Про цінність справжнього добросусідства та історію Закарпаття — інтерв'ю з організатором міжнародного фестивалю "Кіно сусідів" Кирилом Марікуцою

Історично склалося, що Закарпаття має тісні зв'язки із сусідніми країнами. Це позначається на звичному житті мешканців регіону та, безумовно, збагачує його культуру.

"Кіно сусідів" – міжнародний фестиваль, який надає культурний вимір цим зв’язкам через кіно. Програма фестивалю включає стрічки виробництва Словаччини, Угорщини, Чехії, Австрії, Польщі та Румунії. Ці країни об’єднує з Закарпаттям історичне минуле та спільний досвід.

Про програму фесту, який стартує у четвер, 17 серпня, та глядачів у "Ранку Вдома" розповів організатор Міжнародного фестивалю "Кіно сусідів", директор KISFF Кирило Марікуца.

— В назві фестивалю "Кіно сусідів" вже є підказка про контент, але хочеться деталей. Про яких сусідів йдеться?

—  Ми спеціально вибрали таку просту назву. Фестиваль про кіно з тих країн, які межують з Україною. Ми показуємо фільми з Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. Також покажемо стрічки з Чехії та Австрії. Ці країни мають досить плідні зв'язки, історичні та культурні, із Закарпаттям, тому ми їх не оминули.

— Розкажіть, будь ласка, за яким принципом формується програма.  Що це за фільми? Як ви їх підбираєте і що саме покажете цього року?  

—  Так сталося історично, на жаль, що кіно наших найближчих сусідів в Україні представлено недостатньо. Особливо, якщо ми говоримо про покази за межами столиці, де культурне життя вирувало до повномасштабного вторгнення. Йдеться про міста, такі як Ужгород, Закарпатської області. Там майже не було можливості побачити сучасне актуальне кіно з країн-сусідів.

Тому завдання фестивалю — продемонструвати авторське, фестивальне, цікаве кіно яке вже встигло завоювати прихильність та відзнаки на міжнародних кінофестивалях, таких як "Берлінале", Канни, Венеція, для жителів і гостей Закарпатської області. Тому цього року ми представимо дуже цікаву, насичену програму.

Це будуть і повнометражні ігрові, анімаційні та документальні стрічки, і добірки короткометражних фільмів, створених у співпраці з цікавими провідними фестивалями короткого метру з Чехії, Польщі, Угорщини та Словаччини.

— На кого орієнтована програма?

— Ми організовуємо кінофестивалі понад 12 років, тому завжди намагаємось формувати програму так, щоб в ній знайшлось місце для глядачів різного віку. Якщо ми говоримо про "Кіно сусідів" цього року, то в нас буде один анімаційний повнометражний фільм для дітей. Інший анімаційний дитячий фільм, який теж можна дивитись дітям, про важкі та дорослі теми майбутнього екології. Про те, куди ми всі прямуємо і куди ми всі прийдемо.

Тож можна скзаати, що програма розрахована на дорослого глядача.

Якщо користуватися рекомендаціями, створеними, наприклад, Держкіно України, то це контент для глядачів старше 16 років у супроводі батьків.

Один анімаційний фільм, який називається "Душа Койота", прекрасно підходить і найменшим глядачам. Це дуже цікава розповідь і інтерпретація життя корінних народів Північної Америки, створена угорським анімаційним режисером.

— Розкажіть, буд ласка, про органзіаторів фестивалю? Чи підтримали його проведення на державному та регіональному рівнях?

— Орагнізатори кінофестивалю —  команда, яка займається популяризацією кіно про культуру в Україні. Але так склалося історично, що я родом з Ужгорода, тому для мене завжди було важливим і цікавим провести цей фестиваль тут.

Завдяки підтримці Міжнародного Вишеградського фонду, це проєкт який фінансується урядами Чеської Республіки, Угорщини, Польщі та Словаччини, ми вже вдруге маємо змогу провести цей кінофестиваль. Також, звичайно, нам сприяє Закарпатська обласна адміністрація.

Цього року нас підтримав Румунський культурний центр, так я ми додали фільми румуського виробництва. Це наші основні партнери.

В умовах масштабного вторгнення ми навіть не намагалися просити державного фінанасування. Приємно, що міжнародні партнери розуміють важливість підтримки культури навіть під час повномасшабного вторгнення і допомагають нам створити таку таку подію.

— Саме завдяки цій підтримці вхід на всі заходи фестивалю вільний?

— Так, завдяки тому, що в нас є фінансова підтримка і завдяки тому, що фестивальний рух в Ужгороді і в Закарпатті не такий насичений як в Києві, Львові, чи в Одесі. Нам здалось доцільним зробити вільною участь глядачів у фестивалі. Хочеться, щоб якомога більше глядачів відвідали кінофестиваль.

— Розкажіть про очікування від фестивалю? На Закрапатті дуже багато переселенців, чи відвідають вони таку подію, як гадаєте? 

— Скоріш за все, у переселенців теж не було нагоди побачити фільми країн-сусідів. Звісно, що ми так чи інакше фіксуємо нашу діяльність і на людей, які перемістились в Закарпатську область після початку повномасштабного вторгнення. Гадаю такі фестивалі дають їм можливість трошки більше зрозуміти про культуру регіону, про історію регіону.

Відкриватиме фестиваль стрічка "Марійка невільниця". Це одна з перших стрічок, знятих на території Закарпаття в 1933 році виробництва Чехословаччини. Тоді Закарпатський край був частиною нової новоствореної молодої держави Чехословаччина. Фільм відзняли в селищі Колочава. Дуже цікава місцевість, яка і зараз приваблює величезна кількість туристів. В цій стрічці цікаво, що можна почути багато мов. Так, це і чеська, і польська, русинська, ідиш, українська. Ці всі національності, які компактно проживали на території Закарпаття споконвіків.

На наш погляд, такий фестиваль може сприяти підвищенню обізнаності людей, які нещодавно переселилися або тимчасово проживають на Закарпатті. Вони чули різне про те, як тут живуть люди. Нам хочеться показати, що всі в нас живуть мирно, що тут ніколи не було жодних утисків чи репресій.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Два міста, насичена програма та світова прем'єра — інтерв'ю з програмним консультантом Одеського міжнародного кінофестивалю Аліком Шпилюком
• Соледарська сіль та дитячі шкарпетки з Маріуполя в смолі: про унікальні куби розповіла засновниця Музею фрагментів війни Тетяна Фікс
• Як мотивувати українців вступати до лав ЗСУ — інтерв'ю з представницею проєкту Lobby X Ольгою Бандрівською