Народити у зоні бойових дій: розмова з авторкою сценарію серіалу "Продовження роду" Дубинянською та акторкою Жураківською

Чотири жінки опинились в заміському пологовому будинку на лінії фронту. Медзаклад — під ворожим обстрілом. Головні героїні тепер не лише борються за власне виживання, але й за можливість народити. Про сюжет та фільмування серіалу "Продовження роду" дізнавайтеся у "Ранку Вдома" від авторки сценарію Яни Дубинянської та акторки Олесі Жураківської. До слова, з 28 травня цю історію можна буде побачити на YouTube телеканалу "Дім".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Отже, чотири жінки опиняються в пологовому будинку під ворожими обстрілами. Як далі розгортається ця історія?

Дубинянська: Цю історію не можна назвати мелодрамою. Це драма. Для мене, як для сценариста, важливо було не стільки зовнішнє тло, скільки той психологічний злам, який переживають героїні. Вони опинилися в повному вакуумі, в невідомості. В них зв'язок дуже швидко зникає. Вони не розуміють, що відбувається. Разом з тим на них чекає невідворотне — пологи. Одне й інше повністю перевертає світ. Коли все відбувається одночасно, це дуже цікава психологічно історія.

— Скажіть, будь ласка, скільки серій має історія?

Дубинянська: Це чотири серії. Оскільки головних героїнь четверо, то в кожній серії ми робимо фокус на одній з них. Тобто історія побудована лінійно, але в кожній серії певний акцент на одну з героїнь. Крім того, там є ще одна дуже цікава композиція.

Там є другий план — їхні флешбеки. Як та за яких обставин кожна з них ухвалювала рішення стати мамою. Для когось це було вистраждане рішення, для когось це було спонтанне рішення, для когось це було дуже важке рішення.

Героїня Олесі переживає складну історію. З нею відбуваються найбільш трагічні речі у цьому фільмі. Починається все з рішення залишити дитину у віці, коли вже є дорослі діти, коли вже народилася внучка. Цій героїні складно вже тоді, а потім на неї чекає ну зовсім інше життя.

— Чи складно було грати цю роль, Олесю?

Жураківська: Насправді те, що з нею відбувається, це величезний шлях змін. Це зміни життя усіх навколо. Саме це було аргументом, щоб я, наприклад, погодилася на цю роль, тому що завжди такі долі цікаво грати.

— Розкажіть, до речі, про акторський склад. Хто був вашими партнерками?

Жураківська: У мене партнеркою Даша Тригуб, Поліна Носихіна та Олена Івасенко. Взагалі був дуже сильних каст. В усі часи мене не сильно там жартували на майданчику. Часу у нас завжди обмаль.

В сучасних умовах, все ще більше пришвидшилося. Треба робити все якісно та швидко. Важливо було, щоб актори були професіоналами. Зокрема, дисципліновані, вчасно приходили на майданчик та знали свої тексти, відігравали сценки. Все вдалося, партнерки були прекрасні.

— Наскільки взагалі було важко працювати над такою історією? Адже вона чіпляє тригерні теми.

Дубинянська: Це дуже було психологічно важко. В мене це наклалося на особисту трагедію, було дійсно важко. Я дуже боялася, бо повністю довіряла режисерові. Ми тісно працювали над цією історією, обговорювали найменші деталі.

Все ж таки було побоювання щодо того, що знімуть мелодраму, але вийшла драма. Я подивилася цей фільм і була під враженнями. Не могла відірватися навіть на секунду. Режисер дуже класно зробив.

— Де відбувалися зйомки? Можливо, були якісь цікаві моменти на майданчику?

Жураківська: Насправді історії були тригерні, бо я перші півтора місяця провела у підвалі. Коли ми спустилися в підвал, аби там жити й народжувати, то мені це було складно емоційно. Було виснажливо навіть. Мені хотілося постійно плакати або бігти звідти, але й хотілося розповісти.

Я вважаю, що зараз, як ніколи, ми повинні рефлексувати, проговорювати наші болі та радощі. Взагалі, ми потребуємо спілкування незалежно від того, болюча ця тема чи радісна. Бо тільки спілкуючись, ми згуртовуємося, налагоджуємо ці ниточки, які ніколи не розірвеш. Це дає відчуття цілісності. Це один-єдиний спосіб подолати ворога та розв'язати будь-яку проблему.

— Що було найприємніше в цьому процесі? Були ж все одно світлі моменти?

Жураківська: Якраз партнерство було найбільш приємним. Коли поряд такі потужні особистості, яскраві, глибокі.

Попри те, що умови були складні, ми багато сміялися та раділи навіть не смачній їжі. Врешті-решт цей сміх залишається назавжди з тобою. "Тобі картонку з чим дали? З перчиком чи в клярі?". Ми так жартували.

Локації були цікаві. Маю на увазі той будинок, у якому жила моя героїня.  гарний садочок був біля дому, там все пахло, фантастична атмосфера. Війна загострила усі почуття та відчуття.

— Хто з ваших знайомих вже бачив кіно? Які відгуки?

Жураківська: Вражені всі, бо історія складна. 

Дубинянська: Ми дивилися з донькою, вона підліток й цікавиться темою материнства. Після перегляду донька ставила багато запитань. Дивилися серіал на одному подиху.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Подкаст про дітей з прифронтових територій: інтерв’ю зі співзасновником Behind Blue Eyes Скороходьком та продюсеркою Беженар
• Фільм "Ти мене любиш?" Тоні Ноябрьової готують до українського прокату: режисерка пустила глядачів за лаштунки
• Театральний Netflix підтримує військових в Україні: про роботу платформи Dramox говоримо з менеджеркою Іриною Яцюк
• Прем'єра фільму "Тісто": гастрономічну екскурсію Україною провів креативний продюсер стрічки Сергій Гулейков
• Історія про супергероїв та мілітарі культуру в Україні: інтерв'ю з режисером фільму "Ми були рекрутами" Любомиром Левицьким
• Лайфхаки із вивчення іноземних мов: інтерв'ю з автором книги "Вивчи цю кляту англійську" Редванським