Про проблеми жінок у війську: інтерв'ю з координаторкою психологічної служби "Марш жінок" Тетяною Павловою

Тема служби жінок у війську особливо делікатна. Основний запит жінок-військових, із яким вони звертаються до психологів, це сексуальні домагання, критика їхнього вибору, адаптація після ампутацій на інших травм. Попри такі труднощі українки значно витриваліші за ізраїльтянок, які масово служать у війську. Такими відкриттями поділилася  у "Ранку Вдома" психологиня, координаторка психологічної служби "Марш жінок" Тетяна Павлова.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Які запити жінки-військові найчастіше надсилають?

— Насправді запитів багато. Основні запити — це сексуальне домагання. Жінка не відчуває себе захищеною. Це відчуття невизначеності, відчуття того, що тебе дискримінують. Це не просто вигадана історія, це реальні факти. Їм можуть казати: "Ти жінка й повинна бути вдома".

— Як жінки, котрі воюють, переживають стрес? Адже в суспільстві досі поширеним є міф про те, що жінка більш стійка до стресу.

— Так, насправді стресу у жінок набагато більше. Враховуючи те, що ми маємо соціум, котрий тисне на жінку, говорячи: "Ти не повинна йти воювати. Ти повинна сидіти вдома та займатися дітьми!". Не всі жінки обрали шлях воїна. Дуже важливо просто про це пам'ятати.

Коли ми говоримо про стрес, то повинні розуміти, що він величезний, бо суспільство тисне на жінку. Часто жінки, які у війську, переживають стрес пов'язаний безпосередньо з тим, яким буде її цивільне життя. Були випадки, коли жінка у громадському транспорті показувала посвідчення військовослужбовиці, а їй не вірили. Тобто жінка переживає стрес не через те, що їй треба воювати, а через те, що їй треба захищати свій вибір — йти у військо. 

— Як відбувається адаптація жінки після повернення з війни?

— Важкість адаптації в суспільстві — це нормально.

Це історія стосується, як чоловіків, так й жінок. Різниця полягає в тому, що чоловік, котрий був на війні, викликає повагу, а жінка — осуд.

Ми знову повертаємось до того: "Ти сама винна, могла сидіти вдома". Йдеться про сексизм.

— Скажіть, будь ласка, як жінки переживають втрату кінцівок, ампутації?

— Переживати ампутацію для будь-якої людини — це величезний стрес. Це втрата, це процес горювання.

Знову ми повертаємось до тих стереотипів, котрі існують. Чоловік, який прийшов з війни з ампутацією — герой. Він все одно залишається більш-менш допустимим до соціуму. Тобто його розуміють. Коли жінка повертається з ампутацією, то вона повинна відповідати нормам.

Бути красивою, правильно себе нести. А вона думає: "Як я буду себе нести, якщо не маю ноги чи руки?". 

— Чи можна говорити, що психологічна робота з жінкою та чоловіком, які були або досі служать у війську, кардинально відрізняється? Чи вони між собою подібні?

— Наша лінія в принципі працює з жінками, як з цивільними, так і з військовими. Втім, якщо порівнювати, то можна сказати, що чоловіки впевнено заходять. Вони нічого не соромляться в більшості випадків.

Дівчата дуже обережні. Вони не хочуть відкриватися. Жінки, наприклад, телефонують нам і кажуть: "Мені погано! Я роблю все для того, щоб показати власну стійкість, але є моменти". Ми їм з цим допомагаємо.

— Як відрізняються запити? 

— Кардинально, бо чоловіки, як правило, вже приходять з контузіями або з ПТСР. Тобто тоді, коли перебувають на реабілітації, або лікуванні.

Жінки краще про себе турбуються. Вони приходять під час служби, а не після. Таким чином ми бачимо, як дівчата допомагають собі від самого початку. Тобто, починаючи з того моменту, як почалося навчання, завершуючи тоді, коли вона вже має статус ветеранки.

— На досвід яких світових фахівців ви спираєтеся?

— Це Ізраїль. Спочатку ми звернулися за досвідом до них, однак в процесі навчання в Україні ми зрозуміли, що психіка наших жінок, що проходять військову службу, набагато сильніша, більш адаптивна.

Бо в Ізраїлі жінки давно на стежці війни. Вони давно розуміють, що вони роблять. Наші дівчата лише цього навчають в кризовий період, в екстрених ситуаціях. У наших не було часу на підготовку. У них просто було бажання захищати нашу державу.

— Як жінка військова може звернутися за допомогою до вашої служби?

— Це чат-бот в телеграмі. Можна знайти лінки в наших соціальних мережах "Марш жінок". У чаті треба обрати психологічну підтримку для жінок в ЗСУ. Ми на зв'язку цілодобово.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• "Театр ветеранів" готується до роботи: про реабілітацію мистецтвом та залаштунки проєкту розповів драматург та військовослужбовець Максим Курочкін
• Ukraine Recovery Conference-2024 та міжнародні гранти: інтерв'ю із заступницею міністра у справах ветеранів Оксаною Сивак
• Подвиг залізничників під час війни: інтерв'ю зі сценаристами серіалу "Потяг"
• Як комунікувати медикам на фронті та в тилу — поради проєкту "Як ти, брате?"
• Про підтримку близьких, які переживають втрату, розповів психолог гарячої лінії Українського ветеранського фонду Чаморсов
• Коли я співаю, то відчуваю зв'язок з мамою, — народна артистка України Тоня Матвієнко