В Музеї Гончара до кінця літа триватиме виставка українського та кримськотатарського традиційного одягу

У Національному центрі народної культури "Музей Івана Гончара" триває виставка українського та кримськотатарського традиційного одягу під назвою "Свято". В музеї представлене майже все національне вбрання різних регіонів України. Кожне має свою ідентичність, але спільною для всіх є сорочка — вона обов'язково білого кольору, розповідається у сюжеті "Ранку Вдома".

Одними з найдавніших робіт виставки вважають експонати з етнографічних регіонів Покуття та Полісся. Їм притаманна особлива техніка. 

"Всі орнаменти виключно геометричні. Найпростіші орнаменти зберігають дуже давню символіку і значення. Навіть на цьому костюмі ви не побачите техніки вишивки. Орнамент на сорочці і на поясному вбранні виконаний в техніці ткацтва. Головний убір називається намітка — він довгий, ніби рушник. Жінки вдягали його в особливих випадках — на свята, на весілля і до паради — до церкви", — пояснює співробітниця музею Олександра Сторчай.

На вбранні зі Слобожанщині можна помітити вишивку червоним хрестиком. Вона набула популярності і поширилася в центральній частині України наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття, кажуть у музеї. Вишивка на сорочці повторює стиль вишивки фартуха.

У національному вбранні, що притаманне Луганщині, вишивка зроблена на білому домотканому полотні. Але це не модна друкарська вишивка червоно-чорними хрестиками, а сорочка з кремінною вишивкою. Знайти таку — велика рідкість. Вона зберігає давні геометричні зразки, дуже подібна до полтавської або київської білої вишивки, доповнена червоною геометричною вишивкою. Головний убір — дорога шовкова хустка фабричного виготовлення, яким підкреслювали заможний статус жінки. 

На виставці окрему увагу приділили національним костюмам кримських татар. У чоловічому вбранні обов'язковою є біла сорочка та жилетка, а аксесуари доповнені золотою тасьмою, вишивкою, що створює святковий образ. А ось жіночі речі доповнені вишивкою металізованими золотими нитками, що робить одяг особливо святковим. Марама одягається разом з фескою — головним убором жінок. Вона шилися з оксамиту або атласу, розшивалася золотими монетами. Доповнює таку феску покривало, яке називали марама. Пояс кушак виготовляли для дівчини, коли вона виходила заміж. Потім вона його передавала своїй найстаршій доньці, коли вже та виходила заміж. Завдяки такому поясу відбувався зв'язок між поколіннями.

На виставці "Свято" представлено майже все національне вбрання різних регіонів України. Кожний має свою ідентичність, яка притаманна регіону. Спільною для всіх є сорочка. Вона обов'язково має бути білого кольору. 

У музеї розповідають, що попри повномасштабну війну, потрібно надалі показувати нашу культурну спадщину, бо разом з бойовим фронтом маємо тримати і культурний, а також підтримувати захисників, які продовжують боронити країну. Народне вбрання, кажуть у музеї, наш народ проніс як прапор через багаторічні, руйнівні та асимілятивні процеси поряд з власною національною ідентичністю та гідністю. Одягали його переважно до святкових та значущих подій. Виставка триватиме до кінця літа. 

Читайте також: Вокалістка гурту "Крихітка" створює прикраси з уламків та розбитих вікон