Дітям — про песиків у книзі "Ярчик і дев’ять собак": інтерв'ю з письменницею Анастасією Мельниченко

Днями в української письменниці Насті Мельниченко виходить нова книга для дітей під назвою "Ярчик і дев’ять собак". Науково-популярне видання про особливості порід собак презентоване гумористичною художньою розповіддю. Деталі розповіла авторка у програмі "Ранок Вдома".

— Розкажіть, будь ласка, про що ваша книга "Ярчик і дев'ятеро собак"?

— Книжка буде цікава дітям від восьми років. В дитинстві мені подобалися собаки, і я завжди шукала книжки про собак. Це були 1990-ті роки, початок 2000-х. Тоді дитяча література була не настільки розвинута. Там не було багатьох речей про собак. Це я усвідомила коли виросла і стала займатися з собаками.

Я думала, що собаки відрізняються за породами, часто за зовнішністю, але, виявляється, важливою є породна особливість — характер тварини. Я подумала, що було б класно створити науково популярну книжку, але водночас загорнути її у художню розповідь, гумористичну про хлопчика, який страшенно хотів собаку.

То був період коли мій син страшенно хотів собі мопса. Він надивився відеороликів з цими мопсами й просив мене взяти саме таку собаку. Він не уявляв наскільки складно за ними доглядати. Я намагалася пояснити йому особливості породні, але зрозуміла, що він не готовий до цього.

Тож я вирішила в книжці розказати про кожну популярну породу. Розповідала в чому їхні особливості. Я писала книгу до війни. Якби ж я писала цю книжку трошки пізніше, то обов'язково розказала б і про пса Патрона.

Моя задача полягала у тому, щоб розказати не тільки про особливості догляду, а й про те, чим погана мода на собак, коли це вибір робиться не свідомо, а через те, що сподобався образ якоїсь собачки з медіа чи з фільмів.

— Розкажіть про яких саме собак ви писали? 

— Перша порода — чівава, в нас це називається чихуахуа. Саме під час перебування в Мексиці я дізналася, що цих собак називають чівава. У книзі також є пітбуль, тому що це дуже стигматизована порода. Чівави теж. Їх, наприклад, сприймають суто як декоративних собачок і не виховують. Насправді вони дуже класні, з ними треба працювати. Я власниця двох чівав, тож знаю, про що кажу.

Далі йде пітбуль. Коли я писала про цю породу, то накладало відбиток те, що я була власницею пітбуля. Його врятували на вулиці. Він був агресивний, дуже складний. Власне, в розділі про пітбуля я використала нагоду розказати, що ці собаки справді можуть бути дуже складними. Але це тому, що їх у нас за прикрим звичаєм просто ламають і роблять агресивними, ламають їм психіку.

Третій — це французький бульдог. Потім є хаскі. Про хаскі розказую, як вони полюбляють тікати. Вони насправді не так просто піддаються дресурі.

У книзі також є розповідь і про мисливських собак. Це зовсім інший світ. Вимоги інші, характер інший, спосіб догляду інший. Це, до речі, стосується, зокрема і пса Патрона.

Є й бордоський дог. Це такий класний добрий велет. Є лабрадор. Ми завжди сприймаємо їх як "сервіс догів". Вони страшенно розумні, але насправді проходять дуже жорсткий відбір. Тобто одна зі ста собак є розумною і стає отим самим "сервіс догом". Люди повинні розуміти, що не всі лабрадори подаватимуть вам ключі, або вмикатимуть світло. 

У книзі є також безпородна собака, бездомна. Через цю історію я хотіла розповісти, за яким принципом працюють притулки для собак. Тут також сказано про особливості, чого варто очікувати, коли береш безпородну собаку.

Є ще бернський зенненхунд. Берн там описаний як собака, яка все тягне додому. Це реальні епізоди, які мені розказували власники бернів. Що цікаво, після кожної розповіді головний герой Ярчик каже: "Боже, я хочу саме цю собаку!".

Фінальний епізод непередбачуваний. Хлопчик бачить, як сусід підіймає будку разом з собакою і вантажить на машину, бо сім'я переїздить. Цю собаку хлопчик ніколи не бачив, тільки чув її противний голос. Коли він її побачив, страшну та знедолену, то захотів її врятувати. Він пропонує власнику всі гроші, що в нього є, аби викупити цього пса. Сусід зразу починає набивати ціну і каже, що це крута порода — пекінес. Хлопчик таки забирає цю собаку собі й саме вона стає його улюбленцем.

— Той самий випадок, коли довгий анонс спонукає прочитати книгу. В якому видавництві виходить книга? 

— Це видавництво Yakaboo. До речі, забула додати, що до кожного розділу є коментарі з приводу догляду за собаками. Цікаво, що редакторкою цієї книжки виступила власниця коргі. Вона ще й розводить цих собак. Саме вона дивилася на це з професійної точки зору. Тобто там немає якихось вигадок.

— Ви є автором різноманітних книг. Вас консультують фахівці чи ви самі знаєтеся на темах, про які пишете?

— Щодо історії, то в мене червоний диплом магістерки давньої історії України. Якраз дві книжки історичні, які в мене вийшли, про те, що я знаю. Звісно, я запрошувала наукового редактора, який був науковим керівником моєї дипломної роботи. Це дуже важливо, тому що могла щось забути чи не зрозуміти.

Так само я залучала експертів до написання книги "Я не боюсь сказати". З приводу хуторського життя, то це я писала сама. Це художня література.

При написанні книги "Северин-на-Купі" я зверталася за коментарями до консула Хорватії. Або, наприклад, за сюжетом вони знаходять рештки, які схожі на русалку. Я звертаюсь до палеонтологів і вони пояснюють, що це за рештки. Тож у зносках я пишу про те, якої саме істоти це кістяки.

— З дітьми консультуєтеся? Вони читають ваші рукописи чи можливо долучаються до проєкту на етапі його творення?

— Долучаю. Зазвичай це в нас відбувається тоді, коли я напишу якусь частину. Я просто читаю їм по розділу щовечора. Мене найбільше цікавить те, наскільки вони розуміють, що там відбувається. Потім вдруге вони читають книгу перед її виходом.

В мене двоє дітей і в одного дуже "гостре" око, він переглядає сигнальний примірник на предмет друкарських помилок. Я даю йому олівця, а він сидить і вичитує.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Цей абсолютний світовий рекорд належить Україні, — Катерина Садурська про занурення на 77 метрів
• "Московити підірвали дамбу у Каховці": артист Zbaraski розкрив секрети творчості під час війни та розповів про справжнє волонтерство 
• "Голосові" з Бахмута: лідер гурту O.Torvald Женя Галич розповів про службу, благодійні концерти та життя у тилу
• Це допомога за принципом "рівний — рівному", — представниця Міністерства ветеранів Світлана Березіна про проєкт "Помічник ветерана"