Важко розібратись навіть місцевим: про податкову систему Німеччини українцям — простими словами

У пошуках мирного неба багато українців виїхали до різних країн. Перше місце за кількістю вимушених переселенців посідає Німеччина. Зараз статус біженця там отримали вже понад 1 млн 300 тисяч наших співвітчизників. Однак у чужій країні не всім легко адаптуватись до нових правил проживання. Про важливі нюанси податкової системи Німеччині, які мають знати всі українці, що отримали тимчасовий захист у цій країні, — у сюжеті "Ранку Вдома".

До повномасштабного вторгнення Ніна Зюбан з трьома дітьми проживала у Слов'янську на Донеччині. Жінка працювала вихователькою в дитячому садочку, діти навчалися в школі.

"Виїхали ми з дому в перший день повномасштабної війни. Тому що після бойових дій 2014 року ми не хотіли вже переживати це знову. Спочатку ми хотіли їхати до Києва, але так сталося, що опинилися у Німеччині", — розповідає Ніна.

На чужині ні рідних, ні друзів у жінки не було. І вона звернулася до розподільчого центру. Родину направили до Гамбурга. Зараз діти вчаться у школі, старший син вже закінчив школу.

У Німеччині дуже складна податкова система, у ній досить важко розібратись навіть місцевим. Що вже казати про українців, які приїхали до країни та отримали "24 параграф", тобто тимчасовий захист.

Основний податок, який зазвичай сплачують місцеві у Німеччині, — це податок на прибуток.

"Для фізичних осіб у Німеччині, на відміну від української системи, оподатковується чистий прибуток, а не обороти. Система має прогресивну шкалу, яка залежно від обсягу прибутку, складає від 14 до 45%", — пояснила податкова радниця в Німеччині Міла Лернер.

Тобто чим вища ваша заробітна плата — тим більші відрахування. Якщо ж, приміром, людина отримує у Німеччині мінімальну зарплатню (а це 12 тисяч євро на рік), тоді й відрахування будуть мінімальними — 14%.

"Там є п'ять рівнів підвищення доходу та підвищення ставки. Кожний рівень вираховується окремо, кожний рівень оподатковується окремо", — додала Міла Лернер.

Проте крім податку на прибуток з зарплати вираховують і кошти на інші потреби.

"Зазвичай роботодавці в Німеччині кожного місяця видають розрахунковий листок, в якому прописано, хто, скільки та кому винен. І зазвичай люди лякаються, тому що вони бачать велетенські суми відрахувань, половина зарплатні. Це не податки. Податків з них насправді менша частина. Більше з них — це соціальні відрахування і страховки. Медична, пенсійна, по догляду, за безробіття. От вони реально дотягують до 45% від зарплати. Так, це багато", — продовжила податкова радниця.

Ніна Зюбан зі Слов'янська зараз вивчає німецьку мову. І поки не знайде роботу, буде отримувати допомогу від центру працевлаштування (Jobcenter). Це понад 500 євро на місяць. Також є виплати на дітей. З цих коштів немає жодних податкових відрахувань.

"Те, що вона отримує від Jobcenter, — це соціальні виплати, не прибуток. Такі виплати взагалі не декларуються, не оподатковуються. Гроші починають "світитися" у податковій в той момент, коли людина отримує перші прибутки: чи то заробітна плата, чи то прибутки від малого бізнесу, чи здавання в оренду майна. Є сім типів доходів, які прописані в порядковому кодексі Німеччини. Якщо людина вписалася в один з них, вона починає "світитися" в тому чи іншому вигляді у податковій", — зазначила Міла Лернер.

Крім того, в Німеччині є таке поняття, як "мініджоб" (Minijob) — це неповна зайнятість або короткочасна робота. Існує два види Minijob.

"Перший вид Minijob — коли ви працюєте максимум 20 годин, отримуєте максимум 538 євро на місяць. Другий вид — коли це може бути розтягнуто, і тоді Minijob ви отримуєте, наприклад, за сезон. Тобто людина працює сезонно, скажімо, чотири місяці та отримує цю річну суму 538 євро за чотири місяці, а потім у цьому році більше не працює. Minijob теж не оподатковується. Всі податки сплачує виключно роботодавець, вони мізерні — 2% оподаткування", — розповіла експертка.

У Німеччині, як і в Україні, є податок на додану вартість (ПДВ). Він закладений у ціні на будь-який товар чи послугу.

"Податок на додану вартість німецькою — Umsatzsteuer. 19% — загальна ставка, знижена ставка — 7%, і є варіант нульової ставки. Треба читати законодавство, щоб зрозуміти, яка конкретна діяльність, послуга або товар підпадає під нульову ставку", — зазначила Міла Лернер.

Ще у Німеччині є таке поняття, як клас оподаткування. Всього їх шість. Переходити з одного податкового класу на інший можна автоматично, наприклад, у разі зміни сімейного стану:

• перший податковий клас — це самотня людина без дітей і без офіційного одруження. Тобто, якщо люди живуть разом, проте офіційно не одружені, то це теж перший податковий клас. Це стандартна ситуація: повна податкова ставка, стандартне оподаткування;
• другий податковий клас — це самотні батько/мати з дитиною або з дітьми. Умова: на одній жилплощі не повинні проживати інші повнолітні родичі. Тобто, як тільки на одній жилплощі проживає сестра, бабуся, дідусь — це вже не другий, а знов перший податковий клас. У другому класі людина отримує податкову знижку на дитину через те, що вважається, що ця людина має менше змоги працювати;
• третій податковий клас — одружені працівники за умови, що партнер належить до п'ятого класу та має меншу заробітну плату або не отримує дохід. Тобто це подружжя, з яких одна людина на третьому класі, вона заробляє більше, а друга людина — на п'ятому класі, вона нічого не заробляє або отримує абсолютний мінімум (Minijob). Тоді всі неоподатковані мінімуми від людини, яка не заробляє, переносяться на ту людину, яка заробляє. І в той момент, коли вона платить податки (тобто коли роботодавець відраховує податки з зарплатні), людина на третьому класі отримає більше чистої зарплатні;
• четвертий податковий клас — одружені працівники за умови, що обидва отримують зарплати. Тут також стандартне оподаткування, стандартна податкова ставка. Можна подаватися разом, можна — окремо;
• п'ятий податковий клас — одружені працівники, чиї партнери знаходяться в третьому податковому класі та мають вищий дохід (про це було сказано вище);
• шостий податковий клас — це у разі, якщо ви працюєте на двох роботах, якщо у вас два різних роботодавці. Саме друга робота оподатковується по шостому класу. Тут найбільше відрахування від зарплати, бо вважається, що ви вже всі свої неоподатковані мінімуми використали в першому податковому класі або у першого роботодавця. Це єдиний клас, який не вказує на сімейний стан.

Також у Німеччині щороку потрібно подавати декларацію про доходи. Люди з першим та четвертим податковими класами можуть цього не робити — для них це на добровільних засадах. А от усі інші щороку зобов'язані звітувати податковій.

"Декларування потрібне, коли податкова не знає про якісь ваші доходи. Або це малий бізнес, або здавання в оренду майна, або дивіденди. Податкова не бачила ваші доходи, їй треба про них дізнатися. Або ситуація, коли треба зрівняти недоплачені або переплачені податки. Податкову декларацію вигідно подавати, тому що зазвичай у найманого працівника може бути повернення. Середній обсяг повернення по Німеччині вважається десь 1400 євро на людину", — пояснила Міла Лернер.

Вона радить зберігати всі чеки, пов'язані з роботою, — і за проїзд у громадському транспорті на роботу, чи купівлю планшета, без якого працівник не міг би якісно виконувати свої обов'язки. Бо чеки також можна подати у декларації, і податкова зазвичай повертає за ними кошти.

Ніна Зюбан тим часом планує піти на спеціальні курси від центру працевлаштування (Jobcenter), де їй допоможуть влаштуватись на роботу.

Читайте також: Скільки українців скористалися тимчасовим захистом у ЄС — останні дані Євростату