11 років Крим протистоїть російській окупації — хроніки боротьби

Сьогодні, 26 лютого, День кримського спротиву російській окупації. Цього дня 11 років тому на площі перед Верховною Радою АР Крим відбувся багатотисячний мітинг на підтримку єдності з Україною. Та вже наступного дня російські війська силою захопили півострів.
Як усе було — з перших вуст розповідають очевидці та волонтери у сюжеті "Ранку Вдома".
Тарас та Муса обидва з Криму і обидва були на мітингу біля кримського парламенту рівно 11 років тому, але на той час ще не були знайомі.
Тоді кримський парламент планував проголосувати за від'єднання Криму від України. На знак протесту Меджліс зібрав мітинг на підтримку територіальної цілісності України.
Про це дізнався і Муса. Він прийшов на мітинг з друзями.

“Я там опинився десь об 11:00. Людей прибувало все більше і більше. З проукраїнської сторони більше було чоловіків, а зі сторони проросійської були всі: і різні бабусі, дідусі, і жінки, і козачки кубанські, “бєркута”. Ми почали після 12:00 їх відтягувати, а о 13:00 годині виштовхнули повністю і зайняли двір”, — розповідає волонтер Муса.
Тарасу тоді було 22. Згадує, що інформація про проведення мітингу розлетілася по півострову миттєво.

“Я не хотів дарувати країні-агресору свій дім, свою землю, там, де я прожив довгі роки — це основний поштовх, чому я туди прийшов”, — наголошує військовий Тарас.
До парламенту вийшли майже 15 тис. місцевих під синьо-жовтими та кримськотатарськими прапорами. Депутати кворум не зібрали і провести сесію не наважились.



Мітингувальники відтермінували окупацію, але лише на один день.

“Тут є корінний народ, і ми не дозволимо якійсь банді порушувати цілісність України та свідчити від імені всього народу”, — заявив тоді заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз.
Вночі російські кадрові військові захопили парламент та Раду міністрів АР Крим, а на світанку над будівлями спустили український прапор та вивісили триколор. Відтоді почалася активна фаза окупації. Одну за одною росіяни блокували українські військові частини облаштовували та підганяли техніку.

Це підтверджує і полковник Збройних сил України Алі Бекіров. Він тоді служив у Севастополі у військовій частині Бельбек. За його словами, блокування частини тривало протягом місяця. Підтягувалися і проросійські налаштовані місцеві.

“Почали з'являтися навколо військової частини так звані “зелені чоловічки” — військовослужбовці, які ніяк себе не ідентифікували. Вони попали на аеродром, і потім блокували можливість вильоту літальних апаратів: вивезли на злітно-посадкову смугу транспортні засоби. Літак не зможе злетіти, навіть якщо буде боєготовність”, — розповідає Алі Бекіров.
Кремль вирішив узаконити анексію українського Криму через так званий “референдум”. Він відбувався під дулами автоматів. Незгодні з окупаційною владою стали фактично заручниками Кремля — викрадення, вбивства, катування.
11 років окупації — це тисячі обшуків у домівках кримських татар та українців, арешти, в'язниці та вироки до 20 років. Повномасштабна війна змінює хід окупації. Змінюються і настрої кримчан: вдома вивішують український прапор, а на набережній лунають українські пісні.



Гучно та яскраво розцвітає бавовна на військових базах — біля Сак у Новофедорівці, у старому Криму, в Севастополі. Один за одним йдуть на дно російські військові кораблі та підводні човни, а в День Незалежності в Криму на мисі Тарханкут висадилися спецпризначенці Головного управління розвідки, а Військово-морські сили знищили ворога та вивісили стяг.

Так в українському Криму замайорів державний прапор, і щоб так було у кожному містечку півострова, українські військові звільняють території.
Читайте також: "Занурення 24.02. День, коли ми об’єдналися": місію фільму обговорюємо з режисером Дмитром Чорним














