Тяжке поранення хребта не стало вироком: історія бойового медика Angel, який знайшов себе у вейкбордингу

Після тяжкого поранення під Бахмутом Денис Смольніков із позивним Angel пройшов тривалий шлях реабілітації, повернувся на службу, а згодом знайшов себе у спорті. Сьогодні ветеран займається вейкбордингом, розвиває цей напрям для побратимів і надихає власним прикладом. А у 2025 році у складі збірної України здобув "бронзу" Ігор Нескорених у Канаді.

Детальніше — у сюжеті “Ранку Вдома”.

У спині Дениса — вісім саморізів, які тримають хребет, а за плечима роки війни, сотні врятованих побратимів і важке поранення до цивільного життя. Після фронту бойовий медик з позивним Angel знайшов нову точку опори — спорт. 

“Спорт мені допоміг пробувати свої сили після тяжкого поранення. Я зрозумів, що всі перешкоди тільки в нашій голові. Для мене вейкборд — найкращий”, — ділиться ветеран.

Чоловік народився у Сватовому Луганської області. Багато років прожив у інтернаті, сумлінно працював та навчався. Свій військовий шлях розпочав ще у 2016 році, коли підписав контракт і став бойовим медиком. По його завершенню у 2019 році розпочав нове життя у Києві, де і зустрів повномасштабну війну. Angel не вагався жодної секунди: взяв до рук зброю і знову пішов захищати країну. 

“У 2022 році я пішов вже в повномасштабку захищати Київ та Київську область. І пішли далі, ближче до кордонів… У Бахмуті я отримав дуже тяжке поранення”, — розповідає він.

Денис пройшов Майорськ, Бахмут, Вугледар, рятував побратимів та посестер на передовій і сам ледь вижив після важкого поранення. 

“Ми — медичний батальйон, але багато медиків не було. Ми працювали там, де і всі, а не там в тилу, де маємо бути. Якось ми забирали трьох бійців — один був тяжкий, двоє — середніх, вивозили їх в Бахмут. По нас уже працював міномет, а після — їхали в Бахмут і працювала 152 мм (артилерія, — ред.). Вона попала біля автівки, може десь за 5 метрів. Прошила автівку, а нас перекинула напевно разів 20”, — пригадує бойовий медик.

Тоді Angel отримав перелом ребер та хребта, численні уламкові поранення, контузію та тяжку черепно-мозкову травму. Лікарі не давали надії на одужання, але він зміг. Після операції почався новий та боротьби. 

За його словами, системної реабілітації для військових з такими пораненнями майже не було, тому відновлюватися довелось самостійно. 

“Я зрозумів, що реабілітації для мене нема, і почав ходити займатися сам в спортзал. Займався, прокачував мишці спини, багато ходив, раз в тиждень накидував в рюкзак по 5 кг. Це тяжко було, і досі дуже тяжко, але — я можу ходити і стояти”, — говорить ветеран.

За цей час чоловік пробував десятки адаптивних видів спорту — від регбі на візках до стрільби з лука. Брав участь у різноманітних змаганнях та потрапив до складу української збірної “Ігри Нескорених” (Invictus Games), але саме вейкбординг став його головною терапією. 

На воді поруч із ним — тренер збірної України з вейкбордингу Павло Дейнеко. Вони знайомилися саме на іграх у Канаді. Відтоді, за словами ветерана, в нього з'явився найкращий тренер і успіхи в навчанні пішли вгору. 

“Денис одразу зацікавився цим спортом. Одразу почав регулярно займатись. Ми з ним багато тренувались. Денис почав готуватись до змагань, йому це прямо дуже сподобалось. Він з тих спортсменів, яких завжди треба трошки пригальмовувати, бо ризикує трошки більше, ніж треба. Його травма спини — серйозна. Можливо, лікарі сказали б, що йому взагалі не варто займатись цим спортом. Але якщо не займатись спортом, нема відчуття цієї наповненості життя”, — ділиться тренер Дениса.

Вейкбординг для ветеранів працює не лише фізично, а й ментально. Головне — правильно адаптувати тренування та навантаження.

“Будь-який вид спорту можна підлаштувати під можливості кожного спортсмена. У процесі тренувань ми взагалі завжди відштовхуємось не від обмежень, які має людина, а від можливостей. І залежно від того, яка у людини травма, — ми будуємо систему тренувань, щоб у першу чергу не нашкодити. У другу чергу, щоб зробити ці тренування максимально ефективними”, — пояснює Павло Дейнеко.

Сьогодні Денис тренується в одному з вейк-парків, де заняття для ветеранів безоплатні. Тут дають спорядження, тренерів і можливість повернутися до активного життя. Але сам чоловік говорить: "Нам потрібне не лише відновлення, а ком'юніті та окремі категорії для ветеранів на змаганнях”.

“Зараз є тільки дві адаптивні категорії. Серед них в одну я не попадаю — це "стоячи". А "сидячи" я не можу, бо можу стояти. Тому хотілось би зробити так, щоб парки зробили суто ветеранський двіж, щоб було змагання для ветеранів у вейкборді”, — наголошує чоловік.

Саме тому Angel виступає за створення окремих ветеранських категорій у вейкбордингу. За його словами, нинішні правила часто не враховують тих, хто має складні внутрішні, невидимі травми та поранення. Хоча вони не менш важкі. 

“Дуже багато ветеранів з різними тяжкими травмами, які не показати. І вони не можуть пройти, наприклад, в адаптивні категорії. Мені просто хочеться, щоб, якщо ми вже робимо якісь критерії проходу в адаптивні категорії, ветерани проходили всі”, — акцентував Денис Смольніков.

Після Бахмута він заново вчиться ходити, а тепер ловить хвилю, вивчає трюки і мріє, щоб поруч із ним на цій хвилі було більше ветеранів, які теж шукають шлях повернення до активного життя.

Читайте також: Був актором — став розвідником: історія бійця спецпідрозділу ГУР із позивним "Артист"