Боротьба України з російськими фейками і пропагандою: "Официальный разговор" із Тарасом Шевченком

Інформаційна безпека є дуже важливою для України, адже інформаційний простір держави постійно атакує Росія своїми фейками і пропагандою. Україна, тим часом, продовжує з цим активно боротися.

Що саме робить українська влада і органи для боротьби з фейками, і чи готує Росія нові інформаційні атаки — розповів заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Анна Нитченко.

— Як боротися з фейками і російською пропагандою, які заважають розвитку української мови?

— Є багато способів, які держава може використовувати і використовує для боротьби з фейками і пропагандою. Крім найочевиднішого — спростування фейків і донесення правди — більш важливим є просування власної інформації, власних наративів.

Не спростовувати або коментувати те, що говорить Російська Федерація, а говорити те, що є насправді. Говорити те, що є важливим для України. Це стосується української мови, це стосується будь-яких інших тем. Чим краще уряд комунікує про свою діяльність, про свої реформи, чим більше правдивої інформації доноситься, тим менше можливості, що хтось буде вірити брехні.

— Які зараз основні технології використовує Російська Федерація для впровадження своїх фейків? Наприклад, стаття Володимира Путіна — це нова технологія?

— Ми бачимо, що використовується велика кількість грошей, використовуються всі можливі канали поширення фейків. Використовуються всі технології, які були придумані давно: ставити під сумнів, закидати найімовірніші сценарії, робити вигляд, що правди не існує. Поширювати інформацію про нібито якісь провокації, вигадки про коронавірус і вакцини.

— Скільки грошей витрачає Росія на таку пропаганду?

— Суми витрачаються величезні. Правда поширюється за меншу суму грошей, ніж брехня. Для поширення брехні, для того, щоб в неї повірила якась частина людей, потрібні й рекламні бюджети, й тролі, й створені телеканали.

Все одно в цій боротьбі є можливість перемагати, коли ти говориш правду. Коли твоя позиція чесна, коли ти спілкуєшся зі своїм народом своєю мовою і він тобі довіряє. Тому це процес, який буде тривалим. Цивілізаційно, історично — я абсолютно впевнений, що Україна в ньому переможе. Сам факт існування, розвиток Української держави, Революція Гідності, коли українці не захотіли жити в авторитарній державі — це теж перемога в інформаційній війні.

— Скільки витрачає Україна на протидію цій дезінформації?

— Тут складно назвати, що саме є протидією. Телеканал "Дом" теж можна вважати способом протидії. Це інструмент поширення власної інформації та спростування фейків.

Неможливо порахувати весь бюджет, тому що це не тільки бюджет Центру протидії дезінформації або Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Є фінансування "Суспільного", яке коштує кілька мільярдів гривень, і фінансування телеканалу "Дом", яке коштує сотні мільйонів гривень. Якщо скласти це все разом, буде досить велика сума. Це сумарна робота держави в сфері інформаційної безпеки.

— Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко говорив про Стратегію популяризації української мови до 2030 року. Що вона передбачає?

— Це великий комплексний документ. Багато кроків прописані безпосередньо в законі. У програмі закладається багато речей, які стосуються розвитку: нових курсів, нових книг, фінансування телевізійних програм, фінансування серіалів українською мовою.

Ми сподіваємося, що з наступного року, після фінального схвалення цільової програми, будуть виділені додаткові бюджетні кошти на те, щоб ці заходи відбувалися.

— Ви говорили, що інформаційна безпека — це національна безпека, це безпека держави. Яку роль приділяє держава цій інформаційній безпеці?

— У вересні минулого року була схвалена Стратегія національної безпеки держави. У цій стратегії були визначені складові з інформаційної безпеки. Також передбачено затвердження окремої Стратегії інформаційної безпеки держави.

Такий проєкт стратегії був напрацьований Міністерством культури та інформаційної політики у співпраці з іншими міністерствами, з іншими державними органами. Зараз цей текст перебуває на розгляді в Кабінеті міністрів.

У стратегії прописані різні речі: від протидії дезінформації до поширення інформації про Україну за кордон, про імідж української держави, про безпеку журналістів і доступність інформації.

Насправді, Україна є відкритою за рейтингами, наприклад, доступу до публічної інформації, можливості отримання цифр про бюджет, про доходи. Ми є більш інформаційно захищеними і ми більш гнучкі до будь-яких змін, ніж ті держави, які є авторитарними, закритими. Вони можуть виглядати міцними якийсь час, але за будь-яких змін вони можуть виявитися дуже крихкими.

— Якщо говорити про підтримку української мови, чому більше ви приділяєте уваги? Що важливіше для підтримки: штрафи чи якісь бонуси?

— Ми в Міністерстві культури та інформполітики часто говоримо "лагідна українізація", і ми переконані, що більш важливими є стимулюючі норми — фінансування створення українських продуктів, ніж штрафування.

Я вважаю, що правильний підхід — коли спочатку держава детально виписує стратегію, план заходів, і тільки після переходить до реалізації. Зараз той етап, коли ця стратегія, план узгоджений, але програма, план заходів — прописуються.

Тому основний акцент зараз — зробити найбільш якісні документи, які будуть сформовані за участі всіх зацікавлених сторін. Хто завгодно може надати свої пропозиції, і вони будуть розглянуті. Після цього — їхня реалізація.

— Багато експертів говорять про те, що від Путіна можна очікувати ще чогось, чергових кроків. Як ви думаєте, що він може зробити, і як із цим боротися?

— Очікувати від країни-агресора агресивних дій, звичайно, можна і потрібно в будь-який момент. Є деякі речі, які стосуються безпеки, про які, можливо, і не варто говорити, про всі плани, але якщо в цілому, то в будь-який момент можна чекати чого завгодно і до всього треба бути готовим.

— Україна готова?

— Україна, я вважаю, готова.