Зелений курс України та протистояння маніпуляціям РФ: інтерв'ю з Ольгою Стефанішиною

У Глазго триває кліматична конференція ООН, в якій бере участь й Україна. У перший день заходу Росія вже спробувала вкотре легалізувати окупацію Криму, додавши дані про півострів до звіту про викиди парникових газів. Але Україна та країни-партнери швидко зупинили ці маніпуляції.

Сьогодні, 1 листопада, у межах конференції виступить президент України Володимир Зеленський. Він розповість про бачення Україною реалізації Паризької угоди (угода в межах Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, яка регулює заходи щодо зниження вмісту вуглекислого газу в атмосфері з 2020 року, — ред.). Також він візьме участь і в інших важливих заходах із лідерами іноземних держав.

На що ще чекати від заходу і які завдання ставить українська делегація, — розповіла віцепрем’єрміністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина на полях Конференції ООН зі зміни клімату в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу "Дом".

— Ми зараз у Глазго. Якою є мета участі української делегації у 26-й Конференції ООН зі зміни клімату? Які основні завдання ви ставите під час візиту?

— Сьогодні — відкриття офіційної конференції, президентський день. Ми очікуємо на виступ лідерів країн. Насамперед, як українці, ми очікуємо на виступ нашого президента Володимира Зеленського, який озвучить усі основні меседжі, які означатимуть позицію України в переговорах. І я, як голова делегації, після цього виступу з делегацією їх відпрацьовуватиму.

Звичайно, ми звертаємо увагу на наші амбітні цілі, які ми заклали у Другому національно визначеному внеску. Ми говоримо про те, що досягнення таких цілей — це спільна робота, яка залежить від України, а також її партнерів, адже ми обрали європейську інтеграцію, а це означає об’єднання та взаємозалежність ринків. Тому для нас важливо, щоб нас почули міжнародні партнери.

Другий блок питань стосується доступу до фінансування у межах процесу декарбонізації. Тут Україна залучена до великої кількості процесів. І так само ми сподіваємося, що сьогодні почуємо про позицію щодо додаткових ініціатив, які Україна може просувати в межах реалізації зобов’язань щодо Паризької конференції.

— Ми часто чуємо, що Україна намагається зайняти лідерські позиції на шляху до зеленої трансформації. Яка зараз відбувається синхронізація щодо цього всередині України?

— Уряд, президент мають досить прагматичний підхід. Ми усвідомлюємо, що Європейський зелений курс є політикою, сформованою для найбільшого ринку в Європейському Союзі. Від цього ринку фактично залежать решта країн, які не є членами Європейського Союзу.

Тому ми обрали підхід не протекціоністський, а стратегічний. Ми обрали курс спільного формування політики. І тому започаткували діалог із ЄС щодо Європейського зеленого курсу. Це означає, що голос України чують під час переговорів, формування політики. Зокрема, у межах підготовки рішення щодо так званого CBAM — податку на вуглецеве коригування. У цьому ми досить успішні.

Тому ми й можемо дозволити собі визначати амбітні цілі, бо розуміємо, що поділяємо цю відповідальність не лише через призму роботи влади, а й із міжнародними партнерами.

— Щодо можливого закриття чи переорієнтації вугільних шахт в Україні — це таке болюче питання для сходу. Що ще може звучати з цього приводу чи що про це відомо в Україні?

— Уряд уже визначився з тим, що поступове закриття шахт матиме місце. Ми визначили Стратегію справедливої ​​трансформації вугільних регіонів. Перше — у проєкті бюджету на 2022 рік ми заклали кошти для такого справедливого переходу. Тут є елемент нашої синхронізації із загальним мейнстрімом зеленої трансформації. Але, з погляду реалізації цієї стратегії, ми передусім виходимо з наших національних інтересів, питань соціальної справедливості та встановлюємо собі такі часові межі, які будуть прийнятними для нашого суспільства.

Можливо, вони не настільки амбітні, як у країнах Європейського Союзу. Але ми переживаємо за наших громадян, за нашу економіку, за благополуччя нашого населення, тому, дотримуючись цих амбіцій, ми розраховуємо більш тривалий час для реалізації цієї стратегії.

— Тут ви якісь заходи відвідуєте? Які заходи відбудуться і в яких, можливо, братиме участь Володимир Зеленський?

— Сьогодні насамперед президентський день, лідерський день. Завтра також президент братиме участь у заходах, пов’язаних із приєднанням України до деяких ініціатив. Сьогодні буде основний день, коли буде виступ і заява глави держави щодо внеску України та бачення Україною реалізації Паризької угоди на основі принципів, які я вже оголосила.

Також завтра із президентом США Джо Байденом та президентом Європейської комісії президент України візьме участь у заснуванні ініціативи щодо скорочення викидів метану. Буде невелика кількість лідерів. Та політика, яку ми декларуємо, дозволяє нам сьогодні перебувати, скажімо так, у вищій лізі тих, хто формує політику.

Паралельно із роботою президентського дня функціонує наш павільйон. Поруч французький павільйон, павільйон Марокко. Тут можуть збиратися і члени делегації, і представники громадськості, й фінансові інституції. Вже після завершення президентської частини я разом із усією делегацією працюватиму, проводячи зустрічі з фінансовими інституціями, працюючи в межах порядку денного самої конференції, а також, безумовно, борючись проти російської агресії в питаннях, які стосуються тих територій, які анексовані та фактично відібрані в України Російською Федерацією.

— Ми вчора чули багато підтримки від Канади, Сполучених Штатів під час пленарного засідання щодо визнання територіальної цілісності України. Що Україна робить для того, щоби звіти РФ, куди вона включає дані щодо окупованих територій України, не визнавалися?

— Це стандартна, зрозуміла політика Російської Федерації щодо легалізації окупованих територій за допомогою будь-яких інструментів. Це стосується і Кліматичної конференції, і Поштової спілки, і будь-якого міжнародного майданчика, де можна просувати таку псевдолегалізацію.

Позиція України непохитна: ми розуміємо цю політику, Україна перебуває на передовій боротьбі з гібридністю Росії. Тому наша позиція полягає в тому, що у всіх порядках денних присутні представники української делегації, які відстоюють позицію щодо неможливості включення української території до звітів Російської Федерації та щодо необхідності посилання у кожній позиції на резолюцію Ради Безпеки ООН щодо територіальної цілісності України. 

Водночас протягом усього цього року, ще до цієї конференції, ми вели переговори з країнами-партнерами, з країнами-учасницями конференції. І робота, яка відбувається протягом цих двох тижнів, — це загальна частина політики невизнання анексії Криму та визнання Росії стороною конфлікту.

— Панельна дискусія української делегації називається "Україна-2030". Чому саме ця дата?

— Це глобальний тренд, бо всі глобальні політики зараз формуються на 10 років — так само, як і національно визначені внески. Програма скорочення викидів, як Європейський зелений курс, — це теж політика на 10 років. Крім того, Національна економічна стратегія України, де червоною лінією проходить питання декарбонізації, розрахована також на 10 років.

Україна в межах подання Другого національно визначеного внеску до Паризької угоди зазначила, що до 2030 року ми скоротимо викиди до 30% від 1990 року, а до 2060 року досягнемо певної кліматичної нейтральності. Тобто наступні 10 років — це переломний період трансформації економіки країни. Тому це візія, стратегія і про це говоритимемо сьогодні.

— Чи весь український бізнес це розуміє? Тому що ми вчора спілкувалися із представниками делегації. Вони говорили, що деякі європейські інституції відмовляються фінансувати українські бізнеси, які не є френдлі-екологічними. Ви бачите якесь усвідомлення?

— Я точно можу підтвердити, що європейські інституції не відмовляються фінансувати та підтримувати Українську державу, український бізнес, але в тій частині, що відповідає нашим спільним політикам. Це очевидно. Але я хотіла б звернути увагу на те, що для великих українських компаній декарбонізація та перехід на екологічно дружні технології — це вже незворотна реальність.

Усі компанії хочуть нарощувати виробництво, розвивати ринки збуту. Це вже неможливо без переходу на нові технології. Тому тут немає дискусії. Це питання не про Європейський Союз, але це питання щодо додаткових інвестицій. Ми з Європейським Союзом ведемо переговори щодо створення фінансової платформи для координації цих ресурсів. Водночас саме для малого та середнього бізнесу "зелений перехід" — це майданчик можливостей для нових напрямів ведення бізнесу, розвитку нових ланцюжків постачання. Тут досить багато, насамперед, можливостей для розвитку малого та середнього бізнесу, та розростання їх до більших масштабів.