Що таке емоційний інтелект та навіщо його виховувати у дітей — пояснює психологиня Наталя Підлісна

Що таке емоційний інтелект, навіщо його виховувати у дітей, для чого людині потрібна здатність розуміти почуття та стани інших і чи можна це назвати емпатією? Відповіді на ці питання дала психологиня "Ранку Вдома" Наталя Підлісна. 

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Що таке емоційний інтелект і навіщо він потрібен дитині?

— Це розумові здібності, котрі беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і оточуючих. Ці здібності допомагають досягти цілей у взаємодії з людьми. Емоційний інтелект потрібен для того, щоб розуміти сигнали, що надходять з оточення. Цей інтелект включає все, що допомагає людині справитися зі своїми емоціями та інших людей. Ця навичка надзвичайно важлива у дитини. 

Емоційний інтелект є показником, наскільки дитина буде успішною та взагалі зможе жити в суспільстві. Він також потрібен для того, щоб дитина без істерик могла сказати, що вона відчуває і як ці почуття можуть вплинути на інших людей. 

— Як його треба виховувати і на що треба звернути особливу увагу батькам у процесі цього виховання? 

— Дуже важливо, щоб батьки навчили дитину, що вона має почуття, свої емоції і що вона їх може назвати: сум, гнів, розпач, образа, радість, заздрість — все це дитина має знати і розпізнавати. Батькам треба звертати увагу, щоб дитина не ігнорувала свої емоції, не придушувала їх, а правильно виражала. Для того треба говорити, що ви самі почуваєте, що почувають інші люди. 

Не потрібно повторювати помилок наших батьків, які дуже часто змушували нас придушувати емоції, казали, що емоції неважливі, а важливі лише дії. Говорили нам: "Не кричи" або "Не ний". Якщо у дитини якийсь емоційний протест, просто ставте себе на її місце, схвалюйте її почуття і кажіть, що ви її розумієте, чуєте, бачите, що засмучена чи злиться. Висловлюйте те, що б ви хотіли, щоб висловила ваша дитина. 

— Діти часто відчувають гнів і дуже яскраво можуть його виражати: падають на підлогу в магазині, наприклад, кричать: "Купи мені це". Що в таких випадках робити? Де межа між виховним процесом і дозволом виходити почуттям дітей назовні?

— В цьому є протиріччя і виклик батькам. Є чотири правила:

• не можна забороняти дитині дію, якщо вона не руйнівна. Можна побити подушку, потопати ногами, виплеснути негативну емоцію, але в тому місці, де є лише свої люди. Треба розповісти дитині, що деякі почуття можна висловлювати саме серед своїх і не можна демонструвати їх чужим;
• не треба забороняти дітям просити увагу. Інколи, якщо вони вередують, то просто просять увагу. Треба запитати: "Ти хочеш, щоб на тебе звернули увагу?", "Ти хочеш, щоб тебе обійняли?" тощо;
• не можна говорити з дитиною натяками, щоб вона здогадувалась, що ви відчуваєте. Треба казати: "Я зараз гніваюся" чи "Я зараз дуже рада". Дітей треба навчати робити так само — говорити про свої почуття;
• не можна говорити, що почуття неважливе. Наприклад, коли дитина щось говорить про свої почуття, а батько каже: "Закрий рота і робити, що тобі сказали". Дитину треба питати про її почуття. Тоді в її серці і в голові завжди буде не критикуючий образ батька, а підтримуючий.

Читайте також: Лікуватися алкоголіку чи його родичам? Про сімейний алкоголізм говоримо із психологинею Наталією Підлісною