Чи змінилася культура донорства крові в Україні під час війни: інтерв'ю з медичним директором Mirum Clinic Андрієм Масиком

Культура донорства крові в Україні тільки починає формуватися. Медики, активісти та благодійники влаштовують акції зі забору крові, яку потім передають пораненим військовим та цивільним. Подібні заходи влаштовують медики багатопрофільного центру Mirum Clinic. Про те, як змінюється ситуація зі здачею крові, як готуватися до цієї процедури та чим корисні донації, у "Ранку Вдома" говоримо з медичним директором багатопрофільного центру Mirum Clinic Андрієм Масиком.

— Чи змінилося ставлення людей до здачі крові під час війни?

— Культура здачі крові напевно тільки починає формуватися в країні. Річ у тому, що на етапі повномасштабного вторгнення в Україну, різко зросла потреба. Це, напевно, понад 60%.

Військові, які поступають в лікарні мають дефіцит крові. Після операцій вони потребують її компенсації. На жаль, на цей час штучного середника, який би міг би замінити кров, не існує.

Ми ініціюємо періодично масові заходи зі здачі крові. Є також благодійні організації, які співпрацюють з нами під час лікування наших захисників. Кожного разу ми здаємо цю кров для якогось центру. Нещодавно ми здавали кров для центру хірургії серця.

— Йдеться про організовані забори крові? В чому перевага таких заходів?

— Так. Організовуємо такі заходи, бо розуміємо, що людям складно доїхати до центру крові. Коли збирається багато охочих, то це простіше. Ми призначаємо дату та місце, готуємо їх, інформуємо та збираємо дані. Аби заохотити донорів, ми розповідаємо історії бійців, яким допомогла донорська кров. Переважно, це бійці після складних операцій. Зараз усі вони класно почуваються.

Сам Київський міський центр крові також зацікавлений, бо за кілька годин можна поповнити запаси. До того, ж ми під час таких акцій беремо на себе всі організаційні моменти. Завдання центру крові — прислати своїх фахівців, провести відбір пацієнтів, забір крові й вже її консервувати.

— Чи правда, що кров одного донора може врятувати трьох людей?

— У донора одномоментно забирається 450 мл крові. Ця кров потім іде на перероблення і розділяється на фракції. Наприклад, одній людині необхідна тільки плазма, іншій — еритроцитарна маса, тобто клітинна частина цієї крові. З цієї порції можуть зробити компонент крові, який необхідний конкретному пацієнту. Таким чином одна донація може врятувати кілька життів.

— Чи потрібно проходити якісь обстеження перед донацією? Як відбувається сама підготовка до здачі крові?

— По-перше, повинно бути бажання. По-друге, гарне самопочуття. Треба добре виспатися. Крім того, є певні перестороги зі сторони харчування. Напередодні й в день здачі крові не можна вживати жирної їжі. В день здачі крові обов'язково поснідати. За дві години до здачі не можна палити. Алкоголь не можна вживати два дні перед донацією.

Є ще прямі протипокази до здачі крові. Це активні інфекційні захворювання або інфекційні захворювання, які можуть передаватися через кров — гепатити, ВІЛ, сифіліс.

Коли людина приходить в місце здачі крові, реєструється та йде на огляд до лікаря. Донорові вимірюється тиск, лаборант перевіряє рівень гемоглобіну, потім іде здача крові. Це триває 15-20 хвилин. Після цього донор знову приймає харчі. Легкий перекус та гарячий чай чи кава.

— Тобто необхідно 20 хвилин, що врятувати чиєсь життя. Та чи корисно це для самого донора?

— Безумовно, це певне перезавантаження для організму. Ми закликаємо здавати кров. Це рятує життя військових, та цивільних, які постраждали. Тим паче це корисно для самого донора, адже організм таким чином відновлюється. 

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Стане в пригоді родинам зниклих безвісти та владі, — Кевін Салліван про свою книгу "Країна зниклих безвісти"
• Рекордні збори, реабілітація та дозвілля переселенців: про діяльність Fenix Charity розповіла засновниця організації Марина Філіпенко
• Як надавати базову психологічну допомогу через розмову — інтерв'ю з психотерапевтом проєкту "Як ти, брате?" Антоном Семеновим
• Кому передбачене безплатне лікування у Центрі складного ендопротезування та біоніки — інтерв'ю з лікарем Андрієм Масиком