Про гумор, допомогу та доньок: лідери команди "Наш формат" Володимир Черняк та Артем Мартиросян завітали до "Тихого вечора з Оленою Кравець"

1 квітня — День сміху. І сьогодні в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець" хлопці з команди "Ліги Сміху" "Наш формат" — Володимир Черняк та Артем Мартиросян. Фонд "ДоброМобіль", який організували коміки з Кам'янець-Подільського, на цьому тижні передав військовим вже 95-ту автівку.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Згадуючи Романа Іваненка

— Нещодавно родина "Нашого формату" і взагалі родина "Ліги сміху" зазнала тяжкої втрати. Захищаючи Україну, загинув учасник команди хлопців Роман Іваненко. Яким він був? Що спливає на думку найчастіше, коли людина залишається лише в спогадах? Він був дуже теплий, дуже добрий.

Мартиросян: Дуже світлий.

Черняк: Ромка — це людина-усмішка. Ромка — це людина-бутерброд. Бо хто б в нас вдома не з'являвся, Ромка відразу бере великий шматок ковбаси, великий шматок хліба й несе зустрічати гостя.

Мартиросян: Так, ми як тільки кажемо, що хтось прийде до нас в гості, він такий зразу: " О, я в магазин".

Черняк: Рома — це уособлення щирої, доброї української душі. З 10 лютого [2022 року] вони [з дружиною] були в Німеччині в гостях в мами дружини. І коли почалася ця війна, він на другий день приїхав до України.

Мартиросян: Він повертався на машині Citroën, маленькій такій. Він запакував у неї, мені здається, фуру гуманітарки. Автівка була просто забита, він міг сидіти лише боком.

Черняк: Він приїхав сюди — одразу тероборона, потім одразу мобілізація. Його брати не хотіли, бо він не підпадає. Він могоричі носив. Реально, він заніс дві великих каністри солярки у військкомат, щоб його взяли служити.

Мартиросян: Йому ще не було 27, но він хотів служити. І ось так: заніс і пішов.

Черняк: І ще скажу. До того, як ми попали в "Лігу сміху", в нашій команді грав Микола Гордійчук. Він також пішов добровольцем на війну ще після 2014 року, загинув на Донбасі, захищаючи Україну (загинув 22 липня 2015 року на Донеччині, Миколі Гордійчуку було 29 років, — ред.). Це була наша перша втрата.

Мартиросян: До речі, в тебе у машині завжди була фотографія, на якій вони вдвох — Коля та Рома. Її зроблено на твоєму весіллі, вони тоді разом сиділи.

Коли Рома зник, фотографія випала з бардачка (Роман дістав важкого поранення в бою та потрапив у російський полон 24 лютого 2023 року, де йому не надали медичної допомоги, життя гумориста обірвалося 28 лютого, — ред.).

Черняк: Це серйозно. Моя дружина була за кермом, каже: "Випала ця фотографія. Ми тільки надіємось, що Коля допомагає нам його знайти".

Про гумор та допомогу

— Хотіла б спитати про гумор під час війни. Чи трансформувався він, чи змінився, й взагалі чи хочеться жартувати?

Черняк: Дуже хочеться жартувати. Ми давали концерт в Дніпрі, там були хлопці з госпіталю. Вони кажуть: "Хлопці, ви б знали, як сидячи в окопі, підключаючись до цього "Старлінка", ми гортаємо всі оці ваші ролики, дивимося і це розслабляє".

Гадаю, що тут кожен запитував у себе: чи доречний гумор нині взагалі? Чи нам треба стати серйозними? Але ми не можемо стати серйозними. Якщо ти гуморист — дай людям усмішку, та хай ця усмішка конвертується в приємні емоції або в допомогу силам оборони.

— Ще цього місяця виповнюється рік, як ви створили фонд "ДоброМобіль"…

Мартиросян: Я не знав.

Черняк: У нього погана пам'ять на дати. Річницю свого весілля з дружиною не знає, я йому постійно нагадую. Він свій день народження ледве пам'ятає.

Мартиросян: А в тебе 14 липня, так?

Черняк: В мене 12 квітня, але нічого страшного. Молодець, ти старався. Впевнено це зробив.

— А до речі, скільки тобі?

Черняк: Це буде для людей шок. 37 рочків.

— Щодо "ДоброМобілю". Ви вже 95 автівок передали військовим. А яка ваша планка, скільки повинно бути машин?

Черняк: Я бачу це так. Ось Юрчик [Карагодін] нам стабільно допомагає, він нам переганяє автівки. Я хочу, щоб було отак: їдуть три автівки, хай вони будуть 107-та, 108-та, 109-та, і нам телефонують і кажуть: "Хлопці, вже не треба". А ми такі думаємо: що ж робити з тою гуманітаркою?

— А чи були не проблемні машини? Отака машина, щоб ніяких з нею проблем не було. Бо скільки Юра Карагодін возив, завжди щось відбувається.

Черняк: Мені здається, не було. Вона як той старий організм. Ось у мене дві бабусі, три дідусі. У мене не було жодного дня, щоб я не заїжджав в аптеку. Якщо я не заїжджаю, то мене в аптеці питають: "А чого вас вчора не було, що сталося?" Оце так само з тими машинами. Старий організм потребує... Не було, жодної не було.

—  Але головне, що вони допомагають нашим хлопцям там, і це їх основна місія.

Черняк: Якщо хлопці пишуть, що сьогодні наша автівка врятувала вісім життів — все, нам нічого не треба, нічого. Розстріляна, не розстріляна. Головне — врятувала.

Ми кажемо людям: люди, повірте, по 10 гривень, і ми зробимо хлопцям автівку. Так і стається. І велика вдячність людям, тому що працюють всі. Це правда.

— Ви продовжуєте працювати, проводити весілля, і навіть там ви збираєте гроші на допомогу військовим, проводячи аукціони чи продаючи щось.

Черняк: Є таке. На весіллях завжди аукціони типу на хлопчика, на дівчинку. Ми кажемо, якщо буде аукціон на ЗСУ, у вас знижка 30% на ведучих. І вони завжди йдуть нам назустріч, і ми там людей дотискаємо. Переважно, коли вони вже напідпитку. Люди кидають гроші, ми так два весілля проведемо — і машинка до хлопців поїхала.

— Але це ж одна ініціатива, є ще один проєкт. Ви створили "Батальйон гарного настрою". Для кого ви виступали?

Черняк: У "Батальйоні" ми з "Нашого формату", "Вінницькі" — Сашко Теренчук та Діма Голубєв, "Відпочиваємо разом" — Олександр Степаненко та Діма Зелінський. Це шість людей, які завжди, який би фуршетний стіл не був, вони досиджували до кінця.

Ми зрозуміли — ми можемо більше. Об'єдналися. І коли вийшли перший раз на сцену, аж мурахи пішли. Людям подобається, а ми від цього кайфуємо.

Про Могилевську

— Я, на жаль, не була тренеркою "Нашого формату" у "Лізі сміху". Але я приїжджала до вас на репетиції, коли з вами була Наташа Могилевська. Ви якось підтримуєте стосунки? Які взагалі у вас стосунки з тренерами зараз?

Черняк: Зі всіма підтримуємо зв'язок. Навіть з тими, хто не був нашими тренерами. Ось як з собою. Ми тоді були разом на спецпроєкті, а далі ти до Наташі приїжджала. Якби ти не приїхала, можливо, б Наташа такою не була. Для неї дуже важливо було, що вона грає з нами. І ти така з боку головою кивнула, мовляв, — все круто. І в Наташі зразу такі крила...

— Вона писала жарти? Або казала: хлопці, я тут написала дещо, подивіться. А ви такі...

Черняк: На жаль, таке було.

Мартиросян: Було, але ви в телевізорі того не бачили.

Черняк: Для нас один з найорганічніших моментів був саме з Наташею.

— Розкажіть якусь історію.

Черняк: Наташа каже: "Я до вас не приїду, тому що у вас по любому не прибрано, їдьте до мене". Приїжджаємо ми до Наташі. По грошах у нас, ну, бажалося кращого. Купляємо їй квіти та кавун. Здоровий кавун в чорному пакеті. Заходимо ми до Наташі, даємо їй квіти, даємо кавун. Далі продовжить Артем…

Мартиросян: І тут я бачу, Вова починає по кухні шастати. Ту шухлядку відкрив, ту шухлядку відкрив. Тримає наш пакет та каже: "Наташо, а ти що, пакети не збираєш?"

— А де пакет з пакетами?

Черняк: Так, я не міг знайти, куди мій пакет пристроїти. Ну, не буде ж він валятись просто.

Мартиросян: Ще одна історія. Ми вже написали все і телефонуємо до Наташі: "Наташо, нумо репетирувати" — "Ой, хлопці, у мене трошки не виходить". — "Що сталося?" — "А ви нікому не скажете?" — "Звісно не скажемо". Вона, каже: "Я цей, я не прийду, бо я в Ізраїлі".

Черняк: Вона це по відео говорить. А гра після завтра. І ми їй: "А як? А коли?" — "Хлопці, я добираюся, у мене поганий інтернет. Бувайте". А на відео якісь дерева мелькають, яких в нас немає, споруди якісь.

Мартиросян: Вона, напевно, там надихнулася. Приїхала, і мені здається, що то була найкраща гра з нею.

Черняк: Так, це була найкраща гра. Ми вилетіли з сезону "Ліги сміху".

Про доньок

— Тепер хочу поговорити з вами ще і як з татусями, бо у вас же доньки народилися в один рік — у 2019-му. І це був найкращий ваш сезон в "Ліги сміху". Якщо ви такі вже досвідчені татусі, обговорімо питання, які цікавлять татусів. Наприклад, у мене теж маленька донька. Порадьте, як пояснити доньці, що єдинорогів не існує, а ляльок Лол вже досить?

Мартиросян: У мене, наприклад, більше це треба дружині говорити, що Лол досить. Бо моя Юля каже: "В мене в дитинстві не було стільки ляльок, а ще й таких". Кажу: "Доця ними не грається". "Ну то й що?"

Черняк: В мене отак. Мала: "Мамо, купи ляльку". Дружина: "Питай у тата". І такі очі уже зі сльозами: "Ти купиш?" Я такий мовчу. "В тебе є гроші?", і одразу сльози. "Куплю". "Ура, він купить!"

— В якому віці у ваших доньок мають з'явитися хлопці? І взагалі, чи можуть вони бути у ваших доньок?

Черняк: Я сам дуже хотів з кимось зустрічатися десь в класі 7-му. Ще й зі старшокласницею. А вийшло в санаторії. Після 9 класу.

Тому вважаю, що коли буде перше кохання, хай буде. У мене у сина реально в першому класі. Він каже: "Хочу подарувати букет". "Що таке?" "Вона написала, що мене любить". Я кажу: "А ти?" "Ну, я, значить, теж".

Мартиросян: А який контраст? 9-й клас і 1-й.

Черняк: Мною просто ніхто не займався, а його дружина причісує.

Мартиросян: А за свою доцю я навіть не знаю. Бо мені поки за хлопців страшно, бо вона зараз всіх б’є.

Черняк: В нас вони ходять разом в один садочок. В мене донька Поліна, в нього Саша. Поліна йде, плаче. Саша: "Хто тебе образив?" Поліна завжди каже: "Кирило". Саша до Поліни: "Стань за мною". Знімає капець, і в того Кирила.

— Це в чотири роки.

Черняк: Сашка вишикує реально всіх.

Наприкінці ведучі запропонували гостям зіграти в гру "Продай мене". Треба було прорекламувати предмет, не бачачи його.

---

Гостями нового випуску "Тихого вечора з Оленою Кравець" стали: неймовірний Олексій Дурнєв та актори команди "лігосмішників" “Наш формат” Володимир Черняк і Артем Мартиросян. Музичний гість — Tember Blanche. Також ви дізнаєтеся думки українців у традиційній рубриці Данила Білого "Шо там по?"

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Про Маріупольський драмтеатр, акторські байки та політику: Станіслав Боклан — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Вистави у метро: про Харківський театр ляльок та рух "Лялькова оборона" розповів актор Михайло Озеров
• Про шелтер допомоги, стан під час війни та поновлення проєкту "Lе маршрутка": Леся Нікітюк в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Буча під час окупації та після звільнення: мер Анатолій Федорук показав, як відроджується героїчне місто
• Їхніми голосами говорять герої мультфільму "Мавка. Лісова пісня": в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець" Наталка Денисенко та Назар Задніпровський