Мені на фронті було легше, ніж тут, — міністр освіти і науки Оксен Лісовий в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"

На честь першого у новому навчальному році випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" у гості завітав міністр освіти і науки України Оксен Лісовий. Він розповів про те, як очолив Міносвіти, які виклики зараз стоять перед нашою освітньою системою та відповів на кілька запитань від українських школярів.

Ведуча — Олена Кравець, співведучий — Юрій Карагодін.

Перші кроки на посаді міністра

— Іноді так по життю буває, що приходиш до нового перукаря, а він каже: "Боже, хто тебе стриг?", до лікаря — "Хто це вас лікував?" Чи були у вас подумки такі самі сентенції, коли ви стали міністром освіти? 

— У мене не було такого відчуття. Мене тоді висмикнули з фронту, з напрямку Кремінної, і запросили на співбесіду. Був ряд співбесід і зустрічей на політичному рівні. І я приступив буквально [одразу]. У мене не було часу розбиратися, хто, де і що зробив не так. Я зосередився на тому, хто, де і що зробив так, і цих людей я залучив до себе в статусі радників. Два колишніх міністри є моїми радниками (Ганна Новосад та Лілія Гриневич, — ред.), ще з одним я на постійному зв'язку (Сергій Квіт, — ред.). 

Треба розуміти, в яких умовах працювала освіта. Приїхати сюди з фронту і судити, кому що не вдалося зробити, було б дуже несправедливо. Мені особисто на фронті було легше, ніж тут. Там ти розумієш, що є ворог і є пряма дія. Тут, маючи в країні війну, ти повинен зосереджуватися на мирних цілях, повертати дітей до навчання, турбуватися про зарплату педагогів, будувати школи, розвивати зміст освіти, думати про реформи, думати про майбутнє, яке ще треба відвоювати. З цієї точки зору дуже важко концентруватися на мирних, здавалось би, цілях. Працюєш постійно над собою, і з іншого боку це теж війна, тільки інша.

Ми маємо честь дуже часто спілкуватися з президентом України Володимиром Зеленським, і він визначає освіту як пріоритет номер два після оборони. Якщо ми не "виграємо" освіту, то виграти війну буде недостатньо. Ми повинні освіту теж сприймати як фронт.

— Ваше міністерство і вся ваша діяльність, здається, зараз спрямована на те, щоб повертати дітей і батьків до України. Як це відбувається? Які питання для цього вирішені, які перемоги здобуто? 

— Наше завдання — зберегти ментальний зв'язок українських школярів з Україною. Для нас дуже важливо, щоб вони залишалися в українському контексті, щоб розуміли Україну, знали її історію, мову. Попри те, що вони знаходяться в іншій країні, вивчають інші мови і навчаються іншими мовами. Коли наша вища освіта буде конкурентоспроможною і європейською, всі ті люди, навіть якщо приймуть рішення довше залишаться за кордоном, повернуться і вступлять в наші вузи. 

У нас є цілий комплекс заходів, щоб полегшити навантаження на дітей. Тому що дуже часто батьки, побачивши навантаження у наших школах, роблять вибір на користь навчання виключно в іноземній школі — дві програми потягнути неймовірно важко. Ми прийняли ряд рекомендацій, які дозволяють скоротити навчання в українських школах виключно до українознавчого контенту: історія України, українська мова і література.

"Ця система освіти не була побудована для України"

— Ми в соцмережах проводили невелике опитування, яке показало, що у нас ще лишилися школи, де викладають і проводять окремі уроки російською мовою. Чи знаєте ви про цей факт і що порадите з цим робити? 

— Це суперечить законодавству. Рекомендую не бути лояльними до такого. Звертайтеся до управління освіти, міського департаменту освіти чи обласного, мовного омбудсмена. 

Успіх України — в Європейському Союзі, наше майбутнє — європейське майбутнє. У нас немає перспективи в якихось пострадянських реінкарнаціях чи якійсь союзній державі, де домінує російська мова. Ми зараз воюємо за систему цінностей, яка кардинально відрізняється від системи цінностей Російської імперії. Нам точно не по дорозі з "русскім міром". Для чого ми тоді готуємо дітей використанню російської мови? 

— Моя подруга розповідала, що в ірландській школі уроки математики, наприклад, проходили на деревах. Там концентрація всього освітнього процесу спрямована на слово "щастя". Як ви вважаєте, в нас таке можливо?

— Це свобода. Коли дитина виростає в такій свободі, вона розкривається. І це свобода вчителя. Тому що я впевнений, що той вчитель, який проводив уроки на деревах, не отримав цю інструкцію від Міністерства освіти Ірландії. Йому дали творчу свободу, він вільна людина, яка виховує таких самих вільних людей. 

Виклик нинішньої української освіти полягає в тому, що насправді ця система освіти не була побудована для України. Вона була збудована достатньо ефективно колись давно для великої країни, яка називалась Радянський Союз. Вона виховувала "гвинтиків" для системи — уніфікованих, стандартизованих, однаково вдягнених, які живуть в однакових хрущовках і мислять однаково. 

Сьогодні ми повинні формувати освіту для незалежної країни, яка бачить себе в Європейському Союзі, яка бачить себе самодостатньою, яка базується на базових загальнолюдських цінностях свободи і людської гідності. Все це повинно бути імплементовано в навчальний процес.

Питання із зірочкою

— Ви вже дали чимало відповідей на дорослі запитання. Ми подумали, що вам буде цікаво дізнатися, що саме хвилює представників вашої кінцевої цільової аудиторії — українських дітей. Ми підготували рубрику "Питання із зірочкою", де маємо відеозапитання від дітей, які живуть як в Україні, так і тимчасово за кордоном. Перше запитання: "Чи можна зробити закон, щоб математика не була першим уроком?".

— Не можна.

— Але можна не ходити на перший урок, якщо ви в Україні і якщо були нічні повітряні тривоги, так?

— Можна не ходити і на всі уроки, але треба враховувати психологічний і фізичний стан дитини. Мені здається, легше надолужити пропущений урок, ніж перевиснаживши дитину, створити проблеми для неї. 

— Наступне запитання: "Як отримати сосиски в тісті, якщо ти навчаєшся в онлайн-школі?".

— Це біда. Насправді, та сосиска в тісті і все інше, що дає аудиторне навчання, має дуже високу ціну. Це і є повноцінне дитинство, соціалізація, перше кохання, перші конфлікти і вміння їх розв'язувати, вміння жити в суспільстві. Цих маленьких радостей спочатку COVID-19, а тепер війна позбавили наших дітей.

— Третє питання: "Чи можна якось повернути кошти, які здавали мої батьки "на штори"? Бо я вчусь онлайн і не бачу їх". 

— Гроші на штори виділяють у місцевому бюджеті. Вони, як правило, є. Значить, щось не так у роботі з місцевим бюджетом. Будь ласка, не здавайте гроші на штори!

— Ще таке: "Чи можна нормально жити, якщо не знаєш табличку множення на 7?". 

— Я думаю, що можна нормально жити, але це точно не та мета, яку ми перед собою ставимо. Для всіх, хто "провис" у математиці, ми до кінця року відкриємо в Києві класний інтерактивний Музей математики. Це буде на ВДНГ поряд із Музеєм науки в третьому павільйоні. Там можна буде помацати математику руками, відчути її. ЮНІСЕФ додав нам кошти до виділених із державного бюджету. Ми сподіваємося, що до кінця року відкриємо. У крайньому випадку — до Дня пі (14 березня, — ред.). Це буде четвертий Музей математики у світі і третій в Європі. Математику знати важливо. Абстрактне мислення розвивати необхідно.

Гостями нового випуску програми "Тихий вечір з Оленою Кравець" стали: міністр освіти і науки Оксен Лісовий, голова Центру громадянських свобод та лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук та артист, вчитель-блогер англійської мови TUMAZAR. Музична гостя — Марія Квітка.

Проєкт "Тихий вечір з Оленою Кравець" — це легка, спокійна розмова про важливі та актуальні для українців речі і події, яка дозволяє трішки відпочити й відволіктися від напруження, в якому ми всі живемо. Проект завоював серця українців. "Тихий вечір з Оленою Кравець" (повні епізоди та окремі сюжети) разом вже отримав понад 38 млн переглядів* на діджитал-майданчиках каналу "Дім" (YouTube, Instagram, Facebook, TikTok).

*Дані станом на 26.08.2023

Ще цікаве з "Тихого вечора з Оленою Кравець":

• Про уроки англійської в TikTok та аудиторію 50+: музикант і вчитель-блогер TUMAZAR в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про лекції з окопів, алогічність війни та пошуки ворогів серед своїх: сержант ЗСУ і професор Федір Шандор — гість "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• "Мріяти зараз — це велика розкіш": бійці Третьої штурмової бригади ЗСУ в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"
• Про "Історію України за 5 хвилин", мінну безпеку та сольний альбом: Олег Фагот Михайлюта у програмі "Тихий вечір з Оленою Кравець"
• Тварини на службі та пошуки дворічної дівчинки: рятувальниця ДСНС Марина Сердюк та вівчарка Зара в гостях у "Тихого вечора з Оленою Кравець"