Писанкарство єднає: професійні майстрині пояснюють символіку і вчать розпису інших

Писанка — це частина української душі, яку можна читати, як відкриту книгу. Напередодні Великодня хочеться розповісти вам більше про історію та символіку писанок, а також познайомити з дівчатами, які професійно займаються писанкарством — створюють неймовірні візерунки та навчають цього інших. А головне — вони продовжують нести у світ українські звичаї та традиції.

Детальніше — у сюжеті "Ранку Вдома".

Писанки відрізняються від одного регіону до іншого. Кожна з них має свої символи та значення, водночас — вони об'єднують нас в єдине ціле.

“Писанка — це сакральний предмет, який несе в собі декілька сенсів. У писанці завжди є дві сторони — передня і задня. І коли ми пишемо її, — ми пишемо своє сьогодення і свою історію. Звертаємось до своїх пращурів”, — говорить писанкарка Анастасія Степанець.

Анастасія Степанець проживає в Борисполі, що біля Києва. Дівчина почала писати писанки ще у дитинстві, а зараз веде свій гурток та проводить майстер-класи з писанкарства. 

“Я заглибилась в цю тему, — це не просто хобі. Я хочу розповідати, а іноді просто кричати, що, люди, беріть писачок до рук і пишіть, бо це наша історія. Ми маємо її передавати”, — додає дівчина.

Аліна Лесична — також писанкарка. Дівчина родом з Дніпропетровщини, а зараз проживає у містечку Стрий, що на Львівщині. 

Аліна, як і Анастасія, пише писанки у традиційній техніці за допомогою воску та писачків. 

“Береться біле яйце, по ньому наводяться різні символи. Ділянки, на які потрапляє віск, залишаються такого кольору, яким є яйце. Тобто беремо біле яйце, наводимо по ньому лінію, а далі фарбуємо в наступний колір. Віск захищає яйце від потрапляння барвника на ті лінії. І таким чином фарбуємо від світлішого до найтемнішого, а в кінці весь віск розтоплюється і народжується писанка”, — пояснює Аліна.

Коли з'явилися перші писанки на нашій території — точно невідомо. У Києві археологи знайшли писанку часів Київської Русі, а на сучасній Рівненщині — глиняну писанку виготовлену ще 950 років тому. Тож, традиція писати писанки в українців з давніх-давен. 

Анастасія переконана: нині наше завдання зберегти традицію та передати її наступному поколінню. 

“Писанки робили зі Стрітення — десь пів року. Тобто і після Великодня їх писали. І якщо в цей період у когось були іменини або день народження, — дарували писанки. На ній, як на сучасній листівці, писали побажання здоров'я, щастя та добробуту”, — розповідає писанкарка.

Писанки символізували пробудження та новий початок. Саме тому в давнину їх починали писати зі Стрітення, коли зима зустрічається з весною, а завершували аж на зелені свята. 

Жодного випадкового знаку на писанках не може бути, адже кожна лінія та символ мають своє значення.

“У мене є писанка з Івана Франківщини з символом “Рибка” — це здоров'я. А символ “Грабельки” писали, коли була засуха, щоб викликати дощ.“Сосенку” — для безсмертя та довголіття”, — пояснює писанкарка Аліна.

Наприклад, символ “Ружа” зображується у вигляді зірки, і може мати п’ять, шість, сім чи вісім граней. 

“Це символ родини та добробуту в родині. З якого боку її не повернути, скрізь бачимо літеру “М” — “Мама”. Тобто ця писанка вважається більше жіночою. У мене таких є декілька. Не знаю, чи треба якийсь сенс в цьому нести, чи ні, але мені хочеться писати саме цей символ”, — ділиться Анастасія.

А це — “Сорококлинка”.

На ній можна зобразити 40, 48 чи навіть 96 трикутників. Вона символізує 40 днів посту, а пишеться на достаток чи на втілення бажання. 

“Вважається, що якщо майстриня від початку до кінця намалює 40 клинців, то виповниться бажання, про яке вона думала, поки малювала писанку”, — пояснює дівчина.

Крім того, велике значення має і колір писанки. 

“Жовтий колір — це колір сонця, життя та вражальності. Червоний колір — любові, радості та життя. Зелений — пробудження природи та відродження життя. Блакитний — неба та повітря”, — розповідає Аліна.

Нині часто використовують фарбники, аби надати писанці потрібного кольору. Проте писанкарки вміють пофарбувати писанки й за допомогою природних фарбників. 

“Наприклад, моя авторська писанка з зірочкою створена за використання відвару з шовковиці — всі відтінки. Жовтий колір можу робити за допомогою грицики — це бур'ян, а зелений колір з пелюсток червоного тюльпана”, — ділиться писанкарка.

Аліна крім традиційних писанок створює ще й свої авторські. 

“На них я зображаю традиційні символи писанкарства, а також додаю державний герб — “Тризуб”, — додає дівчина.

За писанку не можна сідати з важкими думками: їх пишуть тільки з гарним настроєм та відкритим серцем. 

“Якщо майстриня сідає писати в недоброму здоров'ї та негативними емоціями, то писанка самоліквідується. Вона може розбитися, може не братися фарба, а може капнути віск. Щось може відбуватися, що дає прямий знак — майстриня нервує”, — пояснює Анастасія.

Традиції писанкарства давні у нашій культурі.

І Анастасія, і Аліна намагаються прищепити любов до писанок сучасному поколінню: проводять майстер-класи з писанкарства та беруть участь у різних аукціонах для Збройних сил України. 

Обоє переконані, якою б складною, на перший погляд, не здавалася писанка, — потрібно не боятися, а брати писачок до рук, і нехай не з першого разу, але писанка точно вдасться.

Читайте також: "Дарую вам сонячне мистецтво": картини Марії Примаченко представлять на великій виставці у Литві