Трагедія на залізничному вокзалі та чому мешканці не залишають Краматорськ — інтерв'ю з мером Олександром Гончаренком

Мер Краматорська Олександр Гончаренко в інтерв'ю телеканалам "Дом" та UA розповів про ситуацію в адміністративній столиці Донецької області — скільки людей поїхали з міста, скільки вирішили залишитися, з якими проблемами забезпечення життєдіяльності стикається сьогодні влада. Також він прокоментував трагедію із ракетним обстрілом залізничного вокзалу Краматорська, яка сталася 8 квітня.

— Яка сьогодні ситуація у Краматорську?

— Життєдіяльність Краматорська підтримується у повному обсязі.

Усі комунальні підприємства працюють, місто прибирають, сміття вивозять. Електрика, вода, газ — все є, аварійні бригади у разі поривів виїжджають. Але всі роботи зараз здійснюються вдень. Співробітників комунальних структур на сьогодні у місті залишилося трохи більш ніж половина. Але й цим складом, в принципі, ми встигаємо забезпечувати та закривати потреби людей, які залишаються у місті.

Громадський транспорт пасажирів перевозить. Щодня на рейси виходять 21 тролейбус, із них 9 тролейбусів — з автономним ходом, які з'єднують місто із селищами. Поки що водіїв вистачає — у нас 35 водіїв на 21 тролейбус.

— У Краматорську, як і у багатьох військових містах, є проблема з паливом на АЗС. Комунальні служби забезпечені?

— Так, для комунальних служб ми зробили запас — на 2-3 тижні його вистачає, ми його постійно поповнюємо.

— Чого сьогодні місту не вистачає, які найгостріші проблеми?

— Основна проблема — кадри. Почалася проблема особливо після того, як ми закликали жителів евакуюватись. Ми акцентували на евакуації жінок, дітей та літніх громадян. Ми не закликали евакуювати співробітників-чоловіків критичної інфраструктури. Але ми продовжуємо їх шукати, вручаємо повістки. Просто так не може бути, що армія воює, а працівники-чоловіки критичної інфраструктури десь ховаються. Таких ми зараз шукаємо, і повертатимемо на роботу, чи це робитиме військкомат.

Є проблеми з банками, "Укрпоштою", оскільки на таких підприємствах переважно працювали жінки.

Наприклад, щодо банків. Так, працюють не всі банкомати, ви бачите черги. Але банкомати поповнюються. Ми щодня публікуємо інформацію про їх поповнення із зазначенням адрес. Наприклад, у "ПриватБанку", на мою думку, сьогодні було поповнено 10-11 банкоматів, але в місті працює лише 2 відділення банку. "Ощадбанк" (який кілька днів тому закрив усі свої відділення, — ред.) поповнює всі банкомати, і сьогодні їм вдалося відкрити одне відділення для прийому мешканців.

Але "Укрпошта" відновила видачу пенсій, розносять і по будинках, починаючи з суботи (9 квітня, — ред.). Розносили пенсії та субсидії й в суботу, і в неділю. Ми спільно з поліцією та теробороною допомагаємо забезпечувати безпеку, охорону відділень, щоби співробітники не боялися такого великого напливу бажаючих отримати пенсії. Поліція та тероборона також супроводжує розвезення готівки.

— Скільки в місті лишилося людей?

— Якщо аналізувати за обсягом твердих побутових відходів (ТПВ), що вивозиться. Якщо до 24 лютого ми вивозили на тиждень до 900 тонн ТПВ, то сьогодні це 300-350 тонн. Якщо відкинути 50-60 тонн на тиждень – це листя, гілки у селищах — то відходів стало втричі менше. Тобто якщо судити з ТПВ, то сьогодні у місті залишилося 55-60 тис. мешканців.

Намагалися оцінити кількість людей у багатоквартирних будинках. За висновком обслуговуючих житлових компаній, у багатоповерхових будинках до 20% людей залишилося. Але при цьому спостерігається значне збільшення населення селищ.

— Ви щодня закликаєте людей евакуюватися, але чому люди таки залишаються? Тут не беремо критичну інфраструктуру, в якій має бути задіяна певна кількість працівників.

— Яка категорія залишилася? Загалом це та категорія, яка залишалася в Краматорську в період окупації 2014 року. Тоді також було 35-40 тис. мешканців.

На мою думку, навіть якщо підвищуватиметься загроза обстрілів, або навіть буде загроза взяття в кільце регіону, то з Краматорська, можливо, ще 10 тис. жителів поїдуть. Це люди, які сьогодні кажуть: ми не хочемо їхати, у нас, крім свого будинку, у цьому житті нажитого більше нічого немає.

Якщо раптом буде загроза ситуації подібної до Маріуполя… У що особисто я не вірю, бо у нас у регіоні сьогодні значне підкріплення ЗСУ. Найголовніший для нас напрямок — Ізюмський. Щоб не допустити прохід окупантів у бік Барвінкового (місто та залізнична станція в Харківській області, — ред.), щоб вони нам не відрізали залізничне сполучення.

Після трагедії на залізничному вокзалі в Краматорську ми продовжили евакуацію потягами, але вже зі Слов'янська та Покровська.

Також дали можливість людям безкоштовно виїжджати комунальними автобусами. Але після обстрілу станції (8 квітня, — ред.) наступного дня набралося всього 350 охочих на такі автобуси, ми ж очікували значно більше. За два дні у неділю (10 квітня, — ред.) — лише на один автобус зібрали пасажирів, 11 квітня — знову один автобус.

Ми запустили прямий автобусний рейс між Краматорським та залізничним вокзалом Слов'янська — автобуси теж ходять напівпорожні.

Тобто можна зробити висновок, що основна маса населення – 150-180 тис. — поїхала.

— Обстріл вокзалу Краматорська 8 квітня…

— Я був там через 7 хвилин після того, що сталося. Було страшне видовище, дуже важко описати. Таке мало хто у житті бачив. Руки, ноги... хлопчик 7-річний без голови... Дуже важко описати.

Які цілі мали цим російські окупанти? Не знаю. Напевно, деморалізувати людей. Удар о 10:30. І вони чудово знали, що в цей час найбільше скупчення людей на залізничному вокзалі тому, що люди чекали на перший за цей день евакуаційний поїзд, який мав вирушати о 12:00. І така ситуація із накопиченням людей була в цей час на вокзалі останні 10 днів масової евакуації.

І вони знали, що станція "Краматорськ" — це хаб для всієї Донецької та Луганської областей. Вони все це чудово знали. Били цілеспрямовано. Ракета "Точка-У" — це дуже точна зброя, вона летить за координатами. Два ключові розриви сталися над пероном, біля намету ДСНС.

Якщо можна так сказати, то нам ще пощастило. Бо якби ракета вибухнула на привокзальній площі, то загинуло б близько 2 тисяч людей.