На Каннському кінофестивалі покажуть українську стрічку "Як це було": цікаві факти про фільм розповіла режисерка Анастасія Солоневич

Прем'єра короткометражного польсько-українського фільму "Як це було" відбудеться на головному конкурсі короткометражних фільмів 76-го Каннського кінофестивалю наступного тижня.

Режисерка стрічки Анастасія Солоневич онлайн приєдналася до "Ранку Вдома" та розповіла про сюжет фільму та залаштунки. Пояснила чому обрала тему війни та повернення до звичного життя.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Анастасія, розкажіть, будь ласка, трохи про сюжет фільму, якщо можна.

— Це історія про Валерію. Головна героїня фільму вперше повертається із Берліну в Київ після початку повномасштабного вторгнення і проводить один день із своїми близькими та друзями. Такий день, як до війни. Вона поступово пізнає рутину війни.

— Скажіть, будь ласка, ви взялися за цю тему, бо вона вам близька?

— Після початку повномасштабного вторгнення я переїхала за кордон. Вже в березні я жила в Польщі, потім поїхала в Німеччину. Звичайно, що ця тема мені близька. Увесь цей "експіріенс" я переживала самостійно, і тому набагато легше говорити про це. Тобто це особистий досвід. Водночас це зібраний, загальний образ і досвід тих, хто виїхав після початку повномасштабного вторгнення.

— Де відбувалися зйомки стрічки?

— Зйомки відбувалися в Києві. Це був тиждень зйомок, а потім декілька днів у Берліні. Тому що основна частина фільму — історія з Києва. Повернення додому до Києва.

—  Повернення. Звучить дуже гарно! Віримо, що всі українці повернуться додому, дочекається таких зустрічей. Розкажіть про команду, яка працювала над фільмом. Чому стрічку знімали разом з поляками?

— З режисером ми давні друзі. Якось ми сиділи просто в Берліні, спілкувалися, і він запитав мене, чи збираюся я далі знімати кіно. Бо досить важко було зібратися з силами і почати знову щось робити. Я сказала, що я записую нотатки, показали йому і ми разом дійшли до ідеї фільму.

Як кажуть, зараз або ніколи. Ми вибрали зараз. Даміан залучив свого друга, з яким він навчався в кіношколі. То був продюсер, який допоміг з фінанасуванням. Так і з'явився кіно. Ми настільки швидко це зробили, що навіть не подумали про серйозні гранти.

— Скільки загалом тривав творчий процес?

— У мене є навіть дати. Скажімо, 16 грудня вирішили, що будемо знімати це кіно. 23 грудня я вже була в Києві і готувалася до зйомок, шукала локації, додаткових персонажів. Все тривало у швидкому темпі, подекуди хаотичному, але, не менш цікавому. 

Самі зйомки тривали близько тижня, з перервами. Орієнтовно півтора місяці постпродакшну: монтажу, кольору, звуку і так далі. Загалом знадобилося близько трьох місяців на фільм, який відібрали на Канни.

— Цікаво. Розкажіть тоді ще, будь ласка, про акторський склад. Був традиційний кастинг?

— Це, звісно невід'ємна ніша — обрати того самого персонажа. Кіно не може бути без актора. Як тільки ми вирішили знімати кіно про повернення додому в Київ, то почали шукати героїню, по соціальних мережах навіть шукали.

За день до виїзду у Київ я прошу свою подругу, вона прекрасна акторка Валерія Березовська, записати відео про її досвід повернення додому. Вона записала пробу на шість хвилин проби. Ми подивилися 30 секунд і зрозуміла, що це вона. Вийшла якась магія, хоча я не покладали надії саме на неї. От коли найменше очікуєш, найбільше отримуєш.

Є ще один важливий персонаж— це друг, з яким зустрічається Валерія в Києві. Його звати Кирило Земляний. Ми з ним навчалися в університеті. Він за освітою звукорежисер і режисер. Він в моїй уяві з'явився вперше, коли ми вирішили знімати кіно. Я запропонувала йому, а він погодився.

Взагалі вважаю, що найперша ідея, яка приходить в голову — це найбільш інтуїтивно вірне рішення. Тобто кастингу не було, головні герої — це мої друзі. Більшість з них не причетні до акторства.

— Анастасія, чи буде український прокат у стрічки? На яких платформах та коли можна побачити фільм?

— Нам надзвичайно важливо показати кіно в Україні, адже воно про Україну. Прокат стрічки буде вже після прем'єри Каннського кінофестивалю. Тому що так має бути. Раніше, на жаль, ні.

Ми будемо відправляти кіно на кінофестивалі в Україні. Зокрема, на "Молодість". Спочатку у нас буде фестивальна історія, це триватиме близько року, гадаю. Згодом покажемо його онлайнна укранських платформах.

Якщо хоча б одна людина скаже, що це їй знайомо, то я вважатиму, що кіно зроблене правильно. Також хочеться, щоб цей фільм відкрив очі тим, хто не розуміє, що таке війна.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Програма ментального здоров'я "Ти як?": про психологічну підтримку українців говоримо з радницею прем'єр-міністра України Іриною Микичак
• Правозахисник Масі Найєм бореться з бюрократією за допомогою спеціального правового навігатора для військових: як працює платформа
• Про Букерівську премію, "конвеєр солідарності" та проросійські настрої у Європі говоримо з письменником Андрієм Курковим
• З'являються нові робочі місця, але є одне "але": що порадив шукачам роботи PR-директор сайту Work.Ua Максим Пилипенко