Ласі місця для забудовників: як одесити намагаються зберегти історичний центр

Одесити протестують. Місцеві жителі не тільки намагаються зберегти історію для майбутніх поколінь, а й побоюються за збереження своїх будинків. Дві будівлі з понад сторічною історією хочуть знести. Розташовані вони в історичному центрі міста — на вулиці Рішельєвській. Замість театру та історичної друкарні хочуть звести багатоквартирний будинок.

Як боротися із забудовниками, якою була реакція Міністерства культури та який правовий погляд на ситуацію — про це дізнавалися журналісти програми "Право на право" телеканалу "Дом".

Заради новобудови в центрі Одеси

В історичному центрі Одеси між вулицями Велика Арнаутська та Базарна може з'явитися новобудова. Розташується вона між пам'ятником архітектури під назвою "Будинок Нолле" й Арабським культурним центром. І щоб новий будинок вписався, забудовник планує знести два стародавні будинки — "театр Рішельє" та друкарню Фесенка.

З таким рішенням категорично не згодні місцеві жителі.

"Ми почали вивчати, на яких підставах будівлі буде знесено, тому що, хоч вони й не внесені до реєстру, все одно залишаються пам'ятниками історії", — розповідає Лілія Андрющенко, мешканка будинку на вул. Рішельєвська, 45.

Кілька мітингів під парканом будівництва активісти провели ще на початку року, далі збирали підписи на підтримку й просто не давали здійснювати будівельні роботи.

Історична цінність цих будинків не заперечна, стверджують одесити. В "театрі Рішельє" починав свою кар'єру Леонід Утьосов. А друкарня Фесенка була побудована у 1860 році. До 1917 року там було видано тисячі книг, багато з них українською мовою. Друкарня вважалася однією з кращих у Європі з хромолітографії.

"З 1880 до 1917 років Фесенко надрукував 60 видань українською мовою. Тоді українська мова заборонялася, видавець правдами та неправдами друкував книжки для простого народу. Також у 1917 році в цій друкарні друкували українські гроші — 50 карбованців. Не дарма у 1917 році це видавництво отримало на виставці 4 медалі", — розповідає професор кафедри історії України Одеського національного університету ім. Мечникова Тарас Гончарук.

Офіційно ці два будинки — пам'ятки архітектури місцевого значення, хоча активісти стверджують, що будівлі цілком заслуговують на визнання, як пам'ятники історії всеукраїнського значення.

Є й інший нюанс. Одесити переживають не тільки за історію й "обличчя" рідного міста, а й за свої життя. Після робіт великої техніки жителі сусідніх будинків помітили, як на стінах пішли тріщини.

"Стіна може впасти, якщо почнуть копати, а фундамент слабкий і в підвалі вода, навіть якщо не будуть бити палі, а тільки копати — стіна впаде", — говорить Аркадій Скібінський, мешканець будинку на вул. Рішельєвська, 45.

"Протягом багатьох років у цій будівлі були проблеми, були тріщини, але щойно почалося будівництво, ці тріщини стали збільшуватися в геометричній прогресії. Найменші зрушення, поглиблення ґрунту — і може статися непоправне", — впевнена Ірина Романчикова, колишня мешканка будинку на вул. Рішельєвська, 45.

Старожили також пам'ятають, що 50 років тому на цьому місці здійснювали геологічні дослідження. І на глибині виявилося озерце, тому тоді капітально забудовувати місце житловими будинками не стали. Але в новому будинку забудовники планують підземну парковку 11 м глибиною.

"Забудовники зайняли нашу прибудинкову територію, встановили там обладнання й вирішили влаштувати паркінг", — розповідає Людмила Шевчук, мешканка будинку на вул. Рішельєвська, 40.

Боротьба одеських активістів

Запросивши документи на будівництво в міськраді, жителі дізналися, що забудовник не отримав дозвіл від Міністерства культури, без якого не мав права починати роботи. Люди звернулися до Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, звідти надіслали інспектора для перевірки, але його просто не пустили на будівництво. Одесити почали шукати захисту у столичних чиновників.

"Заїжджав до нас міністр культури [Олександр] Ткаченко, заходив на будівництво. Міністр культури нам пообіцяв з'ясувати все, вивчити документи. Ми йому передали звернення з підписами одеситів. Ми зібрали понад 800 підписів", — розповідає активістка Інна Усова.

З відкритих джерел відомо, що нинішній забудовник історичних місць — компанія "Одеса-Сіті". З 2004 року її представники викуповували приміщення в історичному центрі міста під зобов'язання недопущення їх руйнування. Але насправді протягом декількох років приміщеннями не займалися. А у 2008 році в обласному Департаменті охорони об'єктів культурної спадщини не рекомендували їх вносити до реєстру архітектурних пам'яток, саме через їхній поганий стан. У 2018 році депутати міськради проголосували за виділення землі під цими будівлями в оренду. І торік компанія отримала від міської Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на будівництво.

Після розгляду всіх документів Міністерство культури видало припис про призупинення будівництва до моменту судового з'ясування — чи законні будівельні роботи на Рішельєвській. На сайті Мінкульту з'явилося відповідне повідомлення. Крім того, міністр Олександр Ткаченко звернувся до МВС із проханням надати охорону на території будівництва — щоб роботи не здійснювали. Але забудовник подав позов до Одеського окружного адміністративного суду з проханням зупинити дію розпорядження Мінкульту й суд став на його бік.

"Питання з міністерством розв'язуються в судовому порядку. Проводяться підготовчі роботи. Мало що вважає міністерство. Є рішення суду. Ці будівлі не внесені до потрібних реєстрів", — говорить адвокат забудовника Олег Лавренюк.

Адвокатка Світлана Попова, яка разом з людьми намагається зупинити будівництво, називає всю ситуацію настільки абсурдною, що не береться навіть прогнозувати, чим усе може закінчитися.

"Ці два будинки взято під охорону державою в 1991 році. Друкарня Фесенка була взята під охорону ще раніше, іншим рішенням у 1985 році, як пам'ятник іншого виду, бо є багато різновидів пам'яток культури та спадщини. Попри те, що у 2008 році вони не були внесені до реєстру, будівлі не втратили статус пам'яток", — упевнена Попова.

Про що йдеться в законі

У перехідних положеннях закону України "Про охорону культурної спадщини", який було ухвалено у 2000 році, зазначено, що об'єкти, які раніше були внесені до переліку об'єктів, що охороняються, також зберігають свій статус і визнані пам'ятками культурної спадщини.

Внесення або невнесення до реєстру впливає на статус тільки для нововиявлених пам'яток культурної спадщини. Для того, щоб остаточно з'ясувати це, Мінкультури й винесло припис про зупинення робіт. Адже будь-яке будівництво в межах історичного ареалу вимагає дозволу центрального виконавчого органу з охорони культурної спадщини. І коли суд призупинив розпорядження Мін'юсту, то, по суті, вже заздалегідь дозволив забудовнику руйнувати будівлі.

"Існує правило, що суд може зупинити акт органу влади, поки розглядається справа за суттю. Але ця абстрактна норма закону спрямована на мільярди випадків. Саме в цій ситуації призупинення є шкідливим для пам'яток культурної спадщини", — зазначила адвокатка Світлана Попова.

Міністерство культури подало апеляцію. Тим часом Департамент з охорони культурної спадщини при Одеській ОДА виніс інший припис про заборону будівництва. Але і його призупинив Одеський окружний адміністративний суд.

"У цьому разі все, що робить забудовник, сумнівно з юридичного погляду. Пам'ятники продовжують руйнуватися. Фактично завдяки цим двом рішенням суду забудовнику ніщо не заважає продовжувати будівельні роботи й зруйнувати пам'ятники вщент", — констатує адвокатка.

Що радять адвокати

Тема зі спробами знищити старі будинки та на їхньому місці звести новобудови досить поширена в Україні. Адвокатка Марина Соловйова стала захисницею історії Києва мимоволі, коли біля її будинку намагалися знищити сквер. Вона також зуміла відстояти територію від забудови, на якій пізніше створили унікальне місце — Пейзажну алею. Після цього до неї почали звертатися як до досвідченої юристки. І тепер Марина вже сама може давати поради початківцям-борцям з незаконними забудовами історичних кварталів міста.

"Якщо є затишний зелений сквер, де немає жодних будівель, де розташований дитячий майданчик, то це вже може бути "ласим шматочком" для забудовників. Тому бажано активістам взяти план і подивитися, кому саме цей шматочок землі віддано, кому він належить. Він перебуває в комунальній власності або відданий в оренду", — говорить Соловйова.

Загалом адвокати в таких випадках радять:

1. Дізнатися, кому належить земля під можливою забудовою або будинком, який можуть знести. Для цього потрібно взяти план у місцевому органі самоврядування за громадським запитом.
2. Дізнатися, чи має будівля значення пам'ятника. Якщо "так" — вона перебуває під захистом держави. Якщо "ні" — потрібно звернутися до міського/обласного Департаменту охорони культурної спадщини, до місцевого депутата і з його допомогою внести цей об'єкт до списку культурної спадщини.
3. Якщо будівництво розпочалося — зажадати в органу місцевої влади всі дозвільні документи, кожен окремо оскаржити в суді.
4. Дати максимальний розголос про цю ситуацію. Організувати мітинг, зібрати підписи проти будівництва.
5. Йти на сесію місцевої ради, що ухвалює дозвіл про будівництво, і порушувати питання про його скасування шляхом нового голосування.

Завдяки такій схемі мешканці відстояли не одну будівлю. Наприклад, у Києві на вулиці Стрілецькій, в буферній зоні самої Софії Київської, будівля вже була частково зруйнована забудовником. Але після завзятості місцевих жителів і відповідного рішення суду її віддали у власність громади, надавши статус пам'ятника. А небайдужі кияни зібрали гроші на реставрацію та повернули будівлі первісний вигляд.