Врятувати світ: перспективи Кримської платформи та реакція Кремля

Саміт Кримської платформи називають наймасштабнішою міжнародною подією, сенс якої — нагадати світові, що закон вищий за амбіції. Вперше про те, що планується подібний захід, президент Володимир Зеленський оголосив ще у жовтні 2020 року. Склад учасників до останнього тримали в таємниці, щоб на них не чинили тиск з боку Росії. Підсумок — 23 серпня в установчому саміті Кримської платформи взяли участь 46 делегацій з різних країн і представники міжнародних організацій.

Потрійні стандарти Кремля

"Всі ми знаємо, що для кожного українця і Донбас, і Крим — це Україна", — з цієї змістовної фрази Володимира Зеленського, сказаної Володимиру Путіну на саміті в Парижі у грудні 2019 року, можна починати відлік створення Кримської платформи. Те, що Україна потребувала міжнародного дипломатичного майданчика для боротьби за Крим, було очевидно. Але те, що такий майданчик потрібен усьому світові, належить довести.

"Сьогодні дедалі більше й більше країн розуміють, що таке Російська Федерація. Який цинізм може бути за політикою РФ. Які подвійні-потрійні стандарти стоять за словами офіційних представників. Ми-то про це говорили з самого початку, з 2014 року. Це загроза не тільки для України. Це не локальна історія", — акцентує перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова.

Еміне Джапарова — кримчанка, у 2014 році була змушена залишити рідний півострів. Вона — одна з ключових ініціаторів створення Кримської платформи.

"Кримська платформа спрямована на одну ключову задачу — деокупацію. Щоб її досягти, Кримська платформа має план. Цілий перелік заходів. Всі вони прописані в декларації саміту", — зазначає Джапарова.

Центральний офіс Кримської платформи відкрився в Києві зі стартом установчого саміту 23 серпня. Представництва працюватимуть в усьому світі. Група експертів контролюватиме виконання пунктів ухваленої декларації та напрацьовуватиме нові рішення. Цей документ, підписаний учасниками саміту, залишається відкритим. Президент України висловив сподівання, що серед підписантів Кримської платформи зрештою опиниться й Росія.

"Я обіцяю, що в декларації саміту, яка засуджує окупацію Криму, завжди буде рядок для підпису представника Російської Федерації. Думаю, що, ймовірніше, цей підпис буде останнім на останньому саміті Кримської платформи — в Ялті", — заявив Володимир Зеленський.

У Кремлі зі стартом Кримської платформи виступили із заявою. Мовляв, вважають це "незаконними зборами" та "посяганням на територію Росії".

"Будемо змушені розглядати участь окремих країн, міжнародних організацій та їхніх представників у Кримській платформі як посягання на територіальну цілісність Російської Федерації, що неминуче відповідним чином відіб'ється на наших відносинах", — заявила представниця МЗС РФ Марія Захарова.

Її слова очільник МЗС України Дмитро Кулеба охарактеризував як "істеричні реакції", на які не варто звертати уваги.

Крим у міжнародному порядку

Докладніше про перспективи, які відкриває Кримська платформа, про реакцію Кремля та позицію світової спільноти у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говорять глава Кримськотатарського Ресурсного Центру Ескендер Барієв і політолог Петро Олещук.

Ведучий програми — Денис Похила.

— 23 серпня 2021 року. Що з цього дня змінилося для Автономної Республіки Крим?

Барієв: У будь-якому разі це історична подія для України. Протягом років її незалежності вперше відбувся такий саміт, в якому брали участь 46 країн і міжнародних організацій. Якщо точніше, там, по-моєму, 2 міжнародні організації були та 44 країни.

Україні дуже важливо було продемонструвати, що вона — не сам на сам з агресором і з окупантом, а що вона має реальних союзників. Тому що саміт Кримської платформи — це не просто майданчик ООН, де ухвалюють резолюції, у яких в різні періоди були різні голосування та різна підтримка. Наприклад, за резолюцію про збереження цілісності України було 100 з гаком голосів. За резолюцію про порушення прав людини й щодо мілітаризації Криму — 60+ голосів.

Тобто тут ми чітко розуміємо, що на Кримський саміт приїхали ті країни, які чітко дають посил Російській Федерації, що вони готові підтримати Україну в питаннях відновлення цілісності держави та в питаннях деокупації Криму.

— Що дає Криму такий майданчик? Критики кажуть: зустрілися — добре, декларацію підписали — добре, а що далі?

Олещук: Звичайно, що сама собою Платформа російських окупантів не виведе. Просто тому, що російські окупанти й саме поняття окупації передбачає саме військовий контроль і військові завоювання.

Ми повинні розуміти одну просту річ: одна справа, коли ти "самоселом" заселяєшся до чужої квартири. Так, ти її освоюєш, переставляєш меблі й відчуваєш себе там господарем. Але документів ти на неї не маєш, прав не маєш. Ти звідти виїдеш і більше туди не повернешся.

Звичайно, щойно Росія зробила анексію, вона найбільше була стурбована, щоб це легалізувати, закріпити — передусім у міжнародному статусі. Тому що це питання власності, питання грошей, питання того, щоб елементарно туди залучати якісь інвестиції, щоб усе це якось функціонувало.

Я, чесно кажучи, очікував, що Росія сама захотіла провести років через 10 свою Кримську платформу. Для того, щоб легалізувати анексію та окупацію. Тому що їм однаково потрібно визнання. Я більш ніж упевнений, що їхня бурхлива реакція пов'язана насамперед із тим, що, коли в Кримській платформі взяли участь майже всі представники Західного світу, Євроатлантичної спільноти, просто зараз порушувати питання про якесь визнання анексії неможливо.

Для них це відсувається на віддалені перспективи. Всі ті схеми, які вони вибудовували роками, тепер треба починати знову.

Барієв: Я б сказав ще про те, що тему Криму в українському контексті ми підняли знову на перші сторінки, зокрема й міжнародних ЗМІ, і, звичайно, в самій Україні. Якщо ми візьмемо 2019 рік, тема Криму йшла на задні ряди. Тому тут те, що сама подія сталася, це дуже важливо.

Звичайно, якщо говорити з критичного боку, то можна говорити, чому не всі президенти приїхали. Але справа в тому, що там були делегати в особі віцепрем'єрів, прем'єрів, міністрів, послів. Тобто незважаючи на те, що країна, якщо не брала участь або не була представлена ​​президентом, то вона делегувала повноваження того чи іншого представника. Це свідчить уже про участь самої країни.

Інше питання — що, звичайно ж, деякі виступи були більше спрямовані на 30-річчя Незалежності України, деякі давали певні посили, що все-таки потрібно сідати за стіл переговорів з Російською Федерацією. Ми це розуміємо. До речі, навіть наші політики дають посил про те, що ми хотіли б у цій Платформі бачити Російську Федерацію. Але я скажу свою суб'єктивну думку. Ми ж реально розуміємо, що Кримська платформа — це не переговорний майданчик, це не переговорний формат, як Нормандський формат, Женевський формат, і не "Мінськ" зокрема.

Ми зараз говоримо про те, що Кримська платформа — це саме платформа союзників, які готові підтримати Україну в ненасильницькому шляху деокупації Криму та відновленні цілісності країни. Це все відбивається й у декларації.

Інше питання — а що буде далі? Ось про це нам треба вже думати сьогодні.

— Кримська платформа — це не лише публічні заходи, а й кулуарні переговори, які відіграють велику роль. Що в кулуарах можуть обговорювати щодо деокупації Криму?

Олещук: Я думаю, що проблем дуже багато накопичилося. Тож обговорювати насправді є що. І я думаю, що не все з цього вимагає якогось кулуарного обговорення. Насправді є велика кількість проблем. Я, наприклад, вважаю, що нам потрібно активніше просувати тему Криму до порядку денного сучасного світу. І ми повинні знову-таки акцентувати на цьому увагу, і ми повинні з нашими партнерами з цього боку погоджувати.

Барієв: Дипломатія не відбувається без кулуарних взаємин. І саме кулуарні комунікації призводять до якихось загальних публічних дій, які відбулися 23 серпня. І це дуже важливо.

На саміті представниця США Дженніфер Ґренголм заявила, що Росію треба залучити до відповідальності за Крим і Донбас. І там подібних заяв було 5-6.

Інше питання — в якому стані перебуває світ. Коли ми говоримо про той порядок денний, який був закладений після Другої світової війни, то, звісно, ця система починає руйнуватися. Вона виявляється нездатною відповідати на подібні виклики, які здійснює сьогодні Російська Федерація. Сьогодні вся міжнародна спільнота у вигляді ООН та інших міжнародних організацій розуміє, що Ялтинсько-Потсдамська система не може впоратися, але до якої системи далі піти — не знають. Це найскладніший і найнебезпечніший період насправді.

— У Кримській декларації чи не вперше Російська Федерація настільки масово визнана країною-окупантом.

Барієв: Я б тут не будував ілюзій. Адже Росія названа країною-окупантом у документах ООН. І тому, я думаю, неправильно буде говорити, що це вперше в цій декларації сказано.

Всі країни, які були присутні та приєдналися до Кримської платформі, є союзниками зокрема й за розробкою резолюцій ООН, які були ухвалені. І якщо ми візьмемо резолюцію про порушення прав людини в Криму, про мілітаризацію Криму — там трапляється цей пункт. До того ж він навіть важливіший у тих документах, ніж зараз у декларації. Тому що що таке ООН? Це велика бюрократична система, яка побудована усіма державами.

І найголовніше, що кожен чиновник ООН керується резолюціями ООН. І він у підготовці документів використовує таке поняття як "країна-окупант Російська Федерація" та "Крим — окупована територія".

Тепер що стосується самої декларації. Ми, коли почали говорити про Ялтинсько-Потсдамську систему, про зміну в побудові світових систем, зокрема відігравав роль Крим. І, можливо, для побудови нової системи міжнародних відносин Крим стане знову "локомотивом", а ця Кримська декларація, можливо, стане основною.

У зв'язку з цим ми чітко повинні розуміти, що є чітка позиція Сполучених Штатів Америки. Вони не відмовляються від своєї позиції. Є чіткі позиції тих країн, які приєдналися до Кримської платформі.

Хоча ми розуміємо, що були спроби та дії Російської Федерації, щоб хтось із країн не брав участі. До речі, очікувалося, що братиме участь Азербайджан. Але з якихось причин Азербайджан не взяв участь. Можливо, тут є рука Кремля.

— І все ж таки — чого нам чекати надалі?

Барієв: Сьогодні ми чітко бачимо, що Кримську платформу підтримав майже весь цивілізований світ, переважно це країни Західного світу: Сполучені Штати Америки, Канада, Європа.

Але ми меншою мірою бачимо тут Азію, Близький Схід і такі країни. Над цим треба теж працювати, й дуже важливо, щоб вони також були присутні та брали участь у цьому процесі.

Що буде далі? Я думаю, що з Російською Федерацією в будь-якому разі жартувати не можна. Ми реально розуміємо, що якщо вони заявляють, то вони намагатимуться робити там симетричну відповідь або асиметричну відповідь. Тут можна по-різному трактувати, але я припускаю й те, що будуть різні провокації в тих країнах, які підтримали. Вони можуть бути політичні. Я припускаю й те, що в деяких країнах можуть бути і якісь більш екстремістські дії, а можливо, й терористичні.

Наприклад, згадаймо ситуацію, коли підбили російський літак у Туреччині. І Туреччина не могла оговтатися від терористичних актів, поки не вибачилася перед Росією. І це було вже у 2015 році.

Тому тут, звісно, всі країни, які брали участь у Кримській платформі, — вони чітко розуміють, що уособлює Росія. Всі, звичайно, йшли з добрим посилом, що ми хочемо розв'язати цю проблему. І я думаю, ті країни, які зібралися в Києві на саміті, — вони рятували світ і намагалися повернути міжнародний правопорядок.