Стрілянина у школах через булінг: як захистити дітей і вчителів

Усе частіше світові ЗМІ повідомляють про загиблих і поранених внаслідок актів насильства в навчальних закладах. Говорячи про причини того, що сталося, нерідко вимовляють слово "булінг". Чому в школах лунають постріли, та чи можливо уникнути повторення таких подій, — в ситуації розбираються журналісти програми "Право на право" телеканалу "Дом".

Стріли — у вчителів

Початок нового навчального року запам'ятається учням полтавської школи № 11 на все життя. Близько десятої години ранку через шкільні бічні двері на фізкультуру виходили учні. Скориставшись штовханиною біля входу, всередину школи пройшла невисока дівчина. В руках у неї був спортивний арбалет, а з кишені стирчали стріли. Піднявшись на другий поверх і нікого не зустрівши, дівчина почала заглядати в двері класів. Свідки згадують: все відбувалося дуже швидко.

Відкривши двері кабінету № 26, де саме тривав урок української мови, дівчина побачила вчительку. яка стояла до неї спиною, і вистрілила. Стріла потрапила у передпліччя. Щоб не лякати дітей, попри біль викладачка продовжила вести урок, але діти в класі почали шуміти.

Дівчина вже перебувала в коридорі, коли з учительської на шум вийшла завуч з навчально-виховної роботи. У неї одразу ж полетіла наступна стріла. Вчителька встигла затулити обличчя рукою, це й урятувало її від серйозніших травм. Стріла пробила руку та зачепила грудну клітину.

"Обох жінок доставили до медичних установ для надання їм медичної допомоги. На щастя, рани не загрожували їхньому життю, їм була надана медична допомога, після чого вони були відпущені додому", — розповідає начальник відділу комунікації поліції Полтавщини Юрій Сулаєв.

На шум стали збиратися й інші вчителі. Потім у коридор вийшли 9-класники, які також прямували на фізкультуру. Діти оточили дівчину, до неї підійшов 14-річний школяр і забрав зброю. Дівчина, яка стріляла, без опору віддала арбалет. А постраждала вчителька, незважаючи на серйозну травму руки, провела її до учительської, де вони разом чекали на приїзд "швидкої" та поліції.

"Прибувши на виклик за вказаною адресою, слідчо-оперативна група по гарячих слідах встановила особу цієї дівчини, це була 19-річна місцева мешканка. Також було встановлено, що вона принесла з собою арбалет, і ще мала гострий предмет, схожий на мачете", — продовжує Юрій Сулаєв.

Дівчина, яка відкрила стрілянину, жила в одному з гуртожитків неподалік від школи. Впродовж двох останніх років навчалася на психолога у вищому навчальному закладі Харкова. Зростала у повній сім'ї, ніколи до поля зору правоохоронців не потрапляла. Зараз їй інкримінують замах на умисне вбивство. Розібратися у причинах її вчинку — одна з головних задач слідства.

"Наразі досудове розслідування в кримінальному провадженні триває, опитано низку свідків, проведено обшук, призначена низка судових експертиз, зокрема судово-медична, медико-криміналістичні та судово-психіатричні експертизи", — говорить заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Вадим Лук'янченко.

Через день після того, що сталося в Полтаві, відбувся суд. Обирали запобіжний захід для підозрюваної. Журналісти встигли поставити кілька питань дівчині, яка стріляла, про мотиви її вчинку. Але однозначної відповіді не пролунало.

"Як я зараз дивлюся на це все, з позиції сьогоднішнього дня та довгих хвилин самокопання та з'ясування, що ж дійсно сталося зі мною тієї миті, я можу сказати, що це був порив, що все — годі", — розповіла дівчина.

За її словами, образа на школу та вчителів була з дитинства. Саме в 11-й школі вона навчалася перших п'ять класів, потім, каже, через булінг змінила ще дві школи. І весь цей час відчувала неприязне ставлення до себе. До постраждалих учителів агресії не було, особисто вона з ними не була знайома, і тепер розкаюється у скоєному. Арбалет спеціально для походу в школу не купувала.

"Я його замовила у магазині, я давно захоплювалася темою метального виду спорту, лук мені дуже подобається, арбалет я обрала, тому що він мені подобався, і все. Був мотив суто спортивної стрільби", — сказала дівчина.

Мотиви тепер також з'ясовуватимуть слідчі. Дівчина підтвердила, що останнім часом відчувала себе пригнічено, але нікому про це не казала. Адвокатка підозрюваної Ольга Шеховцова вважає передчасними підозри в замаху на вбивство. Вона підтвердила, що під час обшуку знайшли щоденник її підзахисної, його також передали на експертизу. Можливо, він допоможе висвітлити те, що трапилося.

Психологічні травми

Поки суд ухвалив рішення про утримання підозрюваної під вартою. У СІЗО дівчина, яка стріляла, проведе щонайменше два місяці без права внесення застави. Цей час необхідний для ретельного обстеження обвинувачуваної фахівцями. Вже зараз експерти в галузі деструктивної поведінки виявляють явні ознаки відхилень у поведінці підозрюваної.

"Те, що я побачила на відео: і спроба епатувати, і що майнули порізи на руках, — для мене говорить про те, що ця дівчина є носійкою певних травм. Якщо такі порізи, то можна говорити про самопошкоджуючу поведінку. Можливі суїцидальні думки, що є свідченням того, що людина піддавалася або побутовому, або сексуальному, або моральному насильству, зокрема і булінгу", — говорить психотерапевтка Марія Фабрічева.

Безумовно, вчинок дівчини порушує всі соціальні норми. Але експертка впевнена — якби не ігнорування проблем з боку педагогів, якби більше підтримки у сім'ї, подібної спроби розв’язати внутрішні проблеми можна було б уникнути.

"У світі, на жаль, все ще дуже багато байдужості, дуже багато поспіху та дуже мало знань узагалі, що робити. Ми дуже багато говоримо про домашнє насильство, дитячо-батьківські складні стосунки, булінг у школі. І начебто багато говориться про профілактику. Але говорити та знати — це стан, а щось робити — це результат", — продовжує Марія Фабрічева.

Після того, що сталося, в Україні заговорили про підвищення рівня безпеки та охорони у школах. Адже, якщо б на посаді 11-ї школи в Полтаві був кваліфікований охоронець, до обов'язків якого входило би спостерігати за входом і коридорами, НП не сталося б.

"Це була охорона не того рівня, яка необхідна установі. Цього року ми не збирали гроші на охорону. У штатному розкладі немає посади охоронця, немає посади чергового", — розповідає директорка школи № 11 м. Полтави Валентина Олійниченко.

Після того, що сталося, на сайті Полтавської міськради з'явилася петиція з вимогою забезпечити всі навчальні заклади міста якісними та професійними послугами охоронної фірми за кошти бюджету. І на найближчому засіданні комісії депутати ухвалили рішення розробити необхідну документацію для впровадження програми з охорони шкіл. Поки що тривають консультації з технічними фахівцями, як це організувати.

На прохання прокоментувати ситуацію, що склалася, в департаменті освіти Полтави журналістам програми телефоном не відмовили, але ось часу на зустріч не знайшли. Тому питання про те, чи понесуть покарання вчителі, якщо слідство підтвердить версію з булінгом, поки залишається відкритим.

Shooting на уроках

Випадки стрільби в школах для України — явище рідкісне, але інші держави з такою проблемою вже зіткнулися. У США навіть є спеціальний термін — "шутінг", від англійського shooting — "стрілянина". "Шутінги", що забирають життя, відбуваються не лише в США, в цьому списку є і Шотландія, Канада, Бразилія, і, звісно, Росія.

Школа "Колумбайн", США, 1999 рік. 15 убитих, 37 поранених. 20 квітня 1999 року увага всього світу була прикута до школи "Колумбайн" у штаті Колорадо. Спочатку з телевізійних зведень було незрозуміло, що там відбувається, а судячи з відеокадрів, здавалося, що будівлю захопив загін терористів, які відстрілюються від поліцейських.

Пізніше стало відомо, що школу захопили двоє учнів — Ерік Харріс і Ділан Кліболд. До справи вони підійшли з професіоналізмом терористів: озброїлися та приготували потужні вибухові пристрої, які заклали в кафетерії. Лише завдяки щасливому випадку бомби не спрацювали — зловмисників підвели зібрані поспіхом детонатори.

Побачивши, що їхній план влаштувати вибух зазнав краху, Харріс і Кліболд вихопили зброю, увірвалися до школи та вчинили там справжню бійню. Загинули 15 людей, ще 37 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Обидва нападники застрелилися останніми патронами зі свого арсеналу. Їм було 17 та 18 років.

Школа у м. Йокела, Фінляндія, 2007 рік. 8 убитих, 1 поранений. 7 листопада 18-річний Пекка-Ерік Аувінен не прийшов на перший урок, замість цього він відправив до спільноти, присвяченої шкільним масовим убивствам, своє фото, на якому цілився в камеру з пістолета. І написав: цей день увійде до історії.

До навчального закладу він прийшов під час шкільного обіду, найпершою жертвою став 16-річний підліток у коридорі. Всього загинуло вісім осіб: шестеро учнів і двоє співробітників школи. Хлопець застрелив медсестру, яка намагалася допомогти пораненим, і директрису, якій уже вдалося вибратися за межі будівлі. Вбивця намагався підпалити школу, але йому це не вдалося. Коли з'явилася поліція, він вистрілив собі в голову, і ввечері помер у лікарні.

Початкова школа Сенді-Хук, США, 2012 рік. 26 убитих, 2 поранених. 14 грудня 20-річний Адам Пітер Ленза застрелив свою матір, а потім приїхав до початкової школи Сенді-Хук, де вона працювала. Із гвинтівки він вистрілив у замкнені скляні двері та проник усередину. У кабінеті першокласників Ленза вистрілив в обличчя вчительці, а потім убив усіх її учнів. Вижити вдалося лише 6-річній дівчинці, яка видала себе за мертву.

В іншому кабінеті стрілок убив викладачку та дітей, які вибігли з шафок, — жінка намагалася заховати їх. Багато вчителів загинули, закриваючи собою учнів. Стрілок убив себе, почувши поліцейську сирену. Ленза застрелив 20 дітей і шістьох дорослих: директора, психолога, двох учителів і двох помічниць.

Керченський політехнічний коледж, АР Крим, 2018 рік. 20 убитих, 67 поранених. 17 жовтня четвертокурсник Керченського політехнічного коледжу Владислав Росляков, перебравшись через паркан, зайшов до будівлі навчального закладу та попрямував на другий поверх. Там студент залишив рушницю та боєприпаси, а в їдальні на першому поверсі — саморобний вибуховий пристрій. Він здетонував під час перерви між парами, впродовж цього часу Росляков встиг озброїтися та почав стріляти. Хлопець убив 20 осіб: 15 студентів та п'ятьох співробітників коледжу. Всього постраждало 67 осіб. Рослякова знайшли мертвим у бібліотеці коледжу — він убив себе.

Гімназія № 175 у м. Казані, Росія, 2021 рік. 9 убитих, 23 поранених. Стрілянина сталася вранці 11 травня. 19-річний хлопець Ільназ Галявієв зайшов усередину з рушницею та відкрив вогонь на ураження. В результаті загинули семеро дітей і дві вчительки, ще 23 людини були госпіталізовані. Казанський стрілок був випускником цього навчального закладу.

Він просто йшов вулицею зі зброєю, не ховаючи її — у мережі з'явилося відповідне відео з камер спостереження. Кілька дітей, рятуючись від убивці, вистрибнули з третього поверху. До коридору вийшла 26-річна вчителька англійської — та була розстріляна на місці. Діти ховалися під парти та закривалися зсередини. Коли на місце приїхали силовики та затримали того, хто стріляв, учні наважилися вийти з укриттів.

Галявієву пред'явлено звинувачення у вбивстві двох і більше осіб загальнонебезпечним способом. Максимальне покарання за цією статтею — довічне позбавлення волі.

Пермський державний національний дослідницький університет, Росія, 2021 рік. 8 загиблих. Вранці 20 вересня 18-річний Тимур Бекмансуров улаштував стрілянину. Він навчався там на юридичному факультеті за спеціальністю "Судова експертиза". Перед стрільбою Бекмансуров залишив пост у соцмережах, де попросив не вважати його дії терактом, і заявив, що не перебуває в екстремістських організаціях. У його записці є такі слова: "Я ненавиджу себе, але я хочу заподіяти біль усім, хто стане на моєму шляху". У Пермському університеті загинули 8 осіб.

Що робити?

Про те, як не допустити подібних виявів агресії в навчальних закладах, як розпізнати булінг, і яка відповідальність за це правопорушення, у програмі "Право на право" говорять заступниця міністра внутрішніх справ Катерина Павліченко та державна експертка Міністерства освіти і науки України Оксана Савицька.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Чи є в українських школах програма протидії булінгу? Як вона працює?

Павліченко: Варто було би почати з того, що законодавство в Україні відносно нове. Профільний закон про протидію булінгу був ухвалений на початку 2019 року. Він вніс зміни саме до закону про освіту. І передбачив саме поняття булінг, види булінгу й відповідальність за вчинення булінгу та цькування.

— Які види булінгу існують?

Павліченко: Згідно з нашим законодавством, на сьогодні ми розуміємо, що є щонайменше 4 види булінгу. Це психологічний, економічний, фізичний та сексуальний вплив, тобто таке насильство, яке може чинитися над учасниками освітнього процесу.

І разом із цим є відповідальність за вчинення такого булінгу. Сьогодні це покарання лежить у площині адміністративної відповідальності. Тобто це штраф, громадські роботи, і це також виправні роботи, коли йдеться про неповідомлення фактів про те, що відбувається булінг.

— Тобто якщо, наприклад, учитель став свідком булінгу між дітьми, він повинен обов'язково повідомити про це до правоохоронних органів?

Павліченко: Так, звісно. Про це потрібно говорити. Але, щоби про це говорити, необхідно вміти розпізнавати, що це булінг.

— Як же розпізнати, що це саме булінг?

Павліченко: Саме для цього співробітниками Національної поліції проводяться різні навчання, інформаційні кампанії. І у нас уже впродовж тривалого часу є посада "шкільний офіцер поліції". Працюють також ювенальні поліцейські, які відвідують школи, які спілкуються з дітьми, вихователями, вчителями, батьками, адміністрацією шкіл щодо того, який трапляється булінг, як його розпізнати, та як потрібно на нього реагувати.

Якщо говорити про статистику, то протягом цього року поліцейські склали 185 протоколів щодо здійснення булінгу. До речі, 7 із них складені на керівників навчальних закладів саме за неповідомлення про випадки домашнього насильства. Так, це фіксація, але потім ці протоколи направляються до суду. Суд розглядає їх і ухвалює відповідні рішення. Це може бути штраф від 850 до 1700 грн.

— Це за те, що ти не повідомив, що був свідком булінгу?

Павліченко: Тут штраф — однакова сума за вчинення та за неповідомлення. Але різниця в тому, що якщо вчинили булінг, то громадські роботи терміном від 20 до 40 годин може присудити суд. А за неповідомлення керівником навчального закладу — виправні роботи терміном від 1 місяця з відрахуванням 20% заробітку.

— Як зрозуміти, що стосовно твоєї дитини відбувається булінг?

Павліченко: Принижують, — знаєте, є така ситуація, як "біла ворона".

Важливо з дитиною спілкуватися, розуміти, що відбувається в її житті, що її турбує, які у неї думки. Це особливо важливо, коли у дитини підлітковий вік.

Є ще одна проблема, що діти йдуть із дому через проблеми в школі, з однолітками. Можливо, тому що вони недостатньо спілкуються зі своїми батьками. Тому маю таку рекомендацію, незважаючи на те, наскільки зайняті батьки у своєму житті, все ж потрібно знаходити час, щоби бути другом своїй дитині.

— Чи допоможе передбачене законом покарання зупинити булінг?

Павліченко: Думаю, ці штрафи й це законодавство — це такий невеликий крок до вирішення проблеми. І тут важливо формувати нульову терпимість до насильства загалом. І зокрема до будь-яких проявів булінгу. Діти повинні розуміти, що не є нормальним принижувати своїх однолітків або дітей молодшого віку, наприклад. Вчителі теж мають це розуміти. І що за це буде покарання. І це покарання неминуче.

Савицька: На мою думку, покарання не несе профілактичної ролі, це каральний механізм, який не допомагає попередженню. Причини, які обумовлюють такі прояви, лежать у цінностях, на ментальному рівні, й покарання тут не вирішує таких проблем. Тут потрібно робити акцент на профілактиці.

— Що зараз здійснюється у навчальних закладах для гарантування безпеки учасників освітнього процесу?

Савицька: Якщо ми говоримо про безпечне освітнє середовище, то відповідно до закону про освіту, відповідальність за його створення та забезпечення лежить на засновнику, який повинен це профінансувати, та керівнику закладу, який повинен це належним чином організувати.

Особиста фізична безпека забезпечується сторожами, охоронцями та вахтерами. Вони здійснюють деякі функції зі спостереження за пропускним режимом, і спостереження за тим, щоби діти не залишали освітній заклад під час навчального процесу.

Якщо ми говоримо про фізичну безпеку самого учня, то охоронці, яких наймають через охоронні фірми органи місцевого самоврядування та засновники установ, відповідно до закону про охоронну діяльність не гарантують цієї фізичної безпеки. Вони забезпечують відповідно із договором охорону майна.

І якщо повертатися до питання, чи планується введення штатних нормативів до освітніх установ посади охоронця, то не планується, оскільки цей функціонал зараз забезпечується сторожами, які є в типових штатних нормативах установ освіти.

Якщо говорити про комплексне рішення фізичної безпеки, то очевидно, що існує достатня нормативна база для використування в установах освіти електронних систем пропуску, камер відеофіксації, які допомагають у разі виникнення деяких ситуацій прояснити обставини та попередити потрапляння сторонніх людей, які не мають перепустки. Фінансування цих систем покладається законом на засновників, тобто на органи місцевого самоврядування.

Якщо говорити про практику фінансування батьками охоронних функцій, то відповідно до закону батьки, найімовірніше, повинні звернутися до засновників про необхідність ввести у конкретних школах такі функції.

— Чи планується посилити охорону шкіл? Можливо, за допомогою відеоспостереження, електронних перепусток?

Павліченко: Нещодавно міністр внутрішніх справ Денис Монастирський представив пріоритетні напрями діяльності нашого відомства. І одним із таких пріоритетних напрямів є дуже масштабний і багатокомпонентний проєкт "Безпечне дитинство". Він містить кілька аспектів.

По-перше, це наближення поліцейських нарядів до шкіл. Зараз поліцейські максимально плануватимуть свої маршрути таким чином, аби проїжджати неподалік від шкіл, щоби це відбувалося не лише тоді, коли вони їхатимуть на виклик.

Разом із тим, у школах працюють шкільні офіцери поліції, ювенальні поліцейські, вони мають певні програми, вони працюють із дітьми. У тих школах, де є шкільні офіцери поліції, — діти, вихователі та адміністрація шкіл знають цього шкільного офіцера поліції. Інформація про нього розміщена на шкільних дошках оголошень.

— Чи вистачає таких поліцейських на всі школи?

Павліченко: Це дуже хороше запитання. Дійсно, їх не так багато, і не у всіх школах вони присутні. Тому ми плануємо цей проєкт масштабувати, збільшувати присутність поліцейських у школах.

Також є поліція охорони. Вона на сьогодні співпрацює із 2 тис. шкіл. Вони обладнані "тривожними кнопками", тобто якщо щось відбувається, то охоронець або викладач, вихователь або вчитель, адміністрація школи може натиснути цю кнопку, і вже є реагування з боку поліції охорони.

Також є система охоронної сигналізації, яка також установлюється департаментом поліції охорони. Але для того, щоби департамент поліції охорони це зробив, має бути запит від адміністрації школи, від батьківського самоврядування.

— Це у формі заяви вони мають подати?

Павліченко: Так, відповідне звернення. Є процедура. Думаю, було би непогано, звісно, збільшувати поліцейську присутність і ось такі "тривожні кнопки". Ми також працюватимемо в цьому напрямі.

Але тут дуже важлива активна участь адміністрації школи та батьківського самоврядування.