Фільм "Повернення. Василь Кричевський": про залаштунки розповіли творці документальної стрічки Сергій Заболотний та Валентина Подгорна

Сергій Заболотний та Валентина Подгорна. Скриншот: kanaldim.tv

Цього року відзначається 150-річчя від дня народження художника і архітектора Василя Кричевського. На жаль, його ім'я майже невідоме українцям. Автори документального фільму "Повернення. Василь Кричевський" прагнуть це виправити. Режисер стрічки Сергій Заболотний та продюсерка Валентина Подгорна у "Ранку Вдома" розповіли про роль Василя Кричевського в українському мистецтві, головну ідею фільму, історію його створення та прем'єру стрічки у Харкові.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Нагадаймо нашим глядачам про роль Василя Кричевського в історії українського мистецтва.

Заболотний: Ми коли починала роботу над фільмом то, хотіли розповісти про те хто він. Особистих спогадів дуже мало. Те, що до нас дійшло — це багатство. Ми намагалися визначити чи він художник постановник, чи графік, чи він архітектор, чи скульптор, чи живописець. Настільки багато питань було, що ми намагалися знайти на них відповіді. Знайшли. Усі відповіді — у фільмі.

Подгорна: Передісторія створення фільму дуже багата. Майже 20 років минуло з того часу, як я познайомилася з постаттю Василя Григоровича Кричевського. До цього я нічого взагалі про нього не знала. У 2003 році мої друзі й боси Майкл і Наташа Блейзери познайомилися з нащадками Василя Кричевського, які тоді проживали в Америці. Це брат і сестра — Оксана та Василь. Вони прагнули передати роботи Василя Кричевського Україні. Ми допомогли їм це зробити.

Це картини. Це було близько 300 робіт. Це були навіть ескізи, оформлення книжок, фотографії. Національний художній музей, Канівський музей-заповідник Тараса Шевченка, Харківський художній музей, Лебединський художній музей, Київський музей театру і кіно, Музей друкарства отримали роботи Кричевського. Родина вирішила саме так розподілити ці роботи.

— Був тривалий процес знімання. Як його знімали?

Заболотний: Протягом семи років знімали фільм. Наш персонаж, через якого ми розповідали історію Василя Григоровича Кричевського, теж Василь Кричевський це його онук. У нього не завжди була можливість прилітати зі Сполучених Штатів Америки. Працювали у Харкові, Полтаві, Каневі та Києві. Крок за кроком, але дуже цікаво вийшло. За сім років головний герой дуже змінився. Ми його вели по біографії Кричевського, через образи, через зміну не тільки міст, а й настроїв та погоди.

Онук був оповідачем. Ми все ж таки взяли принцип класичного українського документального кіно. Там немає інтерв'юерів. Фільм — це його роздуми про свого діда. Тобто він починає писати свій щоденник, занурюючись в біографію свого діда, і крок за кроками іде, починаючи з Харкова, Полтави, Києва, Львова. Завершується історія у Каневі у музеї Шевченка. Кричевський — архітектор цього музею.

Чому радянська влада намагалася приховати від світу самого Кричевського та його історію?

Подгорна: Бо він був дуже проукраїнський. Тому що в 1943 році він поїхав з України. Спочатку він жив у Львові, потім у Франції. З того часу влада просто викреслили його ім'я з підручників історії й мистецтв.

Тому наша мета — розповісти українцям про Василя Григоровича Кричевського. Кожен українець носить з собою паспорт України з тризубом. Кричевський намалював тризуб на замовлення Грушевського у 1918 році. У фільмі все це буде.

— У Харкові вже відбулася прем'єра фільму. Чому обрали саме це місто? 

Подгорна: Він народився біля Харкова. Втім, прем'єру ми зробили саме у Харкові, бо це місто де почався творчий шлях Василя Григоровича Кричевського. У листопаді можна буде побачити фільм в Одесі, у грудні — у Києві. Наприкінці жовтня ми поїдемо в Опішню, тому що саме там відбувалися головні знімання фільму.

Заболотний: Ми взяли на себе відповідальність показати фільм у шести містах, але написали у всіх наших рекламних постах, що знімальна група відкрита до співпраці. Запрошуйте, ми готові приїхати та презентувати це кіно.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

Прямий ефір