Воєнна драма "Бачення метелика": акторки Рита Бурковська та Аліна Гордєєва розповіли про зйомки, благодійність та службу в ЗСУ

6 квітня в український прокат виходить стрічка "Бачення метелика" режисера Максима Наконечного. Фільм брав участь у Каннському фестивалі, Міжнародному фестивалі про права людини у Гаазі, а також став переможцем Одеського міжнародного кінофестивалю.  

У стрічці розповідається про аеророзвідницю з позивним "Метелик", яка повертається з полону. Її зустрічають рідні, друзі та коханий. Але нове життя приносить і нові виклики.

Це дебютна повнометражна робота Максима Наконечного. Сценарій фільму він написав спільно з письменницею та режисеркою Іриною Цілик ("Земля блакитна, ніби апельсин").

До студії "Ранку Вдома" завітали виконавиця головної ролі, акторка Рита Бурковська, а також завдяки онлайн-зв'язку долучилася саніструкторка ЗСУ Аліна Гордєєва, яка теж знялася у кіно. Дівчата розповіли, про що йдеться у фільмі, як відбувалася підготовка до зйомок, що було найскладнішим та ще багато цікавого.

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Дуже зворушлива назва — "Бачення метелика". Про що цей фільм особисто для вас?

Бурковська: Про особисті вибори, про те, що людина навіть у такій складній ситуації, може рухатися, вибирати, долати все. Також це стрічка про посттравматичний синдром, про жінок на війні, загалом військових, котрі воюють уже дев'ять років. Важливо пам'ятати про тих людей, які віддали свої життя, аби фронт пролягав там, де зараз, а не, умовно кажучи, в Дніпрі. 

— У вас одна з головних ролей — розвідниці, котра повертається з фронту, з полону. Як ви готувалися до ролі? Чи спілкувалися з жінками, котрі були в полоні? 

Бурковська: Так, ми поспілкувалися з реальними людьми, які мають досвід полону: військовослужбовці, цивільна жінка Тетяна, яка на окупованій території співпрацювала з СБУ. Вона якийсь час перебувала в полоні в ізоляції. Мені дуже важливо було з нею зустрітися і поспілкуватися. Також ми їздили на позиції українських військових на сході. Були в Пісках Донецкьої області, в Мар'їнці, в багатьох інших прифронтових містах. Також для фільму я набрала вагу, читала професійну літературу, спілкувалася з військовим психологом. 

— А чому набирали вагу?

Бурковська: Тому що у фільмі я вагітна. Режисер був переконаний, і я його розумію, що без додаткової ваги це важко передати.

— Що ще є у сюжеті?

Бурковська: Це кіно про добровольців. Вони за власним бажанням, з розумінням, совістю та з почуттям честі пішли на війну. Такою є і моя героїня. Вона була в полоні і тепер повертається. Далі там щось з нею відбувається.

— "Бачення метелика" високо оцінили кінокритики і писали різні видання. Наприклад, видання Screen Daily охарактеризувало вашу гру як "сувору, але переконливу". Що особисто для вас було суворим, а що переконливим?

Бурковська: Дійсність, реалії України — це досить суворо, особливо для людей із західної Європи. Є багато специфічних тем, з якими стикаються українці під час війни, які є нашою суворою реальністю. 

Коли ми граємо про те, що відбувається з людьми тут і зараз, ми можемо їх відчути на відстані витягнутої руки. Після показу до нас підходили люди з, як я розумію, таким досвідом, і казали, що це схоже. Тож наша робота була не марною.

— У фільмі вашу найкращу подругу грає саніструкторка ЗСУ Аліна Гордєєва. Вона не є професійною акторкою, вона — військовослужбовиця, членкиня Жіночого ветеранського руху, а зараз перебуває на фронті. Як з нею працювалося?

Бурковська: Вона чарівна. Коли вона прийшла на кастинг, я відразу відчула зв'язок. Я розказала режисерові, як класно з Аліною, і він, молодець, навіть придумав додаткову роль для неї. У нас зіграло багато непрофесійних акторів, це важливо. 

— Аліно, дякуємо, що знайшли час приєднатися до нас онлайн. Розкажіть, на якій позиції ви зараз у Збройних Силах України? 

Гордєєва: Наразі я санітарний інструктор медичного пункту одного з розвідувальних батальйонів. Це позиція парамедика — я займаюсь евакуацією і лікуванням, наданням домедичної допомоги, первинної ланки. 

— Чим займалися до того, як опанували військову професію? 

Гордєєва: Працювала менеджером з управління проектами однієї з фармацевтичних корпорацій в України. 

— Як ви потрапили у фільм "Бачення метелика"? 

Гордєєва: Я вже й не пам'ятаю, був 2019-й чи 2020 рік. Ще до пандемії COVID-19. Був оголошений кастинг саме серед ветеранів. Тому що, як я зрозуміла, режисер Максим планував деякі ролі віддати непрофесійним акторам, що надало б фільму автентичності та життя. Мені вдалося пройти кастинг і отримати роль, хоч і не ту, на яку я спершу йшла. Я зіграла саму себе, тому це було неважко.

— Які враження від зйомок? Чи хочеться після закінчення війни опанувати якусь кінопрофесію? 

Гордєєва: Коли я закінчувала школу, думала над тим, аби вступити до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Але батьки мене відмовляли. А дарма! Можливо, це я б зараз знімала цей фільм. Однак життя склалося інакше.

— В рамках промо фільму та заради допомоги команда "Бачення метелика" розпочала благодійний збір. Розкажіть детальніше, для кого та для чого збираєте кошти? 

Гордєєва: До української прем'єри, яка відбудеться 6 квітня, ми з командою Жіночого ветеранського руху, Multiplex та "Артхаус Трафік" відкрили збір на три дрони для дівчат-аеророзвідниць. Треба зібрати 200 000 гривень. Вже зібрано близько 97 тисяч. До збору можна доєднатися на сайті Жіночого ветеранського руху. Дрони — це дуже важливо, це наші очі і руки, можливість не вступати в прямий контакт з ворогом і водночас зменшити його кількість на нашій землі. 

— Чим живете зараз? Про що мрієте? 

Гордєєва: Моя мрія, як і в багатьох мільйонів українців, — наша якомога швидша перемога. Щоб якомога менше загинуло наших дівчат і хлопців, щоб усі повернулися додому цілими й неушкодженими. 

— Рито, а у вас не виникало думок вступити до лав ЗСУ? 

Бурковська: Виникали і виникають.

Читайте також: У Києві пройде Тиждень австрійського кіно: програмний директор заходу розкрив особливості та деталі програми