Як допомогти людині у стресовій ситуації — п'ять кроків від психологині Наталії Підлісної

Наталя Підлісна. Фото: kanaldom.tv

Як можна допомогти тим, хто постраждав від війни, надати швидку допомогу людині з психологічною травмою, знайти правильні слова та підтримати. Усі ці запитання зараз турбують кожного українця. Знайти відповіді допоможе психологиня Наталя Підлісна в ефірі "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Як надати швидку долікарняну допомогу людині, котра отримала певну психологічну травму?

— Коли на людину впливає щось шокуюче, травмуюче, то вона знаходиться в дисбалансі, вона не може зосередитись, не може щось запам'ятати. Вона може мовчати, або бігти кудись, коли треба ховатися, або навпаки — коли треба бігти, вона ховається.

І поведінка такої людини, по-перше, не повинна вас лякати. Її стан, вчинки — це нормальна реакція на травмуючі події.

І будь-яка людина взагалі може допомогти. Кризовому консультуванню вчать не тільки психологів і лікарів, а вчать і парамедиків, і пожежників, і інших. І ви теж можете допомогти, бо ви інтуїтивно знаєте, що треба прийти на місце події, подивитись, кому потрібна допомога, викликати лікарів або службу ДСНС, парамедиків. І треба залишатися з потерпілим до приїзду спеціальних служб, і полегшувати його стан доступними методами. Ви ж це можете робити.

— Звичайно, але ж кожна людина по-своєму переживає стрес від побаченого. Давайте розберемося з цим механізмом, взагалі, що відбувається в цей момент із психікою людини?

— В неї такий високий вміст гормонів стресу, кортизолу, що вона стає дезорієнтованою, частіше за все. Тобто вона може не розуміти, де вона, що їй робити, як себе поводити. Вона робить незвичайні рухи, або видає незвичні звуки, або замовкає, і з неї не можна вичавити жодного слова. Це дуже часто.

— Як взяти себе в такий момент в руки, і чим можна допомогти людині, якщо ти не психолог, не лікар?

— Якщо ви відчуваєте в собі сили допомогти, то вам треба зробити просто п'ять кроків.

Перший крок — ви підходите до людини, намагайтеся встановити з нею зоровий контакт і аудіальний контакт. Ви запитуєте в неї: ти мене чуєш, ти мене бачиш? І якщо вона ствердно відповідає вам, тоді ви кажете: давай подихаємо разом, вдих — видих. Тобто ви вже встановили контакт. Це перший крок.

Друге — важливо відновити орієнтацію. Я ж казала, що вона дезорієнтована. Треба запитати в людини, чи вона розуміє, де вона знаходиться, що сталося, що відбулося від минулого до теперішнього часу. І це просто треба спитати: що ти бачив, що відбулося, і де ти знаходишся?

Якщо вона відповідає якось дивно, то тоді ви ситуацію берете у свої руки та кажете: тут площа, тут багато народу, ти трохи розгубився, але то був вибух, але зараз вже все спокійно. І ви робите такий ланцюжок від минулого до теперішнього часу. І людина тоді починає згадувати, що вона робила, і вона розуміє, що зараз робить. Таким чином вона починає орієнтуватися. Це другий крок.

А третій крок — дати просто людині повірити в власну компетентність, тобто дати якесь просте завдання, сказати: зараз одягни куртку або збери речі в сумку, пересунься сюди, якщо вона може. Тобто людина тоді розуміє, що в неї є самоконтроль. Це дуже важливо.

Четвертий крок. Як я казала вже, людина може дуже багато говорити через таку дезорієнтацію. Тоді треба дати виговоритись. Вона щось говорить, ви слухаєте, активно слухаєте, і щось позитивне за неї повторюєте. Ну, наприклад вона каже: всі бігли, а я зрозуміла, що треба зупинитись. Ви кажете: ти молодець, ти зрозуміла, що треба зупинитись. Тут таким чином.

Ну, і п'ятий крок дуже простий. Ви кажете людині, що ви залишаєтесь з нею до приїзду якихось спеціальних служб, і ви з нею залишаєтесь. Ви поруч, якщо вона дозволить, тримаєте її за руку. Якщо вам треба піти, ви знаходите будь-кого поруч, хто може залишитися замість вас. І ви кажете: дивись, це там Петро, чи там Іван, і він буде поруч з тобою, поки не приїдуть спеціальні служби. Таким чином ви можете опікуватися декількома людьми, посадити їх поруч з собою, і будете знаходитися поруч і слухати їх.

Читайте також: Ми всі дуже схожі у горі: інтерв'ю з психологинею Наталією Підлісною

Прямий ефір