Як спілкуватися з людиною, яка отримала травму обличчя — поради фахівців

Кажуть, що обличчя, як і очі — дзеркало душі. Проте чи вірно це, особливо коли йдеться про людину, яка отримала травму. У громадських місцях ми часом зустрічаємо людей із травмами обличчя або ж ампутаціями кінцівок. Відчуття страху, сорому, а потім провини та жалю, які іноді виникають всередині нас, є природними. Аби не фокусуватися на травмі, ми відводимо погляд чи взагалі уникаємо будь-якого контакту. Однак це ображає людину, адже така реакція змушує її відчувати себе іншою чи навіть негідною уваги та спілкування. Це аж ніяк не сприяє адаптації в суспільстві після отримання травми. На сторінці Всеукраїнської програми ментального здоров’я "Ти як?", впровадженої за ініціативи першої леді Олени Зеленської, пояснили, як впоратись із власними емоціями та не образити словами, мімікою чи поглядом під час спілкування, інформує "Дім".

Як спілкуватися з людиною, яка отримала травму обличчя

• Будьте людяними. Травма не визначає людину. Це лише частина її досвіду. Кожен ідентифікує себе не лише завдяки зовнішності, а й через власну діяльність, таланти, успіхи, мрії, цінності та перемоги. Ми маємо навчитися бачити не лише понівечене обличчя, а й людину цілісно.
• Поважайте особисті кордони. Не намагайтеся допомогти, попередньо не запитавши в людини, чи вона потребує допомоги. Не торкайтеся людини без її дозволу.
• Будь емпатичними, однак емпатія ≠ співчуття. Вона також означає усвідомлення власних емоцій. Проаналізуйте, що ви відчуваєте під час спілкування з людиною, яка має травми обличчя. Наприклад, думки про те, що людина нещасна, бо має травму, викликають жалість. Та що більше ми дізнаємося про цю людину, то більше усвідомлюємо, що жалість є недоречною.
• Будьте щирими. Це нормально зызнатись, що ви почуваєтеся ніяково у спілкуванні, бо не маєте такого досвіду. А ще — пояснити, що це спілкування важливе для вас, а отже, на допомогу може прийти обговорення спільних правил спілкування і взаємодії.
• Не уникайте спілкування і не відвертайте погляд. Так, ми іноді інстинктивно намагаємось відвернутися від чогось, що здається нам страшним чи незрозумілим (невідомим). Але уникання може змушувати людей із травмами почуватися неприємними та негідними, а отже ізолюватися від соціального оточення. Це також заважає інтегруватись у суспільство після отриманих травм.
• Через порушену роботу м'язів унаслідок травми, вираз обличчя у людини може бути таким, що може здатися злим, байдужим, сумним, зневажливим чи навіть агресивним. Звертайте увагу на слова і мову тіла. Вони теж можуть підказати стан співрозмовника.
• Відчуття зв'язку з іншими і соціальна підтримка дуже важливі в процесі зцілення від травм. Тож будьте відкритими до людей. Пам'ятайте, що деякі речі, як от говоріння, вживання їжі, можливість чути чи бачити, можуть бути для них ускладненими. Пристосуйте свою взаємодію під можливості такої людини, попередньо запитавши про її потреби.

Читайте також: Як правильно висловити подяку ветерану чи ветеранці — поради від програми ментального здоров’я "Ти як?"