"Місто може бути простором для освіти": засновниця проєкту "Лінгвоцид" Валентина Мержиєвська

У Києві з'явилась серія меморіалів, що розповідають про заборону використання української мови протягом останніх 400 років. Графічні таблички та мобільний додаток допомагають українцям вивчити історію про примусову русифікацію та позбутися комплексу меншовартості. Про це розповіла в етері "Ранку Вдома" освітянка й авторка проєкту "Лінгвоцид" Валентина Мержиєвська.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Про що проєкт "Лінгвоцид"?

— Це інтерактивний меморіал — інструмент, який допомагає розібратися в питаннях заборон української мови. Велика кількість людей російськомовних в Україні, вважають, що розмовляють мовою окупанта, бо так "історично склалось". Проєкт "Лінгвоцид" покликаний  розібратись у цьому неподобстві. Тобто ми, як автори, хочемо показати, що заборона української мови й нав'язування російської — це послідовна політика останніх чотирьохсот років. Аби вивчити цю сторінку в історії ми створили інтерактивні екскурсії з елементами квесту. Нині наша команда мізкує над масштабуванням проєкту. 

— Як вибирали локації у Києві?

— Інформацію ми розкидали по місту. Якщо заборона стосувалася русифікації шкіл, то табличку розміщували на навчальних закладах. Якщо то була заборона літургії українською мовою, то табличка з QR-кодом з'являлась біля церкви. Якщо йдеться про українізацію, то центром українізації була організація, яка розташовувалася в приміщенні Київської міської адміністрації. Тож на будівлі КМДА ми теж встановили відповідну табличку. Це елементи квесту. На табличці є зображення та головні факти. Подробиці закладені у QR-код, який можна зчитати з допомогою спеціального додатка.

— Чи є аудіосупровід і якими мовами?

— Так, аудіосупровід є. Це подкасти на кілька хвилин про кожну із заборон. Записували інформацію кількома мовами: українською, англійською та російською. Через російську мову в команді були суперечки, та все ж її вирішили використовувати, аби допомогти російськомовним українцям краще зрозуміти тему.

— Яким чином вашій команді вдалося реалізувати цю ідею?

— Ми виграли ґрант від Інституту імені Ґете. В нас було всього півтора місяця на те, щоб втілити цю ідею. Зібралась класна команда і зробила все за шість тижнів. Ідея виникла у мене під час перебування в Берліні, де дуже багато музеїв і меморіалів, присвячених різним подіям. Німці дуже активно працюють зі своєю історією, я перейняла їхній досвід. Саме в Берліні я зрозуміла, що місто може бути простором для освіти. Під час однієї з інтерактивних екскурсій я і придумала історію про "Лінгвоцид".

— Ви ще й автор подкастів "Перефарбований лис" та "Валентність". Як їх створювали й про що вони?

— За 12 років роботи в освітній галузі я зрозуміла, що нам треба змінювати підхід до організації навчального процесу. Попри те, що я викладаю математику, для мене важливою і цікавою була література та історія. Вважаю, що це два аспекти, які дозволяють нам краще розуміти свою історію, пізнавати себе. Одного разу ми з подругою психологинею почали перечитувати твори української класики й аналізувати стереотипи поведінки героїв. Так з'явилася ідея подкасту "Перефарбований лис". Вже є п'ятдесят випусків у яких ми розбираємо класичні твори на психологічні моделі. Подкаст "Валентність" з'явився пізніше. Це мій проєкт. В першому сезоні я аналізувала сам підхід до освіти, її реформування. В другому сезоні, вже з психологом, йдеться про вікові особливості навчання. Ми намагались з'ясувати, як перебудовувати навчання в старшій школі, щоб відповідати запитам дітей. Зрештою, дійшли висновку, що треба дати вчителям більше свободи для творчості. Мені б хотілося, щоб ми йшли більше децентралізованим шляхом. Не видавали одну програму від імені держави, а дозволили вчителям на місцях пропонувати свої освітні проєкти. Це допоможе і вчителям, і дітям.

Також цікаві гості "Ранку Вдома": Людина без шкіри: про Василя Стуса розмовляємо з літераторкою Ольгою Пуніною