Жодної "перемоги", але й жодної "зради": підсумки саміту "Східне партнерство" підбиваємо з політологом Ігорем Рейтеровичем

Два дні поспіль Україна – у центрі уваги європейських інституцій. 16 грудня президент Зеленський зустрівся з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом, а напередодні, 15 грудня, відбувся саміт "Східного партнерства" у Брюсселі. За підсумками саміту учасники ухвалили Декларацію, яка передбачає секторальну фінансову підтримку, а лідери ЄС пообіцяли Україні "миттєву реакцію" у разі подальшої ескалації з боку Росії.

"Ми мали можливість знову підтвердити нашу підтримку територіальної цілісності та суверенітету України. Рада ЄС 16 грудня повернеться до цього питання, щоби з новою силою заявити — разом із нашими партнерами в НАТО, "Великій сімці", зі США, Канадою та Великобританією — що, якщо буде якась військова агресія проти України, то реакція буде сильною, злочинцеві доведеться заплатити високу ціну за таку агресію", — заявив президент Європейської ради Шарль Мішель.

Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн після саміту відповіла на запитання журналістів про можливий формат перемовин між Росією та ЄС.

"Формат перемовин дуже чіткий. Після анексії Криму Росією було створено Нормандський формат, де Німеччина та Франція — модератори та спостерігачі, а прибічниками конфлікту є Україна та Росія. Ми працюємо у цьому форматі. Я думаю, це і є потрібний формат для вирішення цього конфлікту", — сказала вона.

Наступний саміт "Східного партнерства" запланований на 2023 рік.

Про євроінтеграційні перспективи України у програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говоримо з політологом Ігорем Рейтеровичем.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Перед перемовинами українська влада давала такий меседж, що якщо на саміті не буде визначеності про наше майбутнє в Європейському Союзі, то Асоційоване тріо (Україна, Грузія, Молдова), яке входить до Східного партнерства, готуватиме свої проєкти і йтиме втрьох далі. За ідеєю, саме так і вийшло? Що далі?

— Великою мірою ми отримали підтвердження своїх перспектив. Можливо, не тими словами, якими хотілося б. Але завжди треба хотіти більшого. Це є абсолютно нормальна ситуація. Але великою мірою ми не отримали менше. Це також важливо. Тому я досить нейтрально оцінив би результат цього саміту.

Не сталося жодної "перемоги", але й немає жодної "зради". Тобто нормальна робоча зустріч. Є певні цікаві моменти, пов'язані з деклараціями та документами, підписаними на цьому саміті.

Потім пішла подальша реакція. 16 грудня Європарламент ухвалив Декларацію (у ній зокрема відображена готовність Євросоюзу вводити жорсткі санкції у разі вторгнення РФ до України, — ред.). Вона так чи інакше пов'язана із проведенням цього саміту.

Тому я більш-менш позитивно оцінив би його результати. Так, з одного боку, ми не стали набагато ближчими [до ЄС], але ми точно не стали далі. І певну конкретику отримали з деяких питань, які пов'язані з найголовнішою проблемою для України, — нарощуванням російських військ біля нашого кордону. Посилання було досить серйозне. Сподіватимемося, що в Кремлі його почули.

— Під час саміту "Східного партнерства" відбулися зустрічі президента України з канцлером Німеччини, із президентом Франції. "Нормандська трійка" зібралася. Плюс зустріч із генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом — вона, виходить, була вищою за комюніке, рішення, які були ухвалені в межах "Східного партнерства", якщо казати про реалізацію, про ефективність.

— Ефективність ми бачитимемо найближчим часом. Зараз поки що нам складно про щось судити.

Щодо зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом та президентом Франції Еммануелем Макроном. Ну, із президентом Франції Зеленський вже зустрічався неодноразово. А ось із новим канцлером ФРН — це була, з одного боку, ознайомча зустріч для розуміння взагалі позиції нової урядової коаліції Німеччини. А у них дуже цікава історія. Вони зараз навіть десь змушені бути більш проукраїнськими, оскільки ще тримаються відлуння скандалу з урядом, що йде, по них б'ють, і вони, можливо, десь і не хочуть, але змушені бути радикальнішими щодо тієї самої Російської Федерації. Тобто це гарне вікно можливостей. Ним треба скористатися.

— Але при цьому під час саміту Шольц зробив заяву, що у Німеччині є бажання відкрити вікно, діалог із Володимиром Путіним. Такі досить двоїсті були заяви. Як розуміти таку політику?

— Вони не залишають надії посадити Путіна за стіл перемовин, і дійти якоїсь угоди, яка буде компромісною у розумінні європейців, і влаштує всі сторони — Україну передусім, і певною мірою Російську Федерацію.

Розумієте, Меркель теж свій довгий шлях спілкування із Путіним починала з чогось подібного. Із того, що його можна посадити за стіл перемовин. Ось вона знає російську мову, вона знає німецьку. Вона виросла у Східній Німеччині, він працював у Східній Німеччині. І до чого це за фактом призвело? Великою мірою, упродовж певного періоду вона посідала дуже радикальну позицію. Насамкінець вона її дещо видозмінила — але щодо "Північного потоку" (щоби зробити приємне з економічного погляду німцям, у її розумінні). Але не змінила позицію щодо Путіна. Ось і вся історія.

Тому у нового канцлера якась певна частка такої наївності зараз є. Я думаю, що вони швидко розчаруються, і зрозуміють, що ніхто ні про що не збирається домовлятися. Але для цього треба провести зустріч Нормандського формату у форматі "четвірки". Щоби на ній були присутні три президенти та канцлер. І вони засудили би всі ці питання. І німці на власні очі побачили, що собою являє Путін, Російська Федерація, і чого вони хочуть.

Знаєте, німці сахаються від будь-яких згадок аналогій з Другою світовою війною. Для них це дуже болісна тема. Надзвичайно болісна. Я не в плані відповідальності, а в плані якихось подій, які зараз можуть скидатися на події, які були напередодні Другої світової війни. Мюнхенська змова (угода підписана в 1938 році між Німеччиною, Великобританією, Францією та Італією. Від Німеччини підписант — Угода передбачала, що Чехословаччина поступиться Німеччині Судетською областю, інші спірні регіони передасть Польщі та Угорщині, — ред.).

— Якщо Друга світова війна, то і Англія, і Франція також мають так реагувати.

— В Англії та Франції трохи інший момент. Тому що вони за фактом опинилися у стані переможців. А Німеччина — у стані переможених.

Так ось на це Україні зараз і треба тиснути. Тому що наслідком війни було створення Ялтинсько-Потсдамської системи міжнародних відносин, за якою світ просто поділили на сфери впливу. І Путін хоче відродження цієї системи. Він хоче, щоб Україна належала до сфери його впливу. І щоби Захід взагалі до цієї сфери впливу не ліз.

Німці, які отримали поділ своєї країни на дві частини — східну та західну — мають цього надзвичайно боятися. І, мені здається, на це треба бити, цей фактор використати. Вони мають певні зобов'язання перед Росією історично, як вони вважають, вони їм винні за Другу світову війну. Вони забувають, що основні бойові дії йшли на території України. І Україна разом із Білоруссю постраждали найбільше серед радянських республік.

Але питання щодо сфер впливу надзвичайно зараз актуальне. Німці про це бояться навіть згадувати. Вони бояться цих аналогій. Тому що це підготовка до якоїсь великої наступної війни, холодної війни, наприклад. І Україна, на мою думку, цей фактор може використати.

— Ви торкнулися важливого історичного моменту. Тоді, у 1937-1938 роках, майже 100 років тому, Англія та Франція вели політику умиротворення Адольфа Гітлера. "Умиротворили" — коли німецькі війська увійшли і спочатку незаконно розділили Чехословаччину, потім захопили Польщу. Перед тим був ще аншлюс Австрії. Тоді вони "проспали". А чи "просплять" зараз дії Путіна?

— Я не думаю, що вони "просплять". Звісно, нам би хотілося інших [санкційних] рішень, які вже зараз поховали б економіку Росії.

Просто зараз є один фактор, який Росія тисне. Це не газ. Це другий за величиною ядерний потенціал. І коли вони дивляться на якісь заяви Путіна про те, що "ми помремо, але ми до раю потрапимо", вони лякають, дійсно. Тому що це каже людина, яка очолює країну, яка типу претендує на статус європейської країни. А він каже такі речі, які притаманні якимось фундаменталістам. Це, звісно, ​​чимось обмежує рішучість європейців.

Але заяви, допомога, дипломатичні якісь моменти, гадаю, сьогодні все-таки це більше, ніж робила Англія та Франція 100 років тому. Просто віддати зараз Україну — це, по-перше, зруйнувати фактично НАТО, бо тоді не буде сенсу у такому союзі. Це значною мірою зруйнує Європейський Союз, оскільки Польща, Литва, Латвія, Естонія, багато інших країн, які ближчі на схід сюди, — як вони це сприймуть? У поляків це взагалі буде просто дежавю. Вони будуть присутні фактично за повторної історії, яка можлива. І я впевнений, що вони просто не дадуть цього зробити, оскільки в ЄС рішення ухвалюється консенсусом.

І ось резолюція Європарламенту від 16 грудня у цьому плані є показовою. На жаль, резолюція не є обов'язковою до виконання. Це більш декларативніший документ. Проте це орієнтир, на який, в принципі, зараз усі країни орієнтуватимуться.

Тому вікно можливостей, яке зараз перед нами відкрилося, воно невелике. Але ним треба максимально скористатися. Тобто вкотре показати недоговороспроможність Росії. А вони не домовлятимуться.

— А ось ми дивимося, що Кремль змінив свою риторику щодо зустрічі Зеленського та Путіна. Цитую прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова: "Будь-який діалог має бути: a) зрозумілий, b) підготовлений, c) орієнтований на досягнення конкретного результату". Що могло на це вплинути?

— Вплинули перемовини з Байденом, вплинули перемовини з іншими лідерами Європейського Союзу, ось ця нехай декларативна, але консолідована позиція країн Заходу, які виступили проти Росії. Думаю, що Кремль зараз намагається зберегти обличчя і вийти на такий формат перемовин. Але, знов-таки, для нас це можливість.

Вони кажуть про конкретний результат. Ну беремо перші пункти Мінських угод — припинення вогню, обмін полоненими. Обмін — це болісна для нас тема. Глава Мінреінтеграції Ірина Верещук говорила, що ми готові міняти у будь-якому форматі, за будь-яких варіантів — вже запропонуйте свій формат, ми на нього погодимося, тільки віддайте наших людей. Тому ми лише за зустріч та за конкретні результати.