"Яйце Кощія" знаходиться в Пекіні: інтерв'ю з російським письменником Борисом Акуніним

На Росію чекає довга агонія, а потім розпад. Президент РФ Володимир Путін не має шляхів до відступу — тому Росія до останнього заважатиме налагодити мирне життя в Україні, потрапляючи в дедалі більшу ізоляцію. Агонія Росії триватиме доти, доки Захід не переконає Китай розірвати економічні зв'язки з країною-терористом. Рано чи пізно це станеться і тоді режим звалиться. Про це в інтерв'ю в ефірі марафону "FreeДОМ" на телеканалі UA розповів російський письменник Борис Акунін, який з 2014 року мешкає у Лондоні.

Телеканал "Дом" зібрав головні меседжі письменника.

Небезпечна перспектива та "похмурий сценарій"

— Російська Федерація як держава проживає останній розділ своєї недовгої історії. Цей розділ зараз жахливий і ганебний. Після цього, мабуть, буде розпад і якась менш небезпечна для сусідів держава, ніж путінська держава.

Ймовірно, РФ перетвориться на Північний Іран. Це буде ізольована замкнута в собі територія, наїжачена проти решти світу і яка поступово переходить у стан все більшого гниття, поки не станеться вибух. Сценарій дуже поганий і похмурий для всіх, а не лише для Росії. Для України він теж поганий, насамперед. Бо поряд весь час перебуватиме агресивна, ворожа держава, яка не дасть Україні будувати мирне життя та нормально розвиватись, навіть коли припиниться фаза гарячої війни. Це тривожна та небезпечна перспектива.

Ракетний терор, але жодної перемоги

— Я думаю, що Росія не може здобути воєнну перемогу. Політична перемога цілком виключена. Але відчуття таке, що війна триватиме ще довго. Просто тому, що Путін явно перебуває в ситуації, з якої він не має шляхів відступу. Головна мета війни, що триває, — заважати людям відновлювати життя. Заважати українцям нормально жити. Це такий психологічний терор.

Про Путіна

— Жоден диктатор, котрий перебуває стільки років при владі, не може зберегти нормальність. Щобільше, всякий диктатор, який починав як людина прагматична, хитра, спритна, через якусь кількість років перетворюється на зомбі. Ми бачили це на прикладі Муаммара Каддафі, Саддама Хусейна, коли спочатку молодий активний офіцер поступово перетворювався на мумію. З Путіним так само.

Про взаємини Росії та Китаю

— Усі надії путінської Росії на майбутнє пов'язані з Пекіном. Бо зрозуміло, що ізоляція посилюватиметься. Але доти, доки Росія зберігає економічні відносини з Китаєм, усе необхідне Путін отримуватиме звідти. Тож у дипломатичному сенсі “яйце Кощія” перебуває у Пекіні. Якщо Вашингтон і Захід зуміють розірвати відносини між Москвою та Пекіном, то путінська держава довго не протримається.

Всі росіяни — родичі Чикатило

— Коли мене "прориває" і я щось пишу у Facebook на тему ситуації в Україні, щоразу в коментарі приходить дуже багато українців, які пояснюють, що насправді між мною та Путіним немає різниці, бо всі “одним миром мазані й скоріше б ми всі вже здохли”.

Це викликає у мене не образу. Я згодом зрозумів, що це. У людей по-звірячому вбили родича, і ти приходиш, щоб висловити співчуття. А вони запитують: "Як ваше прізвище?" І ти кажеш: "Чикатило, я родич того, хто це все накоїв". І ніхто вже більше не хоче нічого чути про те, що ти з цим братом давно розірвав стосунки, що він твій ворог і таке інше. Це дуже зрозуміло. Дуже багато росіян мені пишуть, що у них таке ж почуття, ніби вони родичі Чикатило.

Мене це турбує, бо це посилює позицію Путіна всередині Росії. Пропаганда використовує це розпалювання ненависті, вихоплюючи з контексту. Пропаганда каже: "Дивіться, вони ненавидять не Путіна. Вони ненавидять усіх нас. Ми маємо об'єднатися навколо нашого лідера". І це працює. Але доки самі росіяни не скинуть Путіна, вони так і сидітимуть на кшталт Північного Ірану. Важливо казати, що ми не вороги росіян. Ми вороги Путіна та його банди. Цього меседжу не вистачає сьогодні.

Є люди, які підтримують Путіна в Росії, і їх чимало — я ставлюся до них як до ворогів. Є люди, їх багато, які ні про що не думають і є пасивними споживачами пропаганди — я ставлюся до цих людей з презирством. Але є багато росіян, які виступають проти диктатури, які їдуть з країни або намагаються щось зробити всередині РФ — я ставлюся до них зі співчуттям. Є якась кількість людей, яка намагається боротися, попри всі загрози та небезпеки — я ставлюся до них із захопленням.

Читайте також: Книга про Зеленського, "Громадянин поет", Єфремов та росіяни в Україні: інтерв'ю з Дмитром Биковим