Скрипаль Василь Попадюк пригадав юність, розповів про колаборацію з Deep Purple, творчі плани та підтримку України

На сцені Жовтневого палацу у Києві 1 грудня виступить всесвітньо відомий скрипаль-віртуоз Василь Попадюк. Він грає на 15 музичних інструментах, дає понад 200 концертів на рік та збирає аншлаги на усіх континентах світу. Скрипаль активно презентує українську культуру у світі, щоб у кожному куточку дізналися про Україну. Від початку повномасштабної війни музикант використовує кожну нагоду підтримати земляків — зібрати кошти на допомогу ЗСУ та постраждалим цивільним.

Канадці називають його сучасним Паганіні. Скрипка Василя Попадюка лунає в ювілейному альбомі вокаліста Deep Purple Ієна Гіллана. Талант музиканта обʼєднує поціновувачів world music, latino, gypsy і джазу. Насичену концертну програму для киян та гостей столиці Василь Попадюк готує і цього разу. Про це і не тільки музикант розповів у студії "Ранку Вдома".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Ласкаво просимо! Ми знаємо, що за період повномасштабного вторгнення ви ще активніше працюєте. Де були з концертами?

— На 24 лютого 2022 року був запланований фестиваль в Орландо. Тоді  на сцені ми відразу показали своє ставлення до Путіна. Це було гарно намальовано. Потім до мене звернулися канадські друзі — промоутери та продюсери з пропозицією відіграти великий концерт з Національним балетом Канади в Торонто. Тоді ми вже почали збирати гроші.

Потім був цікавий концерт у Відні. В опері. Був ансамбль Вірського і я. Був дуже цікавий концерт, бо я грав без свого бенду. Мені акомпанували 12 циган з Угорщини. Потім був Брюссель, Люксембург, Мадрид. Зараз закінчили фестивалі в Канаді та Америці. Останні концерти Papa Duke Band грав з Олегом Скрипкою.

—  Коли ви востаннє виступали в Україні?

—  В Україні останній раз я був в січні цього року. Мій друг Максим Ткаченко мене постійно запрошує, бо він організовує ці благодійні вечері по всьому світу. Тоді я не доїхав до Києва, бо захворів, потрапив в лікарню. Потім мусив вертатися, бо були концерти в Європі. Цього разу я в строю.

— 1 грудня буде концерт у Києві. Що почують ваші шанувальники?

— Нашу програму. Нові твори. Річ у тому, що тут я граю з українським Papa Duke Band. Багато музикантів, таких як Роман Недзельський, воюють. Так само наш барабанщик Олександр Лебеденко, але він гратиме з нами, бере відпустку. Буде всім відомий "Закусь" — бас-гітарист. Він цікавий, унікальна людина, музикант. Буде суміш джаз-року, може класики. Буде два відділення, яких на футболі. Дві частини по 45 хвилин.

—  Ми знаємо, що ви граєте на 15 інструментах.

—  От у вас є піаніст. От, до речі, є моя перша робота в Канаді. Було дуже смішно. Я був піаністом в національному балеті, тому в мене зв'язки з Національним балетом. Це була дуже смішна робота. Я над ними знущався. Там цікава історія. В балеті працює четверо чи п'ятеро піаністів. Ці бабусі приходять з величезними теками нот і 40 років підряд грають "Лускунчика". Тобто те саме.

Я імпровізував. Моя матір хореограф, коли приїздила до мене в гості та приходила на репетиції, то я її просив про одне, щоб не сміялася, бо мене виженуть з роботи. Тобто в мене вони танцювали все. Я себе сам розважав там, два роки, поки працював.

—  На чому ще граєте?

— Мій тато був відомим сопілкарем та флейтистом. Він мене навчив грати на всіх духових інструментах. Якщо ви опануєте один інструмент духовий, то ви вже можете опанувати багато різних, бо аплікатура та сама. Потім, коли я працював в "Театрі музики народів світу" у Москві, то там нас вчили грати на різних народних інструментах. Я вмію грати на бас-гітарі, гітарі. Взагалі люблю рок. Моя мрія збулася в Канаді, коли я працював з Deep Purple.

— Чому саме скрипка стала головною у вашому творчому житті?

— Скрипка — це частина мого тіла та моєї душі. В чотири роки я почав займатись на фортепіано. Потім в шість років я підійшов до тата і сказав, що я хочу грати на скрипці. Потім навчався у школі імені Лисенка. Разом зі мною вчилися, щоправда, трішки старші за мене, Тарас Петриненко, Кирило Стеценко.

За часів Кирила Стеценка й Тараса Петриненка створили групу "Еней". Коли вже ми навчалися, то пішли їхніми слідами, організувавши з однокласниками групу "Опришки". В Києві мало хто знав, що то за колектив. Нас навіть називали "атрижки" (сміється). Зорганізувавши групу, кожен займався своєю справою. 

— Скажіть, будь ласка, як ви обираєте мелодії для виконання?

—  Ми працюємо в жанрі інструментальної музики. Це я зробив спеціально, бо якби я співав, то вмер би з голоду. На наших концертах немає мовного бар'єра. В залі сидять китайці, поляки, ірландці, французи й все розуміють. Музика працює на асоціаціях.

Я вибираю музику з улюблених фільмів. У нас є кілька композицій Енніо Морріконе. Ми маємо права на виконання, але додаємо своє аранжування. Тобто це лунає інакше, ми не просто здираємо і граємо. Ми даємо свою інтерпретацію. Коли людина сидить в залі, то згадує фільм, якщо його бачила. Наприклад, Енніо Морріконе "Одного разу в Америці". Люди, які бачили цей фільм, вони мають якісь асоціації. Взагалі кожен думає про своє, бо музика навіює спогади. Ми багато своєї музики пишемо. Зокрема, Papa Duke Band в Торонто.

Ще цікаві гості "Ранку Вдома":

• Дебютний альбом "Молодість", присвята загиблому товаришу, всеукраїнське турне та повернення в Маріуполь: інтерв'ю зі співаком Enleo 
• Поновлення роботи Маріупольської камерної філармонії під час війни: інтерв'ю з заслуженим діячем мистецтв України Василем Крячком
• Перший альбом, унікальний стиль Ukrobass та мільйони на ЗСУ: інтерв'ю з гуртом PROBASS ∆ HARDI 
• Бродвейський мюзикл "Кабаре" вперше покажуть в Україні: про ліцензію, хореографію, костюми та репетиції розповіла Олена Коляденко та команда
• Бійці ЗСУ проти бійців НАТО: про участь адаптивних атлетів-ветеранів в Games of Heroes розповіли Роман Линдов та Данііл Копілевич
• Про головний виклик війни, благодійність та концерти журналістів — інтерв'ю з гендиректором "Охматдиту" Володимиром Жовніром
• Соціальний проєкт "Вдома", концерти для біженців та нова різдвяна програма: інтерв'ю з ТНМК