Про постать Івана Мазепи, його шлях до гетьманства та боротьбу України за право бути — у програмі "Код ідентичності"

Він зрозумів, що цар Петро І нищить основи української державності і порушує обіцянку боронити Україну проти Польщі, і тому перейшов на бік Карла XII. Цікаво, чи не відтоді українські та шведські прапори мають однаковий колір? І точно тому оригінал Конституції Пилипа Орлика знаходиться у Стокгольмі. Московія жорстоко помстилася — її варвари спалили гетьманську столицю Батурин і вирізали всіх її мешканців, незалежно від віку і статі. Про постать Івана Мазепи і боротьбу України за право бути йдеться у новому випуску програми "Код ідентичності" на телеканалі "Дім".

Про те, як Іван Мазепа формував відносини з московською владою та зокрема царем Петром I, які завдання стояли перед ним як перед гетьманом, про його внесок у розвиток української культури, про тогочасні бенкети та про матір Івана Мазепи — в чернецтві Марію Магдалину, разом із ведучою Світланою Леонтьєвою говорять:

• докторка історичний наук, професорка, провідна співробітниця Інституту історії України Ольга Ковалевська, 
• кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національного університету "Києво-Могилянська академія", науковий співробітник Інституту історії України та Національного музею історії України Ярослав Затилюк,
• історик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України В'ячеслав Станіславський.

Хто готував Івана Мазепу до гетьманства

Народився Іван Мазепа 20 березня 1639 року. Батько Стефан-Адам Мазепа покозачився у часи Хмельниччини, 1654 року став Білоцерківським отаманом, у 1659 році був наказним полковником Білоцерківського полку, представляв Гетьманщину на сеймі у Варшаві (1659), призначений білоцерківським підстаростою (1663). Мати Марина Мокієвська була представницею старого шляхетського роду з Білої Церкви. Присвятила молоді роки сім'ї — вихованню сина Івана та доньки Олександри.

Змалку Іван мусив навчатися військової справи, їзди верхи, фехтування. Мати відправила хлопця на навчання до Києво-Могилянської колегії, де він здобув освіту за часів ректорства Л. Барановича та Й. Галятовського. Протягом шести років вивчав поетику, риторику, латину та інші предмети. Добре володів пером, на дозвіллі писав вірші.

Батько Івана Мазепи мріяв про велику кар'єру для свого сина, тож вислав його до двору короля Речі Посполитої, великого князя литовського і руського Яна II Казимира. Іван став королівським пажем і швидко зумів завоювати прихильність короля. Монарші двори щороку висилали за кордон трьох талановитих юнаків шляхетського походження для покращення освіти. Мазепа потрапив до цієї трійки стажистів і відвідав Німеччину, Францію, Італію та, ймовірно, Австрію.

"Я зараз займаюсь дослідженням історії Кам'янця-Подільського і натрапив на особу, яка є маловідомою в Україні — Мартин Конський. Для Польщі це була велика постать, бо він був генералом коронної артилерії — передового озброєння того часу. Другою особою після короля. Виявляється, цей Мартин Конський навчався разом із Мазепою. При дворі побачили потенціал цих молодих хлопців. Ось, із ким Мазепа спілкувався в молодості", — поділився старший науковий співробітник Інституту історії України В'ячеслав Станіславський.

Протягом життя Іван Мазепа на різному рівні опанував вісім іноземних мов. Крім української, російської та польської, володів латиною та французькою. За спогадами французького дипломата Жана Балюза, "блискучим знанням цієї мови міг суперничати з кращими нашими отцями-єзуїтами". Частково говорив гетьман італійською та німецькою. Пилип Орлик свідчив, що Мазепа знав і татарську, яку в ті часи знало багато козацької старшини. 

Відносини гетьмана Івана Мазепи з московською владою, яка зазіхала на Україну 

Постать гетьмана України Івана Мазепи є чи не найконтраверсійнішою у вітчизняній історії. Гострі суперечки довкола неї точаться вже протягом трьох століть: одні возвеличують та героїзують гетьмана, який незмінно тримав булаву майже 22 роки, а інші — принижують і проклинають. Козацькі полковники із сарказмом зауважували, що "цар скоріше не повірить ангелові, ніж Мазепі". А московські урядники заявляли, що ніколи ще не було гетьмана, кориснішого і вигіднішого для царя, як Іван Степанович Мазепа. 

Івану Мазепі, порівняно з попередниками, вдалося якнайкраще вибудувати модель відносин з Москвою, яка дозволяла йому фактично бути сувереном краю. Гетьман зробив непростий вибір — спробував за допомогою шведської армії Карла ХІ вирвати Україну з-під влади московського царя. Тоді ця спроба здобути своїй Вітчизні свободу зазнала поразки. 

25 липня 1687 року на річці Коломак у поході козаки обрали гетьманом Івана Степановича Мазепу, позбавив­ши гетьманства Івана Самойловича. Мазепа уклав політико-правовий документ — договір із московським урядом "Коломацькі статті". Статті підтверджували козацькі права і привілеї, зберігали 30-тисячне реєстрове козацьке військо та компанійські полки. Однак, деякі зміни попередніх гетьманських статей і нові пункти значно обмежували політичні права гетьмана та українського уряду. Наприклад, гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина — скидати гетьмана, козацька старшина зобов'язувалась наглядати і доносити на гетьмана царському уряду. Значно обмежувалося і право гетьмана розпоряджатися військовими землями. 

Через два роки, у 1689-му, в результаті перевороту в Москві між гетьманом Іваном Мазепою, козацькою старшиною та московськими царями Іваном і Петром був підписаний наступний документ — "Московські статті". Вони поновили оренди, введені Самойловичем, що забезпечували економічну незалежність гетьманського скарбу, а відповідно — справжню автономію Гетьманщини. "Московські статті" також дозволяли Мазепі навести лад у винокурінні. Одна зі статей забороняла робити в Україні будь-які надання поза волею гетьмана, тобто влада гетьмана стала верховною не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами. Низка статей передбачала збільшення присутності московських військ для захисту України від татарських набігів, що в ті часи було дуже актуальним. Таким чином, Мазепа виразно задекларував початок реалізації своєї нової внутрішньої політики.

"Петро хотів Україну політично знівелювати, зробити з неї частинку Росії. Такі геополітичні погляди, кажучи сучасною мовою, у нього сформувалися в молодому віці. Чому вони були разом — Мазепа і Петро І? Протягом довгого періоду було співпадіння інтересів України і Росії. Мова йде про південний напрямок — боротьбу з Османською імперією. Петро хотів експансію в південному напрямку, а Україні це підходило. Далі, можливо, у перше десятиліття, Україна мала більш-менш свободу розвитку, бо Москва мало втручалася у внутрішні справи. Не було ніяких податків в той бік. Він був гетьманом-правителем, поки не почалися структурні зміни в Росії", — пояснив кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України В'ячеслав Станіславський.

Саме Івану Мазепі приписують фразу: "Той, хто не вміє хитрувати, той не вміє і правити", каже провідна співробітниця Інституту історії України Ольга Ковалевська. Цей вислів чи не якнайкраще характеризує дипломатичні відносини з Москвою, а також те, як Мазепі вдавалося уживатися з Петром І і тримати хитку рівновагу.

Відродження України

Своїми діями Іван Мазепа припинив громадянську війну та вперше з 1668 року об'єднав обидва береги Дніпра. Він покінчив із Руїною і розпочав відродження України як складової частини європейської цивілізації. Настало економічне відродження України.

"Я би хотіла трохи реабілітувати попередника Мазепи, бо за його правління починається розквіт, але перед тим мала настати стабілізація. Вона якраз була закладена саме Самойловичем. Тобто Руїна фактично припинилася при Самойловичу, настала певна стабілізація, і він заклав ті підвалини, які далі розвивав і поглиблював Мазепа", — зазначає докторка історичний наук, провідна співробітниця Інституту історії України Ольга Ковалевська.

Гетьман Мазепа жертвував величезні кошти на українське культурне відродження, фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму.

"За Мазепи почався розквіт, тому що залишилась війна тільки з однієї сторони. Але війна була щоденною, щорічною. Потенціал витрачався, гинули люди, розтрачувалися ресурси. Ось які умови називають відродженням — коли війна була лише з Османською імперією. Були постійні руйнівні напади татар. Вони не просто цього року прийшли, а на другий рік все нормально. Ні, вони все зруйнували, а  потім ми це десятиліттями відбудовували", — пояснює кандидат історичних наук В'ячеслав Станіславський.

По всій Гетьманщині Іван Мазепа збудував своїм коштом цілу низку церков у стилі українського бароко. В архітектурі тоді склався унікальний стиль, який називають козацько-мазепинським бароко. Найвідоміші з них — братська Богоявленська, велика Лаврська церкви та Всіх Святих, військовий Микільський собор у Києві. Відреставрував близько 20 храмів, дарував церквам дорогоцінні речі, відстоював інтереси Української православної церкви та намагався звільнити її від впливу московської. Для цього Мазепа шукав іноземної духовної підтримки і поширював на сході Євангелія, видані власним коштом арабською мовою.

Велика підтримка і постійна порадниця Івана Мазепи

Не можна не згадати про глибоко віруючу жінку, яка сприяла розвитку української культури та духовності у кінці ХVII — на початку ХVIIІ ст., та була матір'ю Івана Мазепи — Марію Магдалину-Мазепину. В особистому житті Івана спіткали невдачі, тож єдиною жінкою, яка залишалася з ним протягом життя, мала на нього великий вплив, формувала його характер та ідеали, була його матір. 

"Вона була дорадницею все його життя. Він їй дуже довіряв, і, мабуть, вона знала найбільше і про нього, і про те, що було в його голові. Дуже цікаво, що Іван Мазепа не так довго й прожив після її смерті. Її не стало у 1707 році, а він помер у 1709-му", — додала Ольга Ковалевська.

Після смерті чоловіка 1666 року жінка вирішила присвятити життя Господу. Вона прийняла постриг під ім'ям Марія Магдалина і з 1686-го була ігуменею Києво-Печерського Вознесенського і Глухівського Успенського дівочих монастирів.

Історики наводять відомості, що Марія Магдалина брала участь у політичній діяльності. Так, на прохання гетьмана Мазепи вона займалася розслідуванням справи з підкинутим листом, де був написаний донос на гетьмана Мазепу, і передавала кореспонденцію гетьмана до Польщі.

За її ігуменства Вознесенський монастир став освітнім і мистецьким осередком. Тут вишивали найвідповідальніші та найкоштовніші замовлення, як для Києво-Печерської Лаври, так і для інших церков і монастирів України. За часів правління Марії Магдалени Києво-Вознесенський монастир став найбільшим центром унікального мистецтва — гаптування (літургійного шитва). Гаптувати — означає вишивати шовковими, вкритими тонким шаром золота чи срібла нитками. Це надзвичайно складне мистецтво, яке потребувало ювелірної майстерності та ангельського терпіння. Найбільший розквіт гаптування відбувся саме в часи гетьманування Івана Мазепи та стараннями його матері. Самій же ігумені належить кілька шедеврів, які дійшли до наших днів: пелени "Покрова", "Христос, Богоматір, Іоан Богослов" створені близько 1690 року, а також "Вручення ікони Рудницької Божої матері". 

Зруйнування Печерського дівочого монастиря за вказівкою Петра І додало переживань і хвилювань ігумені, якій на той момент було близько 86-90 років. Її стан здоров'я погіршився, і наприкінці 1707-го вона померла у Вознесенському монастирі. В останні дні її життя біля неї був Іван Мазепа.

1710 року цар Петро І наказав знести будівлі Вознесенського монастиря, а на їхньому місці збудувати "Гарматний двір", тобто Арсенал. Під час археологічних досліджень, які протягом 2005-2009 рр. Інститут археології НАН України проводив на території колишнього Вознесенського жіночого монастиря (нині територія "Мистецького Арсеналу"), було виявлене масове поховання черниць, серед яких могло бути й поховання Марії Магдалини Мазепи. У 2012 році відбулося перенесення поховань із некрополя Вознесенського монастиря до Флорівського монастиря.

Попередні випуски програми "Код ідентичності":

• Повертаємо свою історію: про перейменування українських вулиць та площ у проєкті "Код ідентичності"
• "Любов — то найвищий дар": вир життя і творчості братів Тютюнників у програмі "Код ідентичності"
• Більше, ніж композитор: як жив, творив і любив Микола Лисенко — у програмі "Код ідентичності"
• Колоніальна політика Російської імперії на території українського півострова: що треба знати про Крим  — у програмі "Код ідентичності"
• Пережив радянську заборону і відродився знову — історія гімну України у програмі "Код ідентичності"