Блюз — у моїй крові: "Утро Дома" з легендарним музикантом Лурі Беллом

Лурі Белл — американський блюзмен, володар Grammy та справжня музична легенда. Музикантові 62 роки. Народився він у Чикаго в родині знаменитого музиканта Керрі Белла. У 6 років Лурі взяв до рук гітару і сам навчився грати. Сьогодні Белл визнаний одним із блюзменів, які найбільше гастролюють.

Якими були його перші кроки на сцені, яку роль зіграв батько музиканта в його творчому становленні та чому блюз ніколи не стане популярним — розповів Лурі Белл в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучий — Дмитро Слівний.

— Вас називають найлегендарнішим із нині живих блюзменів. Ви сприймаєте це серйозно?

— Мій батько був блюзовим музикантом. Я граю блюз понад 50 років. Звичайно, я ставлюся до цього серйозно. Блюз — у мені, в моїй крові.

— Ви народилися в атмосфері музики. Вперше зазвучали, граючи на гітарі, подарованій батьком. Розкажіть про перші кроки на сцені. Що ви відчували, як це було?

— Все, що я пам’ятаю приблизно з 5-річного віку, — це блюз. Атмосфера буквально була просякнута цим. З дитинства мене оточували блюзові артисти з Міссісіпі.

Чому я взагалі почав грати? Просто одного разу взяв гітару і витягнув з неї перші звуки, і у мене з’явилося відчуття, якого ніколи раніше не було.

— Скільки вам було років, коли ви почали грати на публіці?

— Тоді мені було 7 років. Це була пісня Джимі Ріда. Я якось скопіював його стиль, в якому він співав, але й гадки не мав, як писати музику, — підбирав на слух.

— Що сказав батько, коли ви заявили, що хочете заробляти на життя музикою?

— Серйозно підтримав. Насправді, він дав мені все, щоб бути блюзменом. Він подарував гітару і сказав: "Грай блюз, хлопче!"

— З вашого життя можна було б зробити непоганий кіносценарій: ви відчули славу, побували на дні в буквальному сенсі, бродяжили. Заради чого ви живете сьогодні?

— Мабуть, щоб робити музику і співати пісні. Коли я торкаюся гітари й витягаю з неї звук, мені добре.

— Чому блюз ніколи не стане популярною музикою?

— Тому що людина повинна бути досить розумною, щоб любити блюз або джаз.

— Що слухаєте, окрім блюзу?

— Звичайно, рок-н-рол слухаю. The Beatles, The Rolling Stones. Реп можу послухати різний, олдскульний здебільшого. Ну, або R’n’B, соул, звичайно, слухаю. Я прислухаюся до музики різної. Але блюз був раніше за всіх. Адже це музика рабів. Витоки музики на моїй землі — це блюз. Я думаю, що це одна з найвищих форм прояву музичної творчості.

— Знаєте історію своїх предків?

— На жаль, не дуже глибоко. Мати мого батька, яку звали Мінні Міла, була чудовою співачкою госпела в Міссісіпі. Мій батько талантом — у неї.

— У вас в руках губна гармошка. Теж граєте на ній на концертах?

— Ні. Це так, покрутити в руках. Мій батько був крутим гармоністом. Я просто тягаю гармошку всюди з собою. Вона допомагає думати. А на сцені тільки гітара.

— Наш телеканал називається "Дом". А що для вас означає дім?

— Дім — там, де я відпочиваю і роблю, що хочу. Мої рідні стіни — це Чикаго. Місце, де живе багато моїх друзів.

— Зараз вам 62. Стільки зіграно, прожито. Що надихає сьогодні?

— Як не дивно, я слухаю старі пісні. Свої, зокрема. Це надихає писати нові пісні. Іноді хтось із молодих порадує старого нормальною музикою.

— Про що мрієте?

— Хотілося б стати успішним музикантом. Завжди є куди рости.