Коротка історія української анімації: про благодійний курс "Довженко-центру" розповіли кінознавці Альона Пензій та Олег Оліфер

Національний центр Олександра Довженка запускає відеокурс "Коротка історія української анімації". Це шість лекцій, за допомогою яких можна вивчити різні періоди та особливості розвитку української анімації. Також переглянути ексклюзивні фрагменти стрічок та фільми, які допоможуть глибше зрозуміти історію цієї індустрії. Програма курсу є благодійною, кажуть куратори. Це кінознавиця Альона Пензій та популяризатор і дослідник українського кіно й анімації Олег Оліфер, які працюють у "Довженко-центрі". Усі деталі дізнавайтеся в інтерв'ю "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Анімація для більшості українців це Терра інкогніта. Чи справді маємо що вивчати?

Пензій: Звичайно. "Довженко-центр" — це інституція, яка займається вивченням, дослідженням та збереженням української кіноспадщини, зокрема, анімації. В нас велика анімаційна колекція. Коли ми почали дослідження, то зрозуміли, що це просто величезні об'єми. Історія української анімації починається з 1927 року. Це величезний пласт нашої історії, який, на жаль, знаходиться в тіні ігрового або документального кіно. Це унікальне явище зі своїм стилем та неповторним обличчям.

— Розкажіть, будь ласка, про програму курсу.

Оліфер: Програма курсу буде складатися з шести лекцій. Ми назвали її "Коротка історія української анімації", бо охопити все ми не можемо. Ледь не кожне ім'я, ледь не кожне прізвище, кожен мультфільм, він заслуговує на окремий курс. Шість лекцій будуть охоплювати п'ять найважливіших етапів в історії української анімації. Починаючи від її зародження в 1920-х роках, відродження в кінці 1950-х років, виживання під час застою, далі реформування під час перебудови й незалежності. Також будуть лекції про сучасний період української анімації.

— Невже можна навчитися чогось за такий короткий період?

Пензій: Це "Коротка історія української анімації". Ми намагаємося охопити все тому, що це досить складно. Ми прагнемо звернути увагу на ключові моменти, зацікавити людей і стимулювати до подальшого вивчення і дослідження цієї теми загалом. В середньому лекція триватиме від 25 до 30 хвилин. Це не лише теорія, а й фрагменти анімації, унікальні фільми, які "Довженко-центр" сканує та реставрує. Це дійсно унікальний матеріал.

— В якому форматі триватиме навчання?

Пензій: Це відеокурс, усі лекції записані. Вкінці курсу буде короткий тест для глядачів і слухачів курсу щодо програми. Усі охочі зможуть придбати цей курс на сайті "Прожектор". Тобто його можна буде передивитися курс в будь-який момент.

— Це буде цікаво широкому загалу чи тільки фахівцям?

Оліфер: Ми орієнтуємося на широкий загал, тому що це Терра інкогніта для багатьох. Багато українців, на жаль, сприймають, що навіть класичні українські мультфільми як російський продукт, як російську анімацію. все через те, що колись їх транслювали російською мовою. "Довженко-центр" працює над поверненням українського фокуса, українського погляду на цю анімацію.

— Чи є в планах розширення курсу або якийсь новий курс? Що ще можна досліджувати спільно з "Довженко-центром"?

Оліфер: Ми подивимося на зворотній зв'язок від аудиторії. Звісно хочеться створити окремі курси про відомі імена в українській анімації. Наприклад Євген Сивокінь, який нещодавно отримав "Золоту дзиґу" — нагороду за внесок в розвиток українського кінематографа.

Можливо будуть курси про окремі техніки, на окремі теми, тому що в нас є дитяча та доросла українська анімація. В нас є лялькова українська анімація. Кожен з жанрів, кожен з цих напрямків, заслуговує на окремий курс.

— Що отримують люди, які куплять ці лекції?

Оліфер: Цей курс популяризаторський. Також це благодійний курс, тому що ті гроші, які ми отримуємо від студентів, підуть на підтримку інституційної діяльності "Довженко центру". Зокрема, на відновлення анімаційних плівок, яких у нас близько 400. Лише третина з них зацифрована. Тобто у нас попереду ще великий шматок роботи, щоб її провести. Це не друга професія. Люди не отримають там сертифікат, які вони потім зможуть прикріпити до себе в резюме. Це курс для саморозвитку, для власного розуміння української культури.

Пензій: У нас дійсно є понад 400 найменувань фільмів. Сам комплект фільму навіть на 10 хвилин він може складатися з кількох коробок плівки. Коли знімали на аналогові носії, то фільм міг складатися з позитивних коробок, негативів, звукових фонограм. Це така маленька вантажівка, якщо йдеться про повнометражний фільм. Це все зберігається в "Довженко центрі", який є по суті фільмофондом, який має ресурс людський, і технічний, зберігати все це, контролювати.

В нас є науков-програмний відділ, який досліджує це, описує, формує програми. На жаль, тривалий час в Україні не було свого фільмофонду. До 1996 року щось зберігалося на студіях, щось на копіювальній фабриці. Велика частина негативів, вихідних матеріалів передавалися в Росії — в Москву. Негативи, анімаційних фільмів зокрема, досі зберігаються в Росії. Я сподіваюсь, що після нашої перемоги ми повернемо туди, де воно має зберігатися в Україні.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Всесвітній день боротьби із захворюванням на рак молочної залози: інтерв'ю з представницею громадської організації "Афіна. Жінки проти раку" Ксенією Єсіною
• 52-га "Молодість" — не тільки про дебюти, а й про історію України: інтерв'ю з артдиректором міжнародного кінофестивалю Андрієм Халпахчі
• Сходження на гору Манаслу та Еверест: інтерв'ю з українською альпіністкою Антоніною Самойловою
• Сервіс збереження пам’яті про померлих: інтерв'ю з розробником проєкту Inheart Олександром Сидоровим
• Пошук зниклих безвісти українців: інтерв'ю зі співзасновником ГО "Група Патріот" Олегом Котенком
• Фільми з фестивалю "Бардак VII" покажуть у Лісабоні, але спочатку буде тур Україною, — директор заходу Антон Фролов