Як надавати базову психологічну допомогу через розмову — інтерв'ю з психотерапевтом проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим

"Як ти, брате?" —  це волонтерський проєкт. Він покликаний навчити людей, як військових, так і цивільних, надавати психологічну допомогу одне одному під час війни. Засновник проєкту —  психотерапевт і соціальний психолог Антон Семенов. Разом з командою він розробляє посібники, які містять прості та дієві алгоритми взаємодії в різних ситуаціях. Посібники безплатно можна завантажити на сайті проєкту або ж замовити у друкованому вигляді. Кілька практичних порад психотерапевт Антон Семенов озвучив в ефірі "Ранку Вдома".
 

— У чому унікальність посібника "Поговори зі мною"?

—  Коли ми почали працювати з військовими, виявилося, що вони хочуть мати такі алгоритми дій, яких ще не існує у світі. Йдеться про простір між боями та лікуванням, яким, ніхто не опікувався. Натомість це те місце, в якому опинявся чи не кожен українець. Коли ми в бою, якщо це військовий, або чимось зайняті, якщо це цивільний, то ми знаємо як діяти. Коли ж ми виходимо на відновлення, навіть коли просто припиняється обстріл, постає питання про спілкування одне з одним.

Перші наші посібники написані про те, як зберегти контакт з людиною, яка зазнала травматичного досвіду і в неї змінилася поведінка. Ми пояснювали, як почати розмову з тим, хто втратив когось з близьких. Тобто такі ситуації, які, на жаль, стають буденними.

Якщо ми втратимо комунікацію, ми втратимо одне одного, державу, суспільство, і це точно не допоможе. Ми знаємо з психологічної точки зору, що тільки соціалізація, тобто наявність соціальних зв'язків, дає чітку кореляцію з одужанням від ПТСР та інших психологічних розладів. Взагалі, це підвищує стресостійкість.

Нещодавно ми видали ще один посібник — "Поговори зі мною". Він про те, як надавати базову психологічну допомогу через розмову. Ніхто ніколи не опікувався цією проблемою.

Перед нами постало складне завдання — навчити кожного українця, незалежно від статі, віку, освіти, досвіду, стану, вміти допомогти іншому.

Звісно, якщо є трохи ресурсу, щоб можна було допомогти людині, яка поруч: в окопі, на відновленні, в шпиталі, вдома. Це може бути ветеран і переміщена особа, і просто людина, якій сьогодні стало важко.

Унікальність проєкту полягає у тому, що це сучасний практичний досвід українців. Ми відмовилися від власної експертизи, натомість ми збираємо досвід людей, які намагаються зробити хоч щось в цих обставинах.

Коли у них щось виходить, то ці знахідки ми збираємо й узагальнюємо до алгоритмів, якими можуть користуватися всі.

— Розкажіть кілька слів про алгоритм. Також поясніть, будь ласка, коли навпаки не треба говорити з людиною?

— Найголовніше — зрозуміти, що така розмова —  це робота. Тобто це усвідомлена витрата зусиль. Якщо ви не відчуваєте у собі сили, то не починайте цю розмову.

Ми постійно проводимо паралель з тактичною медициною. Є людина, яка була поруч і зазнала поранень. Ти або допомагаєш, або не допомагаєш. Ви берете і допомагаєте, якщо можете. Якщо не можете, то голосно про це кажете. Тоді допоможе хтось інший. У психології це працює так само.

По-друге, існує стереотип, що треба говорити. Насправді треба слухати.

Щоб вони почали розповідати, потрібно бути безпечною людиною. Це головне правило травмотерапії. Тото допомогу можна надавати тільки тоді, коли людина відчуває себе в безпеці.

— Почуваться в безпеці поряд з цією людиною чи за певних обставин?

— Звісно, йдеться й про обставини. Бо якщо людина має ретельно стежити за якимись там подіями навколо, вона не може зосередитися. Тобто в цей момент потрібно, щоб людина всю свою увагу обернула на себе. Тоді вона розповідатиме свою історію.

Звісно, нам потрібна зовнішня безпека та довіра до співрозмовника. Треба розуміти, що ця людина не образить, не буде звинувачувати, не буде засуджувати.

Якщо люди не хочуть з вами розмовляти, вони не відчувають себе в безпеці. До цього треба ставитися спокійно. Це нормально.

Насправді чим довше триває війна, тим більше українці, особливо військові, стають акуратними до довіри. Тож, якщо відразу люди до вас не звертаються за допомогою, це нормально.

— Як стати безпечною людиною?

— Щоб стати безпечно людиною треба розповісти про себе та сказати скільки у вас є часу на цю розмову. Заявити про чіткі кордони. Є певні проблеми, які людям заважають починати такі розмови та їх витримувати. Люди, звісно, коли починають розповідати свою історію, вони збуджуються та демонструють емоції. Треба розуміти, як з цим працювати.

— То якими є алгоритми?

— Насправді алгоритм дуже простий. Коли вже є довіра, це принциповий момент, ви починаєте з простого питання: "Як ти зараз почуваєшся?". Почнеться розмова.

Далі, якщо у процесі розмови відчувається дискомфорт, треба поставити ключове питання: "Чи правильно я розумію, що це було важко, що це тривало три дні й що в цей момент побратими були зайняті іншими справами?". Тобто треба узагальнювати сенс.

Можна просто повторювати те, що людина сказала. Це вже залежить від майстерності. Головне зберегти цю конструкцію "чи правильно я зрозумів тебе…".

Звісно, якщо ви допомагаєте осмислити досвід чи свої узагальнення, це допомагає. Але головний момент тут — розуміння. Якщо ви зрозуміли людину, то вона відразу заспокоюється. Це дозволяє уникати будь-яких конфліктів.

— Далі треба дати прийняття?

— Щодо "дати прийняття", то там є хитрий момент. Навмисно таке не вигадаєш.

Насправді працює питання: "Що це означає для тебе?". Самим цим питанням ми показуємо, що ми приймаємо, як факт, те, що сталося.

Ми пропонуємо переходити до наступного етапу — робити висновки. Це саме по собі означає прийняття. 

Далі людина уже робить свої висновки, і ми знову запитуємо: "Чи правильно я зрозумів…", а потім запитуємо про те, що це означає для цієї людини. Цей процес ходить по колу. Іноді можна спитати: "Як ти зараз?". Коли це терапевтична розмова.

Тобто ці три питання фактично використовуємо постійно. Цього достатньо для того співрозмовника. Ваше завдання —  не розповідати, ваше завдання —  слухати.

Якщо говорити про теорію травми, то вважається, що травма вилікувана, коли людина змогла неусвідомлений досвід усвідомити й вписати у свою життєву історію. Знайти їй місце, щоб воно поєдналося з усім іншим досвідом. Тобто травма — це досвід, який не може поєднатися з іншим.

— Наскільки треба бути емпатичним під час того, як ти слухаєш людину? Чи можна проявляти симпатію та співчуття?

— Осмислення досвіду — це раціональний процес, для якого потрібне невелике збудження. Завдання співрозмовника — не підживлювати зайвої емоції. Тримати людину, яку ви слухаєте, у раціональній зоні. Тобто ми питаємо, намагаючись зрозуміти емоції. Звісно, ми співчуваємо, але є одне "але". Треба показувати ту саму емоцію, яка є у людини, тільки слабше.

— Де можна взяти посібник "Поговори зі мною"?

— Проєкт волонтерський. Всі наші посібники можна завантажити на нашому сайті без реєстрації. Сайт легко знайти по назві проєкту "Як ти, брати?". Там всі сім посібників.

Ми відразу зрозуміли, що багатьом людям краще користуватися друкованими посібниками. Тож ми їх друкуємо і розповсюджуємо безплатно.

Тож можна замовляти на сайті "Як ти, брате?" посібники в друкованому варіанті для своїх організацій, підрозділів, шпиталів, фондів, бібліотек. До речі, в багатьох бібліотеках вже є наші посібники, тому що люди користуються і переконуються у тому, що це працює.

— 26 серпня в Київській академії патрульної поліції відбудеться офлайн семінар. Для чого це потрібно?

— Наша мета — привернути увагу до проєкту та подякувати всім, хто був залучений до створення посібника. Одна справа — узагальнити досвід до алгоритмів, інша — створити текст, який буде зрозумілим кожному українцю. У нас було багато груп випробування.

Також хочеться привернути увагу до того, що посібник є у вільному доступі, і кожен українець може ним користуватися. Також хотілося б надихнути людей, розповісти історії, відповісти на запитання і можливо покращити посібник у майбутньому.

Хотілося б, щоб відвідувачі відразу прочитали цей посібник, бо допомога потрібна була ще вчора. Адже кожен з нас хоче з кимось поговорити, хоче, щоб його вислухали. Зрештою, прагне осмислити досвід та заспокоїтися.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Кому передбачене безплатне лікування у Центрі складного ендопротезування та біоніки — інтерв'ю з лікарем Андрієм Масиком
• Про цінність справжнього добросусідства та історію Закарпаття — інтерв'ю з організатором міжнародного фестивалю "Кіно сусідів" Кирилом Марікуцою
• Два міста, насичена програма та світова прем'єра — інтерв'ю з програмним консультантом Одеського міжнародного кінофестивалю Аліком Шпилюком
• Соледарська сіль та дитячі шкарпетки з Маріуполя в смолі: про унікальні куби розповіла засновниця Музею фрагментів війни Тетяна Фікс