За нас усе зробив уряд: про тарифи на газ говоримо з Олегом Пендзиним

Наближається опалювальний сезон. Українців хвилює, чи зростуть тарифи для населення, яким чином формуються цифри у платіжках і що робити з боргами.

Нюанси тарифної політики у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" пояснює виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Осінь уже скоро, а значить — і опалювальний сезон. Що нового ми побачимо у платіжках і чому ці цифри будуть такими?

— Річний контракт із газу, на який була переведена основна маса побутових споживачів (клієнтів газопостачальної компанії "Нафтогаз України", — ред.), знімає питання про ціну на газ у зимовий період. На сьогодні цифра 7,96 грн/куб.м газу буде такою протягом року незалежно від того, якою буде ціна газу на європейському ринку.

Ось яскравий приклад. У платіжках у людей сьогодні 7,96 грн — це газ, як товар. А на європейському ринку — 515 дол. за 1000 куб. м — це у переведенні на гривню буде приблизно 12 грн/куб. м. А з урахуванням ціни за транспортування загальна ціна — до 14 — 14,5 грн/куб. м. Тобто ми повинні розуміти, що ті, хто перейшли на помісячні ціни — хороше програли. А ті, хто залишився на річному тарифі, — тут більш-менш усе зрозуміло, і люди виграли.

Єдине, що потрібно розуміти, що постачальник газу, тобто НАК "Нафтагаз України", отримає збитки. Але такий ринок. Ви погодилися на цю річну ціну — ви повинні її терпіти.

— А ми, споживачі, можемо зараз зробити щось, щоб потім не програти?

— Щодо газу за нас усе зробив уряд. І в цій ситуації ми з вами реально маємо досить великий плюс. Однозначно, ще раз повторюю, незалежно від ситуації на ринку газу, ціна на газ для населення і взимку коштуватиме в районі 8 грн/куб.м.

Що стосується інших енергоносіїв. Якщо говорити про "комунальне" тепло (централізоване опалення, — ред.). Тут ситуація дещо інша. І тут є проблеми. Вони пов'язані з тим, що в Україні була правова колізія, і з 2018 року місцеві органи влади не підвищували тарифи на тепло. Після того, як колізія була подолана і влада отримала право змінювати тарифи, ми побачили їхнє зростання на 50-60% у багатьох містах. Ця ситуація на сьогодні поки не так гостро відчувається, тому що у нас з вами досить невеликий обсяг споживання в містах гарячої води. Ось коли почнеться опалювальний сезон, люди однозначно побачать це у своїх платіжках. І це досить серйозний виклик місцевим органам влади, тому що передусім потрібно розуміти, що це їхній виборець, який давав їм повноваження, і він однозначно страждатиме.

— А є якісь моменти, які зараз повинні пропрацювати між собою представники місцевої влади та постачальники комунальних послуг, щоб потім не було чогось такого несподіваного за прикладом — ой, випав сніг?

— Підготовка до зими почалася. Але, розумієте, незалежно від підготовки, від термінів їх початку, "ой, вибачте, випав сніг, і зима прийшла раптово", — це у нас традиційна ситуація, у нас завжди сніг у грудні випадає "раптово".

Тому в будь-якому разі ми з вами матимемо проблеми в містах зі стартом опалювального сезону в жовтні у зв'язку із досить великими боргами. Верховна Рада ухвалила рішення щодо списання частини боргів, їхньої реструктуризації на підприємствах комунальної власності, які забезпечують теплом. І зараз є законопроєкт, яким повинні бути усунені проблеми, пов'язані з реструктуризацією боргів населення.

На сьогодні, на жаль, борг населення становить понад 70 млрд грн. І це дуже серйозна проблема, і її необхідно розв'язувати. І Верховна Рада намагається розв'язати цю проблему через реструктуризацію боргів.

Але треба розуміти, що реструктуризація — це штука, яка просто відкладає термін остаточного розрахунку. Вона не дає додаткових доходів.

— Але якщо ми розуміємо, що тарифи ростимуть. Але й кількість боржників ростиме. У підсумку ми можемо опинитися з холодними батареями?

— У держави є механізм — субсидії. Зараз здійснюється серйозна верифікація одержувачів субсидій під прапором відновлення соціальної справедливості. Тобто ті люди, які в змозі платити за енергоносій у повному обсязі, звісно, повинні щось робити. А ті, хто не може платити, — їм допомога повинна бути цільовою та адресною.

Проблема, на жаль, полягає дещо в іншому — в досить низьких доходах українського населення. Адже адресна допомога існує в усіх європейських країнах, тільки там допомагають, зокрема, з енергоносіїв 1,5 — 2% від усіх домогосподарств. У нас, на жаль, субсидію отримують близько 30-35% домогосподарств. І це головна проблема, яка існує та яка порушує питання про взагалі збільшення субсидій у державному бюджеті.

Єдиний спосіб виходу з цієї ситуації — це збільшувати доходи населення. А шляхів збільшення доходів є кілька.

Головний шлях — це виведення економіки з тіні. Тому що у нас на сьогодні десь 18,5 млн осіб працездатного віку, а податки платять 11,5 млн осіб. І з цих 11,5 млн Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) платять 4 млн осіб із мінімальної заробітної плати. Як вони, "бідні", виживають на "мінімалку" — уявити навіть важко. Проте ось такий парадокс.

Водночас у нас 12,5 млн пенсіонерів. І це теж дуже велика проблема, тому що ті пенсії, які вони отримують, надзвичайно низькі. І мінімальна пенсія, на жаль, взагалі не забезпечує прожиткового мінімуму пенсіонерам.