Світ побачила книга "Мені подзвонив Вейн": журналіст та режисер Володимир Мула розповів про зустріч з Грецкі та майбутній художній фільм про хокеїстів

Режисер фільму "Юкі" Володимир Мула написав спортивно-документальний роман під назвою "Мені подзвонив Вейн" про історію створення документального проєкту. Головна сюжетна лінія роману розгортається навколо історії створення фільму про зірок українського походження, які формували хокейну лігу НХЛ, їхнього шляху до успіху та перешкод, що перед ними поставали. Книга містить фотографії та вперше оприлюднені повні інтерв’ю гравців. Передмову до видання написав канадський хокеїст українського походження Вейн Грецкі. Про це у "Ранку Вдома" розповів автор книги, режисер та журналіст Володимир Мула.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Про що розповідає ця книга? Як вона пов'язана з фільмом "Юкі"?

— Це моя автобіографічна історія, бо багато перепитій сталося під час роботи над фільмом "Юкі". Фільм підтримало Державне агентство з питань кіно, був широкий прокат на території України. Кіно стало найкасовішим документальним фільмом і зараз доступний в понад 80 країнах світу мовою оригіналу. Про все це я написав у книжці. Перші відгуки про книгу — позитивні.

— На чому фокусувалися, коли писали книгу?

— Там зашито багато кодів. Це й про національну ідентичність, і про жагу до перемоги і до того, як потрібно йти до своєї мети, не здаватися. Дуже багато у нас насправді людей, які прочитають книжку, здивуються, тому що це не тільки про хокей. Навіть ті люди, які бачили кіно, виходили з кінотеатрів і казали, що я їх обманув. Мовляв, це не хокейна історія, це більш патріотична, класна, мотиваційна річ, яка абсолютно на часі. Вона не має терміну дії. Це те, що буде жити не один рік.

— З чого ви б радили почати — з книги чи з фільму "Юкі"? Вони доповнюють одне одного, чи це окремі історії?

— Вони доповнюють одне одного. Краще почати з фільму, аби знати, як ці люди адаптувалися, асимілювалися, чому вони виїжджали в Канаду? Тому що ті процеси, які в нас зараз в Україні є дуже схожі. Так, я все-таки хотів би, щоб люди спершу побачили кіно, а потім вже почитали книгу, тому що вона все-таки написана в такому більш розважальному ключі. Вона легко читається, вона підкупає. Вона дуже класно сприймається аудиторією.

— Розкажіть, будь ласка, про ваше знайомство та спілкування з Вейном Грецкі. Можливо, опишете перше враження, бо наразі в Україні дуже мало людей про нього знає.

— До речі, Вейн Грецкі навіть написав передмову до книжки. Це глибока людина. Мене здивувало те, як він поводитися зі мною. Він стриманий та вихований. Він одразу підкуповує своїм інтелектом. В мене було всього 20 хвилин на спілкування. Він сів перед камерою, зосередився та до кінця слухав питання. Це мене підкупило. Він, до речі, до цього практично не говорив на тему української ідентичності, на тему української спадщини. Йому це стало цікаво, він багато чого розповів. Він розповів про те, що його бабуся українка, була першою, хто відвів його на хокей в Торонто. Після того він захопився цим видом спорту. Фактично без неї він би не став найвеличнішим хокеїстом світу. Він не веде соцмережі, не має електронної пошти, але дав мені свій номер і дозволив дзвонити напряму. Я був зворушений, коли він зателефонував мені в перші дні повномасштабного вторгнення та запропонував допомогу. Просто по-людськи. Це звучить фантастично.

— У передмові Вейн Грецкі кілька разів дякує за "непохитну відданість цьому проєкту". Що він мав на увазі?

— Це правда, він написав передмову. Очевидно, він мав на увазі той факт, що робота над проєктом тривала кілька років. Бо три роки робити кіно — це дуже довго. Тобто такий документальний фільм, якщо є фінансування та команда, можна зробити за рік. Я працював над фільмом значно довше — три роки. Це було складно, бо я жив в Україні, а кіно робив в Канаді та Америці. Це постійний пошук контактів, фінансування людей, які тобі допоможуть. Це дуже складно. Потім я писав ще три роки книжку, і тому весь проєкт "Юкі" тривав шість років. Це треба підкреслити, тому що шукати мотивацію, заряджати людей довкола та вірити в те, що все вийде — далеко не просто. Дуже здорово, що все склалося в такий класний пазл — спершу фільм, а потім книжка.

— Звідки взялася така потужна мотивація? 

— Я щиро хотів зробити щось класне для України. На жаль, після виходу фільму цей світ покинуло четверо осіб — героїв документального фільму. Я писав цю книжку, в тому числі в пам'ять про цих людей. Вони насправді дуже класно розкрилися в цих інтерв'ю. Це історія. Тобто все те, що зафіксовано тепер на папері ніхто не зможе у нас вкрасти. Ця наша українська ідентичність присутня в фільмі, і в книзі. Мені здається, це дуже класно.

— Чи плануєте перекладати книгу?

— Є у планах така ідея, але треба зрозуміти, що американський ринок працює по-іншому. Мені хочеться перекласти та продавати її у книгарнях та через інтернет. Зізнаюся, у планах зняти художній фільм за книгою. Бо там дуже багато життєвих історій, які можуть лягти в основу художнього фільму. Ці люди заслуговують на те, щоб ожити в художній стрічці.

Повертаючись до вашого запитання, скажу, що потенціал у книги є, як на ринку в США, так і в Канаді. Бо це всі впізнавані люди, ними захоплюється весь світ. Ми з видавцем будемо над цим працювати. Є певні речі, які потрібно зробити, щоб книжка вийшла. Тому що від того часу, коли я передав рукопис видавництву минуло шість місяців. Це, звісно, не великий термін, але це все-таки технічний процес, який повинен відбутися. Так само і з перекладом.

— Де краще знімати художній фільм? В Україні, в США чи в Канаді? 

— Це повинна бути копродукція трьох країн. Це дійсно та історія, де є і драма, і повна зневіра, і надзвичайно сильна мотивація рухатись вперед та класний фінал. Я чітко розумію, що могло і не вийти. Те, що воно склалося буквально в останні тижні, коли вже всі зневірились. Тут важливо підкреслити, що Вейна я записав останнім. Коли вже на тайм лінії фільм вже був. Просто були потенційні місця, де міг "спалахнути" Вейн. Так вийшло, що відзнятих 18 хвилин інтерв'ю "стають" там, де треба. Бо фільм з Вейном, і фільм без Вейна — це зовсім інші речі.

Також цікаві гості "Ранку Вдома": 

• Відчувають загрозу: психотерапевт пояснив, чому люди відмовляються від підтримки
• Чи є майбутнє в українського радіо: інтерв'ю з авторкою книги "Пригоди на радіохвилях" журналісткою та радіоведучою Ніною Даценко
• Що треба знати про репресованого радянською владою геніального сина Івана Франка: інтерв'ю з акторами фільму "Інший Франко" Романом Кулішем та Іриною Кудашовою
• Історії незламних: письменниця Дар'я Бура розповідала про книгу присвячену Харкову та його героям
• В Україні стартує програма "ReStart Свідомості": про ментальне здоров'я та менторство для жінок розповіла співзасновниця організації Impact Force Ольга Дьякова
• Нон-фікшн, якого бракувало: мовознавиця Орися Демська розповіла про розвиток української мови та книгу "Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга"
• Музика Миколаєва, Сум і Дніпра — у новому сезоні програми "Як звучить світ. Україна": інтерв'ю з авторами проєкту Євгеном Синельниковим та Євгеном Філатовим