Чому українцям тригерить документальна стрічка "Повернення до української мови" від Ukraїner: інтерв'ю з творцями фільму Миколою Носком та Юлією Найдиш

Микола Носок та Юлія Найдиш. Скриншот: kanaldim.tv

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато українців усвідомили, що мова — це зброя, яка ефективно вражає ворога. Іноземці хочуть розуміти українців і вчать українську мову. Українці вдихають у неї нове життя. Про це йдеться в документальному фільмі "Повернення до української мови" за сценарієм Юлії Найдиш. Проєкт втілив Ukraїner. Покази стрічки відбулися в Києві, Чернігові, Запоріжжі, Харкові, Львові та Одесі. Як глядачі зустріли це фільм, про що розповідають герої стрічки та чому повернення до української мови — тренд. Про це у "Ранку Вдома" розповів режисер стрічки Микола Носок та сценаристка Юлія Найдиш.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Як з'явилася ідея знімати такий фільм? В чому його важливість?

Носок: Можна згадати березень 2022 року, коли ще не відбулася деокупація півночі України, коли хтось вступає в ЗСУ, хтось починає активно волонтерами, хтось просто вивозить з Києва своїх рідних і бореться за право на життя. В цей момент я заходжу в спільноту "Кіно Союз" де триває суперечка щодо перейменування цієї групи. Це група для людей в індустрії, які працюють з відеоконтентом. Якщо в цей момент це настільки важливе для людей, то і вибір мови є виборюванням права на життя.

Мені здавалося, що люди масово почали переходити на українську мову. Ми почали досліджувати всю історію незалежності України. Як відбувалось повернення до української мови? Що це стимулювало? В нашому фільмі є така спроба відповісти на ці питання та показати хронологію подій, які вели до того, щоб зараз все більше людей повертались до української, до своєї рідної мови.

Чи складно було писали сценарій, адже фільм не художній, а документальний?

Найдиш: Цей документальний фільм дійсно створювали довго. Перші інтерв'ю були зняті ще влітку 2022 року. Я приєдналася до проєкту торік восени. Ми хотіли зафіксувати феномен повернення людей до української мови. Під час роботи ми помітили, що кожен з героїв проходив схожий шлях. Підґрунтя в людей було схоже.

Тобто хтось зростав у зросійщеному середовищі, хтось зростав в українському, але потім російська пропаганда зросійщувала їх також. Ми поверталися назад у часі, аби зрозуміти як та коли це відбувалося. Повернення героїв нашого фільму до української мови було свідомим, в дорослому віці. Було цікаво, що конкретно їх спонукало до цього, які моменти заклали їм українську свідомість? Ми б хотіли дослідити більш глобальні події в країні, які впливали на це.

— Хто ці герої? Як ви їх обирали?

Носок: Першими свою історію розповідають "Фоззі" та "Фагот" — ТНМК. Вони повернулися до української завдяки фестивалю "Червона рута". Своїми історіями у стрічці діляться комікеса Настя Зухвала, популяризатор української мови та блогер Андрій Шимановський, акторка театру та кіно, співачка, ексучасниця соціального рейв-бенду "ЦеШо" Марічка Штирбулова. Загалом це близько 10 героїв. Насправді всі історії тригерять глядачів. Ми це дуже добре побачили на прем'єрі та у коментарях на нашому каналі в YouTube.  

Найдиш: Це фільм-рефлексія. Бо кожен з наших героїв свідомо повернувся до української мови. Загалом стрічка відповідає на питання, чому це відбувається. Насправді наша колективна травма — це зросійщення. В стрічці багато болю. Він тригерить глядачів і героїв, і самих творців.

Відомо, що в шести містах України вже відбулися прем'єри. Де зараз можна побачити стрічку?

Носок: Цей фільм, можна подивитися на каналі Ukraїner в YouTube. Можна подивитися та написати свою історію. Це дуже цікаво читати насправді. Здається, що цей фільм — один із лідерів по приросту коментарів на каналі Ukraїner. Це тема, як виявилося, багатьом подобається. Навіть сам коефіцієнт переглядів і коментарів високий.

Як сприйняли прем'єру глядачі?

Носок: Ми були в Києві на прем'єрі. Насправді питань до нас ніяких не було. Люди просто брали мікрофон і самі розповідали свої історії повернення до української мови. Така ж сама ситуація була в Запоріжжі. Там глядачі просто передавали мікрофон одне одному та розповідали історії, пов'язані з їхніми стосунками з українською мовою. Солдаут був у Харкові та Одесі. Уявіть, наскільки там зараз є прагнення чути історію про українську мову.

Найдиш: У мене була певна дистанція. Я декілька місяців тому закінчила сценарій, тож фільм повністю вперше я дивилася разом з глядачами. З самого початку він затягує. Це про 1990-ті роки, для багатьох це період дитинства, або юності. Це емоційні гойдалки. Адже під час перегляду ми одночасно пишаємося та відчуваємо неймовірну лють і образу за українське. Взагалі це боротьба за україномовну Україну. Вона, напевно, нескінченна.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір