Біла книга із порадами та прогнозами щодо освіти на деокупованих територіях: інтерв’ю з нардепом, співзасновником фонду "Солом'янські котики" Романом Грищуком

Біла книга — документ, розроблений аналітичним центром благодійного фонду "Солом’янські котики" на базі власних досліджень питань освітньої реінтеграції тимчасово окупованих територій, в який увійшли проблеми й потенційні рішення щодо відновлення освіти. Детально про це у "Ранку Вдома" говоримо із народним депутатом України, членом комітету ВРУ з питань освіти, науки та інновацій, співзасновником фонду "Солом'янські котики" Романом Грищуком.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— Що таке біла книга? Для чого вона створена?

— Ми віримо, що деокупуємо всі наші території, які зараз захоплені ворогом. Рано чи пізно це станеться, і ми зіткнемося з питанням, яким чином нам правильно відновлювати освітній процес. Про це ми вперше подумали, коли росіян вигнали з Київської та Харківської областей. Друге питання полягало в тому, яким чином відновлювати освітній процес на територіях, які вже 10 років перебувають в окупації. Відповідно, для того, щоб правильно розробляти політику, нам потрібен був аналітичний документ. Біла книга — це якраз такий аналітичний документ, де зібрана проблематика та варіанти розв'язання тих проблем і викликів, з якими ми зіштовхуємося. Які, на перший погляд, не очевидні.

— Як саме і хто проводив дослідження?

— Дослідження проводилось на базі аналітичного центру Благодійного фонду "Солом'янські котики" за підтримки Агенції Сполучених Штатів Америки з міжнародного розвитку USAID. Це була така мультидисциплінарна дисциплінарна команда. Це і вчителі з тих територій, аналітики, юристи, правозахисники. Тому що юридичний аспект відновлення дуже важливий. Також працювали соціологи та психологи.

Якщо коротко, то питання відновлення освіти складається з трьох пунктів. Що ми розказуємо дітям? Хто розказує? Де розказує? Що — це зміст освіти, ми не можемо просто так, особливо на окупованих територіях, дати український зміст освіти.

По-перше, потрібна зміна підходу до системи навчання, яка впроваджувалася там. Задача російської системи освіти — знищити ідентичність дитини через зміст. Переконати дитину, що вона належить до руського міра: "Ти не українець, ти росіянин, немає нації української, ти не можеш говорити українською". Це пропаганда через систему освіти. Тобто індоктринація надзвичайно сильна. Тому задача змісту освіти — зняти цю індоктринацію.

Друга — це хто буде викладати? Вчителі, які викладали за російськими стандартами. Чи ми маємо сформувати кадровий резерв, який зможе приїхати на деокуповані території та проводити там українські навчальний процес? Можливо доведеться залучати й тих вчителів, які вимушено жили під окупацією? Чи можуть вони викладати, чи повинні мати доступ до цих дітей після відновлення нашої системи освіти? Це питання, на які ще немає відповідей. Ми розглядаємо декілька варіантів, бо це політичне та етичне питання.

— Що робити з тими вчителями, які залишаться на окупованих територіях. Чи доведеться їх перенавчати?

— Тут йдеться про два аспекти. Перше питання — це кримінальна відповідальність за колаборацію. Чи є склад злочину? Якщо є, то це кримінальна відповідальність. У нас в Кримінальному кодексі є стаття "впровадження освітніх стандартів окупанта". Тобто директори шкіл на окупованих територіях, які впроваджують російські програми, це колабораційна діяльність. Друге питання — чи можемо допускати до професії людину, яка там працювала. Якщо допускаємо, то постає питання перенавчання, покращення української, знання підходів Нової української школи.

Не можна виключати етичні питання. Залежно від того, як буде відбуватися деокупація, ми повинні зрозуміти, яка у нас мережа шкіл. У нас зараз деокупована Харківська область, але діти не можуть ходити в школу, тому що тривають обстріли. Тож там триває навчання в онлайн форматі. В багатьох районах діти вже дуже довго не отримували доступу до офлайн освіти. Там створюються спеціальні центри в шелтерах, в метро. В таких центрах діти можуть безпечно перебувати та спілкуватися з однолітками, дистанційно здобувати освіту та соціалізуватися.

— Як щодо тих, хто вже здобув вищу освіту на окупованих територіях?

— У Верховній Раді нещодавно ухвалили законопроєкт про визнання дипломів, які видані на окупованих територій. Ми не визнаємо свідоцтва, видані окупаційною владою. Але ми можемо визнати знання людини, які вона здобула під час окупації. Якщо ти здобув ступінь магістра на юридичному факультеті, то Україна не буде це визнавати. Але якщо ти в Криму вивчився на лікаря та маєш російський диплом, ти можеш довести свої знання на підконтрольній Україні території.

Ми не визнаємо цей диплом, але ми визнаємо твої знання. Тобто, можна складати екзамени, умовно пройти один курс та отримати свідоцтво про вищу освіту. Відповідно, після відновлення контролю за Кримом, за Донецькою та Луганською областями, постане питання визнання дипломів про вищу освіту.

— Що саме пропонує ваша ініціативна група?

— Пропозицій багато. Велика частина питань політичні. Наприклад, перехідний період для дітей, які навчалися російською мовою. Чи дозволимо їм продовжити навчання російською? Чи зобов'яжемо вчитися українською? Якщо так, то скільки часу їм дати на перехід? Ми розписами різні сценарії зі своїми плюсами і мінусами.

Якщо ми даємо кілька років перехідного періоду, то виникає питання щодо подальшої долі дитини зі статусом ВПО. Вона повертається додому і має навчатися російською чи таки продовжити здобувати освіту українською? Або навпаки. Тобто це крайнощі. Маємо дуже чітко це розуміти. 

— Скільки часу займе впровадження проєкту? Як довго триватиме перехід на українську систему освіту? 

— Його треба впроваджувати уже зараз. В нас деокуповані території, які зіштовхнулися з цим викликом. Тому до дослідження ми залучали велику кількість управлінців з Харківської області. Також це були вчителі, директори шкіл, управління освіти, профільні заступники голів військових адміністрацій. Там не встиг розпочатися повноцінний освітній процес завдяки Збройним силам України, які деокупували Харківську область. Втім, росіяни встигли підготувати вчителів та навіть завезти підручники. На щастя, їм завадили Збройні сили України.

Тож безумовно це довгостроковий проєкт. Це з нами назавжди, навіть, якщо завтра ми відновимо контроль над усіма окупованими територіями. Все одно адаптація тих регіонів триватиме довго. Проєкт треба впроваджувати обережно, уникати помилок, не робити поспішних, необдуманих рішень. Біла книга — це фундамент, який з цим допоможе.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Подкаст, створений підлітками для підлітків: творці та ведучі "Френдзони" розповіли про місію проєкту
• Повноцінне життя людини у кріслі колісному можливе: інтерв'ю з виконавчим директором організації "Група активної реабілітації"
• Не треба бути мисливцем за гострими враженнями: фахівчиня з психічного здоров'я Veteran Hub пояснила, як спілкуватися з воїнами, ветеранами та людьми з інвалідністю
• Нові технології, кастинг та перемога стрічки "Лишайся онлайн" на улюбленому фестивалі Тарантіно: інтерв'ю з продюсером першого у світі скринлайфу Антоном Скрипцем
• Інвестиції в освіту: фінансова експертка пояснила як обирати курси та здобувати нові навички
• На Intro-2024 покажуть Сараєво та U2, Енніо Морріконе та Gogol Bordello: інтерв'ю з засновником фестивалю Кирилом Марікуцою