Слон на антидепресантах та травмована левиця: як війна впливає на мешканців українських зоопарків

Війна стала важким випробуванням для тисяч тварин по всій Україні. Вони пережили й продовжують переживати обстріли, евакуації та втрату звичного середовища. Проте поруч із ними залишаються люди, які не покидають своїх підопічних. Про те, як українські зоопарки та їхні мешканці дають собі раду в умовах повномасштабного вторгнення, йшлося в сюжеті “Ранку Вдома”.

Будні під обстрілами

“Знаєте, ці тварини для нас як діти і брати, а для когось — як онуки”, — каже генеральний директор Київського зоопарку Кирило Трантін.

Київський зоопарк не зачинявся жодного разу з початку повномасштабного вторгнення. Тисячі тварин тут живуть за звичним графіком, попри повітряні тривоги, обстріли та руйнування. Однак режим роботи людей змінився назавжди. 

"У тварин немає емоційного зв’язку між вибухом і війною. Для них вибух — це як природне явище. Більша небезпека в тому, що коли дрон проходить над зоопарком, люди починають хвилюватися", — зазначає директор зоопарку.

Від вибухових хвиль страждають і вольєри. Після масованих ударів по столиці персонал тижнями відновлює дахи. Наразі скляні конструкції більше не встановлюють — їх замінюють на полікарбонат, який є стійкішим до вибухових хвиль.

Про те, що відбувається в зоопарках інших міст, фахівці дізнаються від колег. Кирило Трантін згадує одну з телефонних розмов із заступником директора Харківського зоопарку:

"О 16:30 дзвоню: "Як у тебе справи?". — "Та все нормально, щось там літає”. А за 45 хвилин — влучання. Телефоную йому потім, питаю: "Як справи?". Говорить: "Кролі загинули, когось врятували, слон стресує".

У Київському зоопарку слон Харос у перший місяць повномасштабної війни також перебував у важкому стані.

"У перший тиждень ми давали йому антидепресанти, і поруч цілодобово жила наша працівниця. Бачить відхилення — підійшла, поговорила, дала якийсь смаколик", — розповідає Кирило Трантін.

За час війни у зоопарку сталася одна незворотна втрата — загинув лебідь на озері.

“Я розумію, що вночі там "Іскандер" пройшов над головою. Лебідь десь вдарився, і була травма. Це одна така втрата за роки війни", — згадує чоловік.

Реабілітація евакуйованих тварин

З початку повномасштабного вторгнення до Києва привозять тварин із постраждалих та прифронтових регіонів. Однією з таких евакуйованих стала тигриця Даліла з Харківщини. 

"Вона приїхала в дуже поганому стані: були рани, виснаження, але все-таки її довезли. Потім почався процес реабілітації: вона два місяці сиділа, поки залікували рани і довели вагу до нормальної, а потім її випустили у вольєр. Загалом реабілітація проходила близько чотирьох місяців”, — розповідає завідувачка відділу хижих тварин Анна Вдовиченко.

Найдовше адаптується лемур, якого евакуювали з Херсона. 

“Він не відійшов, тобто у нього досі психологічний та емоційний стрес. Ми намагалися об'єднати його з іншими лемурами, але не вдалося — вони б'ються. Тому навіть зараз, коли працівники до нього заходять, щоб прибрати територію, ми його ховаємо”, — ділиться гендиректор зоопарку.

Поведінка копитних тварин

Копитні сприймають масовані обстріли дещо спокійніше. Місцеве стадо зубрів, яке розводять тут із 70-х років, попри регулярні атаки, нещодавно поповнилося — народилася зубричка Юкка.

"Копитні тварини сприймають вибухи наче грозу. Тому передчуття загрози чи якесь хвилювання у них відсутнє. Звісно, коли над головою вибухає "шахед", вони стресують, але у кожної тварини у вольєрі є місце, в якому вона почувається спокійно. І під час обстрілів вони просто займають ці позиції”, — каже завідувачка відділу копитних Вікторія Служенко.

Коли загроза минає, персонал зоопарку одразу береться до роботи.

"Після кожного обстрілу ми перш за все біжимо й усе перевіряємо, щоб не було жодних уламків чи пошкоджень. Адже дика тварина ніколи не покаже, що вона поранена”, — додає завідувачка.

Є в зоопарку й зовсім особлива історія. Пара левиноголових тамаринів — найменших приматів зоопарку, яких свого часу врятували волонтери, — нарешті отримала власний великий вольєр із драбинками та гойдалками.

"Волонтери врятували пару левиноголових тамаринів і передали до Київського зоопарку. Потім вони трошки розмножилися, і цього року ми вирішили, що їх також треба показати відвідувачам, тому що це дуже гарні, кумедні тварини”, — зазначає завідувачка відділу приматів Валентина Дикарьова.

Масштаби руйнувань в інших регіонах

За роки повномасштабної війни Росія пошкодила або знищила десятки місць, де живуть тварини. "Фельдман Екопарк" під Харковом зазнав атак у перший же день вторгнення і відтоді обстрілюється регулярно. Двоє цивільних співробітників потрапили в полон до окупантів і були ними страчені, а пізніше під час обстрілів загинув підліток-волонтер. Багато тварин розбіглися через зруйновані вольєри, десятки загинули від влучання снарядів.

У Миколаївський зоопарк ракети влучали двічі — зокрема, між вольєрами ведмедів і тигрів. У Херсоні зоозахисники під постійним вогнем евакуювали понад 600 тварин. Схожа картина спостерігалася в Маріуполі та приміських зонах Києва: зруйновані вольєри, паніка серед тварин та робота персоналу під обстрілами.

Попри те, що російська армія продовжує завдавати ударів по цивільних об'єктах, українські зоопарки продовжують жити. Тварин щодня годують, лікують та заспокоюють, а за потреби — перевозять у безпечніші регіони. Люди, які залишаються з ними, усвідомлюють, що більше допомогти тваринам нікому, тому продовжують свою роботу.

Читайте також: Спецоперація "Мяу-мяу": захисники дроном евакуювали з передової кішку з п’ятьма кошенятами (ФОТО)