Анімація про близькість: "Утро Дома" з директором фестивалю LINOLEUM Анастасією Верлінською

Сьогодні, 1 вересня, у Києві стартує Міжнародний фестиваль анімації та медіамистецтва LINOLEUM. Він складається з трьох конкурсних програм, серії майстеркласів та лекцій від професіоналів індустрії, показів експериментальної анімації та відеоарту, а також дитячої програми.

Яка мета заходу, які теми будуть порушувати на фестивалі для дорослої та дитячої аудиторії, де можна подивитися представлену на конкурсі анімацію — в програмі "Утро Дома" розповіла директор фестивалю анімації LINOLEUM Анастасія Верлінська.

Ведучі — Костянтин Войтенко та Анна Кузіна.

— Тематика фестивалю цьогоріч означається як присутність, близькість, дотик. Що означає цей слоган?

— Ми щороку обираємо нову тему для фестивалю. Це вже як хороша традиція й фактично ця тема повинна бути співзвучна часу, в якому ми живемо зараз. Відповідно, минулого року майже всі фестивалі перейшли в онлайн або взагалі були скасовані, або перенесені на наступний рік. І для анімаційної спільноти, як, власне, для будь-якої, це велика втрата з погляду того, що ти не бачиш своїх друзів, не зустрічаєшся, не спілкуєшся. Крім того, тебе закрили у власній країні, тебе ще фактично на якийсь час закрили у власній квартирі. Відповідно — не вистачає просто присутності серед людей. І фактично ця тема була навіяна пандемією світовою. Цього року вона буде наявна на фестивалі.

— А на якому майданчику проводять фестиваль?

— Фестиваль відбувається на двох локаціях. Перша — кінотеатр "Жовтень". Там проводять усі наші покази. Їх всього десь 15, або навіть більше програм. Освітня програма проходить у кооперативі на вулиці Січових Стрільців, там вхід вільний за реєстрацією.

— Що цікавенького підготували?

— Близько 250 короткометражних фільмів. Цього року в нас буде також показ двох повних метрів. Це — "Криптозоо". Сьогодні у нас відкриття, тому я всіх запрошую на ПБК (Південний берег Києва), вхід вільний. Можна подивитися фільм. Це номінант Берлінале цього року. Також у нас ще буде показ фільму Kill It and Leave This Town. Це польський фільм, але його знімали близько 14 років про життя автора цього фільму в місті Лодзь. Стрічка вийшла дуже крута. Вона вже була на багатьох світових фестивалях. Отримала приз за кращий фільм в Польщі. Взагалі у нас багато тематичних програм. Навіть три еротичні програми є.

— Давайте на цьому зупинимося. Час, місце і дата?

— Вони всі у різні дні будуть.

 — Фестиваль триває офлайн, а чи можна онлайн подивитися щось?

— Онлайн можна тільки один показ подивитися на Megogo. Він стартував ще 20 серпня. Це показ кращої анімації українською мовою за 30 років незалежності.

— А які це роботи, хто автор?

— "Любов" Микити Лиськова — один з небагатьох номінантів найбільшого фестивалю анімації в Ансі. Це "Йшов трамвай №9" Степана Коваля, який всі знають. Це ще старі з 90-х років "Крокодил", "День народження Юлі" — такий собі трохи хорор короткометражний. "Магазин співочих птахів" Анатолія Лавринішіна, можливо, теж бачили. Ну, ще там близько 10 фільмів.

— І це все можна подивитися на Megogo?

— Так. Безкоштовно, без реєстрації. Заходьте і дивіться.

— А чи є на фестивалі спеціальна програма для дітей, для підлітків?

— У нас є чотири блоки дитячої програми. Вони будуть 4-5 вересня. Проходити можна і в жовтні також. Там категорії 2-6 і 7-12 років. Вони розбиті, потім можна подивитися, знайти перелік фільмів — все є на сайті. Крім того, також 4-5 вересня будуть воркшопи для підлітків і дітей, які проводять у кооперативі.

— Ось із приводу майстеркласів та зустрічей розкажіть детальніше.

— Велика частина програми спрямована на дорослу аудиторію. У нас будуть порушувати теми, які зараз найактуальніші. Це усілякі NFT-токен, нейронні мережі для художників, це VR-анімація, як її створювати. Буде добірка про створення коміксів. Це така гілка, яку ми запускаємо цього року. Не просто комікси геройські, про які всі знають, — Marvel і DC, а про такий більш андеграундний комікс, я б сказала графічний роман. І для дітей, і для підлітків там буде створення колажу, створення стоп-моушен анімації та ще від наших партнерів буде кілька воркшопів про те, що таке анімація. Це певна своєрідна альтернативна освіта взагалі.

— А яким чином триває добір учасників на фестиваль?

— Ми приймаємо заявки заздалегідь. Десь за кілька місяців. Зазвичай у березні ми відкриваємо прийом заявок з усього світу. Цього року ми отримали десь 3 тис. фільмів. Це дуже велика кількість, тому що загалом фестиваль — це 30 годин анімації, а якщо 3 тис. фільмів переглянути, то це десь три тижні перегляду без зупинки фактично, щоб це все відібрати.

— Важка праця.

— Так, це непросто.

— Багато людей займається цим?

— Так, у світі досить багато анімації.

— А в Україні це популярно?

— В Україні... Це моя болісна тема. Насправді в Україні є дві проблеми — освіта і фінансування анімації. У нас дуже багато талановитих аніматорів. Це правда. І ми намагаємося про них усіх говорити й показувати. Саме тому цього року крім українського конкурсу, ми ввели категорію "Нью фейсес" — нові обличчя. Це люди, які ніколи не брали офіційно участі у фестивалі, тобто ми не показували їхні роботи, але ми вважаємо, що вони одні з найперспективніших на сьогодні саме в авторській анімації. У комерційній у нас багато авторів загалом.

— А скільки там людей зараз у цій категорії "Нові обличчя"?

— Зараз це буде 7 робіт — невеликий показ. Це більше буде дискусія, розбір з авторами про те, що взагалі відбувається у цій сфері. Як вони дійшли до цього. Бо більшість аніматорів в Україні — це самоучки. Вони ніде не вчилися. Це десь 50 на 50.

— А як ситуація розвивається, є вже, наприклад, школа анімації, онлайнуроки?

— Так, є прекрасна школа "Прожектор", в якій запустили дуже багато курсів не тільки в анімації. У них кілька напрямів: 2D, 3D, персонажна анімація. Є у нас університет ім. Карпенка-Карого, про який всі знають. Але там одна тільки спеціальність — режисура анімації. Але це не технічна спеціальність. В анімації, так само як і на телебаченні або в кіно, є багато різних професій. У деяких фільмах є, наприклад, люди, які відповідають за, якщо ми говоримо про так званий стоп-моушен лялькової анімації, за шерсть. Або за створення ось цих ляльок, наприклад, вилити їх із силікону. Є просто людина, яка конкретно виливає це з силікону. На жаль, у нас про це не дуже думають.

— А ось де переважно працюють люди, які беруть участь зараз у фестивалях, які показують свої роботи?

— Більшість із них мають якусь свою основну роботу. Вони створюють певний комерційний продукт і просто у вільний час або, наприклад, якщо їх підтримало Держкіно, створюють у цей момент саме авторське кіно. Так працює більшість. Є ті, хто принципово не беруться за комерцію, якимось дивом живуть лише на свої авторські роботи.

— Справжні художники.

— Так, це Микита Лиськов — яскравий приклад. Але він один зараз, я б сказала, з найвідоміших у нас в Україні аніматорів завдяки фільму "Любов". І ось він не любить дуже комерцію. Зазвичай на фестивалях вручають грошовий приз. Але цей фільм створювався ще за підтримки Держкіно, тому, можливо, там якийсь його гонорар теж був. Я не знаю. Для мене це загадка.

— Можливо. він отримує якісь від показу нарахування?

— Можливо.

— А є люди, які прямо співпрацюють, наприклад, з Голлівудом?

— Я знаю, що у нас є художниця Торі Польська, яка працює на Netflix. Вона дизайнерка, більше працює з бекграундом, тобто з локаціями, з тим, що відбувається на задньому тлі зазвичай. Створює візуальний стиль фільму. І я знаю, що зараз вона працює над проєктами Netflix.

— Скажіть якесь напутнє слово, щоб люди захотіли сьогодні піти ввечері до вас на фестиваль. Чому вони мають побачити це, що має їх зачепити?

— Я вже згадувала про три програми еротичної анімації? Я думаю, що це мало хто бачив.

— Вони просто сьогодні будуть?

— Ні, сьогодні у нас конкурсні покази й фільм-відкриття на ПБК. Це те, що маст сі. Я думаю, що прийти на пляж, повалятися, подивитися фільм — гарна ідея.