Еверест та Лхоцзе підкорила за добу: альпіністка Антоніна Самойлова розповіла про присвячений захиснику Маріуполя рекорд 

35 днів експедиції, 65 годин без сну, COVID, несподіваний штормовий вітер на висоті 7900 метрів та вдалий траверс. Траверсом в альпінізмі називають проходження двох або більше вершин за одну експедицію, що є надзвичайно складним завданням.  З ним впоралася альпіністка Антоніна Самойлова. Вона стала першою українкою, яка піднялась на два восьмитисячники — Еверест та Лхоцзе за добу. Водночас Самойлова стала першою жінкою в історії українського альпінізму, яка тричі піднялася на Еверест. 

Свій рекорд Антоніна Самойлова присвятила загиблому захиснику Маріуполя Олександру Грянику. Також у горах альпіністка розгортала прапори українських підрозділів та фотографувалася зі світлинами українців, які задонатили на кисневі станції для "Госпітальєрів". Про етапи сходження та волонтерство під час підкорення вершин у "Ранку Вдома" розповіла Антоніна Самойлова.

Ведуча — Ольга Фанагей-Баранова.

— Вітаємо вас з вашим досягненням. Розкажіть, коли та як виникла така мета? 

— У світовій практиці люди ходили на Еверест та Лхоцзи за одну добу, оскільки вони розташовані поруч. Тобто фізично — це можливо. З усіма іншими восьмитисячниками це неможливо. Я хотіла перевірити себе. Я бачила, що є люди, які це роблять, і мені стало цікаво, чи зможу я це зробити.

До останнього я дуже переживала, бо після сходження на Еверест піднятися на інший восьмитисячник дуже складно. Коли ти спускалася з вершини, наприклад з Евересту, то навіть пагорб довжиною в 10 кроків наверх здається нездоланною горою. Я не знала, чи зможу, бо під час цієї експедиції ще й перехворіла на коронавірус. Тобто я була слабка. Коли виходила вже на штурм Евересту, я ще не була впевнена, що піду на Лхоцзе. Втім я змогла. Перевірка пройшла успішно. 

— Це сходження ви присвятили загиблому воїну. Розкажіть про цього героя, будь ласка. 

— Коли я була в Катманду, в експедиції, мені написав мій друг-альпініст. Попросив здійснити мрію його побратима Олександра Гряника. Цікава історія вийшла з фотографією. Її друкували мої друзі у той час, як я вже була в експедиції. Видруковану світлину мої друзі відправили гелікоптером в базовий табір. Я переживала, щоб встигли. 

Все вдалося, я взяла з собою на вершину цю фотографію. Саша там побував, на жаль, не за життя. Нещодавно була річниця його смерті. Його не стало 8 травня 2022 року в Маріуполі. До речі, ця фотографія потрапила в ЗМІ до того, як я піднялася на Еверест. Її побачили батьки Сашка. Його мама написала мені подяку в соцмережах. Виявилося, що вона за мною давно слідкувала в Instagram і була дуже щаслива, що таким чином здійснили мрію сина. 

— Повернімося до вашого зходження! Людям, які цим не займаються, взагалі важко усвідомити, що там відбувається. Скільки часу це забрало? Ви реально весь цей час не спали? 

— Експедиція на восьмитисячник триває в середньому 30-40 днів. Моя експедиція тривала 35 днів. Це цілий процес. Ми йдемо спочатку в базовий табір. Це трекінг, який займає приблизно дев'ять днів. Потім ми приходимо на базу, де перебуваємо певний час, аби організм звик до висоти. Бо восьмитисячники — це ті умови, до яких організм може звикнути тільки поступово, адже на висоті мало кисню. Не буває пігулки якоїсь чарівної, яка тобі допоможе відразу піднятися на таку гору. 

Тобто підйом — це ротації, акліматизаційні виходи, під час яких організм звикає до висоти. Тому це займає так багато часу. Коли ми всі акліматизовані, то чекаємо погодного вікна, бо на Евересті все залежить тільки від погоди. Є тільки один сезон, сприятливий для підйому. Він триває з квітня по травень. В самому травні є лише кілька днів так званого погодного вікна. Це оптимальні погодні умови, які дозволяють піднятися на вершину. Це триває від двох до п'яти днів. 

Приблизно п'ять днів триває дорога з базового табору в сторону вершини. Є чотири висотних табори. В кожному з яких ми ночуємо. Четвертий табір на Евересті розташований на висоті 7 900 метрів — це майже зона смерті. Зона смерті починається з 8 000 метрів. Там, де людський організм не може існувати без додаткового кисню. 

З третього табору, на висоті 7 200 метрів, ми виходимо о четвертій ранку. Перехід до четвертого табору триває вісім годин. Туди ми вже йдемо з кисневими масками та балонами. В четвертому таборі ми не ночуємо, ми чекаємо вечора та йдемо на штурм проти ночі. Я вийшла з четвертого табору о 22:00. 

До речі, поспати у четвертому таборі не можливо фізіологічно, бо дається в знаки брак кисню та викид адреналіну. Я зійшла на Еверест близько п'ятої години ранку, трішки раніше. Потім був спуск в четвертий табір. Я хотіла там перепочити та підійматися на Лхоцзе. Саме у четвертому таборі шляхи альпіністів розходяться, одні йдуть на Лхоцзе, інші — на Еверест. 

Так от, я спустилася у четвертий табір та затрималася там, бо почався штормовий вітер. Підкорювати Лхоцзе ми вийшли наступного дня, о першій ночі. О шостій ранку ми піднялися на Лхоцзе спустилися одразу в базовий табір. Це величезний шлях. Так роблять дуже мало людей, але я відчувала в собі сили. 

До речі, цього разу я дуже швидко піднялась на Еверест та Лхоцзе. Маю з чим порівняти, та й взагалі є середній час сходження. В базовому таборі я вже опинилася близько 22:00 вечора 23 травня. Можна порахувати, що 21 травня о четвертій ранку я вийшла, а 23 травня о 22:00 повернулася у табір. 

— Що ви відчували, коли піднялись на Еверест та Лхоцзе? 

— Це вже третій раз, тож я насолоджувалася. Вперше був шок, вдруге — виснаження, я торік доклала надзусиль, аби піднятися на Еверест. Все через хворобу. Цього разу — втретє, я просто насолоджувалася підйомом. Звикнути до такого важко, але коли вперше ідеш на ступінь Гілларі по дорозі на Еверест, то це інші відчуття, ніж вдруге чи втретє. 

Якщо вперше ти виживаєш, то втретє ти насолоджуєшся краєвидом, попри те, що цього разу було дуже холодно.  До речі, я ще не всі відзняті на горі матеріали запостила. На цю експедицію ми організували збір на кисневі концентратори "Госпітальєрам", що також символічно. Також гірська штурмова бригада "Едельвейс" передала мені з фронту свій прапор, який я теж розгорнула на Евересті. 

Щодо підйому, також зізнаюся, що Лхоцзе виявилася комфортною для мене. З Лхоцзе відкривається просто неймовірний краєвид на Еверест. Звісно, всі записані відео на восьмитисячниках передають мої переживання та емоції. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Про проблеми жінок у війську: інтерв'ю з координаторкою психологічної служби "Марш жінок" Тетяною Павловою
• Об'єктивація жінок: сексологиня пояснює, що це таке та як з цим боротися
• Як стати носієм української мови: комунікаційниця проєкту Edera Дар'я Дригіна розповіла про курс "Мовити мотиви"
• Вірші Жадана та шоу Каті Царик: про створення дебютного альбому "Народжена в серпні" розповіла співачка Марта Липчей
• Непомічена пісня на вулицях Європи: про адвокаційну кампанію Української академії лідерства розповів Дмитро Сиротюк
• Державна платформа з усиновлення та виховання дітей: інтерв'ю з керівницею Координаційного центру Фроловою
• Місяць обізнаності про ПТСР: про нову платформу та просвітницькі акції розповів професор медицини Віктор Досенко
• Що дивитися на кінофестивалі Docudays UA: інтерв'ю з комунікаційницею ГО "Докудейз" Павлюковською
• Чим здивує наймасштабніший фестиваль для дітей та підлітків "Чілдрен Кінофест": інтерв'ю з актором Логаєм та PR-директором Грековим
• Молодь запрошують до відновлення України: говоримо про проєкт "ВідНОВА: UA" 
• Конкурс воєнної літератури для військових та ветеранів "4.5.0": інтерв'ю з представником фонду "Відродження" Кульчицьким