Створення українських наративів і покращення медіаграмотності: Ткаченко про розвиток інформаційної політики

Українська кіноіндустрія сильно постраждала під час пандемії, а інформаційний простір України продовжують атакувати фейки. Що буде з українським кіно, чи виживуть кінотеатри, і як на державному рівні Україна повинна боротися з інформаційними атаками — розповів міністр культури і інформаційної політики Олександр Ткаченко

— Сьогодні у нас в гостях Олександр Ткаченко — міністр культури та інформаційної політики України. Ми продовжуємо з ним говорити і підводити підсумки 2020 року, і говорити про плани на 2021 рік про розвиток культури в Україні. Кінотеатри взагалі, я так розумію, навряд чи  відновляться, ну, принаймні, нескоро.

— Їм дуже погано, якби оцінив за шкалою 5-бальною, як вони себе почувають, то думаю, на двієчку. Ще трохи і, в принципі, вони можуть загинути. Хоча гранти їм допомогли, є і ця програма про 8 тис., вони це вже відчули, але тим не менш, і орендну плату їм знизили, але мейджери, компанії голлівудські, не дають фільмів зараз, і немає чого особливо зараз показувати. Але кінотеатри — ключовий елемент в екосистемі кіно, тому що якщо держава дає кошти на виробництво українських фільмів, а кінотеатри закриті або вони зникають — немає сенсу давати кошти. Кінотеатри є першою ланкою в поверненні коштів тих, які виробляють. І тільки після цього йдуть ОТТ-платформи, телебачення та інше. Тобто руйнуючи одну ланку, ми фактично ефектом доміно накладаємо її на всю індустрію. І хоча кіно зараз знімається, це дозволено, але є велике питання щодо стійкості кінотеатрів. У нас є одна цікава програма на наступний рік щодо і варіантів підтримки, і розвитку кіномережі, якщо вдасться переконати і колег в уряді, і в парламенті. Ми тоді розповімо, вона дуже класна.

— Як ви будете підтримувати акторів, кіноіндустрію, як ви будете підтримувати людей, які кіно знімають?

— Дивіться, кіно частково продовжує зніматися. Є, по-перше, у нас проєкти, які навіть зараз знімаються спільно із західними партнерами. Infinity проєкт буде зніматися з наступного року французькою компанією в Україні. Це запрацювала система рібейтів, після Netflix це вже другий приклад. І починають на нас звертати увагу наші західні партнери. Це один з напрямів, тобто співпраця з міжнародними партнерами. Друге — ОТТ-платформи і телебачення замовляють все-таки серіали. Вони продовжують це знімати, і той факт, що підключилися ОТТ-платформи до виготовлення для інтернету, власне, серіалів — це теж шанс на те, щоб трохи перезавантажитися. Так само, як і в дискусії щодо того, яке кіно ми хочемо бачити, будуть певні зміни, буде зміна положення про пітчинг, тобто будуть певні більш прозорі та зрозумілі норми, яким чином ці кошти розподіляються. Запрацювала програма "Єврімаж" — це можливість мати доступ до грошей з Європейського Союзу. А, і українсько-канадська угода про спільне виробництво. Навіть канадці рекламують англійською та французькою мовами: "Будь ласка, подивіться, ми тут з українцями та канадцями співпрацюємо". Тобто речей, які зроблені, вже чимало, але є багато речей — це і робота над інфраструктурою для кіно, тому що має бути, де знімати, це і робота, перепрошую, над вдосконаленням англійської мови наших талановитих фахівців. Вони-то талановиті, але коли приїжджають західні партнери, для яких створені умови, не завжди можна порозумітися.

— Ви, як я пам'ятаю, говорили про культурну децентралізацію. Що це?

— Ну, це не зовсім культурна децентралізація, це, навпаки, об'єднання регіонів в спільних моделях з центром. Що я маю на увазі — створення ОТГ — це класно. Якісь ОТГ при цьому розуміють вагу креативних індустрій і культури. Я на власні очі бачив, як вони перетворюють старі клуби в модерні сучасні центри культури, які збирають все населення. Там є і гуртки різні, і кіно, і танці, і бібліотеки. І там працюють люди, середній вік яких — 35 років. Туди приємно заходити, слава Богу. І у нас є модель, яка буде допомагати в наступному році. Для цього є 200 млн грн, які дозволять таким моделям розвиватися. З іншого боку, ми бачимо, що багато новостворених ОТГ "не паряться", вони не бажають витрачати кошти на утримання установ культури. Навіть на створення відповідних органів у себе для того, щоб ми з ними могли комунікувати, і ось це — проблема. І ми ведемо розмову з губернаторами, і з деякими ОТГ щодо необхідності мати такі підрозділи, тому що нам потрібно з кимось комунікувати. І мати, що головне, доступ до моделей, зокрема, і фінансування сфери культури, тому що ми перезапускаємо цю модель для того, щоб люди могли отримувати трохи більше грошей. Вони в сфері культури отримують у нас на 28%, в середньому, менше.

— Ви міністр й інформаційної політики. Для наших глядачів це більш ніж важлива тема — інформаційна політика. Які там основні моменти будуть в наступному, 2021 році?

— Це великий виклик, не більший, точніше, не менший, ніж виклики, які ми маємо в сфері культури, тому що ризиків і загроз тут набагато більше. Я не буду говорити вам про фейки, про все інше, але ми думаємо, що є кілька відповідей на ці виклики. Перша — це робота над так званими українськими наративами. Ми вважаємо, що, в принципі, і державні діячі, і засоби масової інформації мають ці наративи напрацювати і ними користуватися. Відомий міністр закордонних справ ФРН протягом багатьох років — Геншель — 16 років повторював одну й ту ж фразу: "Німеччина — за мир!" Він її постійно повторював, і всі переконалися, що Німеччина — за мир. Те ж, очевидно, варто робити й нам. Це координація дій багатьох органів влади та багатьох ініціатив, тому що ми бачимо, що ініціатив багато, але, на жаль, вони не скоординовані. Це робота з медіаграмотності, яку ми починаємо, і хочемо підняти на більш високий рівень — від малюків до пенсіонерів, для того, щоб люди могли відрізняти та розвивати, власне, критичне мислення. Розрізняти, де фейки, де дезінформація. Це робота над удосконаленням системи мотивації розвитку українського ринку телебачення, українського ринку нових медіа та всього іншого. Така робота триває, і зокрема щодо розроблених законів, але ми дуже хочемо посилити цей напрям в наступному році, зокрема щодо доставки інформації окупованим територіям.

Відносно мовлення на територіях, які межують з лінією дотику, є програма, яка дозволить доставляти, власне, туди сигнал. Але мені здається, що питання не полягає в чисто фізичній, не тільки у фізичній доставці інформації, а й в меседжах, які все одно доходять з України. Тому щодо медіаграмотності, щодо наратив, як би не звучало, що це якась "м'яка сила", варто не просто говорити, варто це впроваджувати в життя. Тоді розмова буде трохи іншою. А як боротися з фейками — ми розберемося.

— Проєкт медіаграмотності, наскільки я розумію, ще не стартував. Що він буде включати в себе?

— Ні, він розроблений, є багато стейкхолдерів. У цій сфері існують багато ініціатив, наприклад, IREX працював над цією програмою, і навіть запровадив в декількох школах. Але немає цілісної моделі для дитячих садочків, для шкіл, для студентів, для старшого віку. Ось ми якраз збираємо всі ініціативи спільно з МОН та Мінцифри для того, щоб мати загальну дорожню карту, що потрібно кому, на якому етапі зробити для того, щоб це стало масовим явищем. Ось якраз ми хочемо всі ці ініціативи покласти на один стіл і мати, як кажуть кіношники, календарно-постановочний план.