"Поромник": режисер Кирило Кашліков поділився історією роботи над виставою про боротьбу за незалежність Ірландії

У Києві триває захоплююча вистава "Поромник", присвячена боротьбі Ірландії за незалежність. До студії "Ранку Вдома" завітав режисер та художній керівник Театру імені Лесі Українки Кирило Кашліков, який детально розповів про зміст п'єси, її актуальність для українців та те, що саме вражає глядачів.
Ведучі — Ірина Хоменко та Денис Мінін.
— Про що вистава "Поромник" і чим вона актуальна для українського суспільства?
— Перш за все, це гарна вистава з цікавою історією.
Ця історія про те, як людина потрапляє в обставини, коли потрібно зробити важливий вибір. Не просто вибір, а вибір між тим, як залишитися людиною в складній ситуації, коли треба діяти та вчиняти певні речі, але не зраджуючи своїх ідеалів — залишитися людиною зі своїми моральними кодексами та принципами.
Це для мене головна тема в "Поромнику".
У “Паромнику” є хлопець, на ім'я Шейн, він допомагає Ірландській республіканській армії, і в нього є такий текст: “Припинити це все. Повернути наші землі. Здійснити правосуддя”.
Це мій камертон, мій звук вистави.
— Робота над виставою почалася ще до великої війни, але потім була призупинена. Як ви працювали над нею?
— Це був довгий шлях. Думаю, що п'єси самі мене знаходять, хоча я також докладаю зусиль для цього.
Перший мій крок завжди — я дивлюсь на гучні світові прем'єри.
Так, у 2017 році я знайшов прем'єру Сем Мендеса "Паромник" на сцені Лондона (Сем Мендес для мене — дуже авторитетна людина у світі театру та кіно). І мене зацікавила ця вистава.
Ми знайшли п'єсу в Google з перекладом, "з-під коліна", як кажуть, і вона одразу потрапила мені прямо в серце.
У чому її смак? Вона написана сучасною та зрозумілою мовою, але стосується тем, про які мріє будь-який режисер Шекспірівського масштабу. І все, я зрозумів, що треба працювати.
Ми почали, але у виставі багато акторів, і є діти. Ми проводили великий кастинг, шукали дітей. Найменшому — 8 місяців, а найстаршій дитині — 14-16 років.
Одномоментно на сцені їх шість.
Це був шматок великої роботи, щоб знайти дітей. Такі наші героїні, як Аня Гринчак і Анастасія Павленко, думаю, створили фундамент цієї вистави.
Коли діти працюють нарівні з дорослими акторами — це справді дуже важкий шлях.
Ми почали працювати, зробили виставу, і за театральною технологією повинні були провести генеральний прогін та вийти на основну сцену 24 лютого 2022 року.
Я пам'ятаю цей ранок. Ми думали, що все одно поїдемо, хоча нам телефонували мами і питали: "Ну що, їдемо?". Так, так, їдемо. Але десь близько 10:00 дали “відбій”, що нічого не буде. Вистава стала, діти поїхали з мамами. Звичайно, вистава на той момент була вже не головним.
Однак пізніше, коли ми повернулися до цієї теми, — вона стала ще більш актуальною та гострішою.
— "Поромник" має два антракти. Чому було прийнято таке рішення, і як на це відреагували глядачі?
— По-перше, тому що так написано Джезом Баттервортом (британський драматург, сценарист та кінорежисер), який робив сценарій, наскільки я пам'ятаю, для "Бондіани".
Джез Баттерворт — професіонал і створив п'єсу, як ноти. Вона прописана таким чином: перший акт — 01:05, 01:07; другий акт — 01:00; третій акт — 01:05, 01:07. Тобто є чіткий таймінг, і неможливо зробити інакше. Кожна дія має свою історію і завершується там, де повинна.
Ми виконали все так, як було написано.
Це був виклик: діти, тривоги. Ніхто не знав, як все буде, але ми вирішили, що будемо жити так, як обираємо, і не пристосовуватимемося під “Київ цифровий”.
— Я знаю, що актори часто після ролі відпускають її. А що для вас кожна вистава?
— Це болюче питання. Не можу сказати, що я "кукушка", ні.
Коли вистава народжується, а це трапляється десь на передпрем'єрному показі або на першому, чи другому показі для глядачів, — я відпускаю виставу. Вона вже доросла і живе своїм життям. Актори розуміють своїх персонажів, вони вже живуть цим життям, і не можна їм сказати: "Ну, тут щось не так".
Кожна вистава, коли вона народжена в любові, вже живе своїм життям.
Читайте також: Музика, що об'єднує: майбутній концерт обговорюємо з талановитим тріо на чолі зі скрипалем Мойсеєм Бондаренком













