П'ятий роман і благодійні концерти: артист Сергій "Колос" Мартинюк розповів про нову книжку та акустичне турне гурту "Фіолет"

Фронтмен гурту "Фіолет", письменник і громадський діяч Сергій "Колос" Мартинюк видав п'ятий роман та збирає гурт "Фіолет" в благодійний тур Україною. Історія під дивною назвою "Кушмарджак" розповідає про ветерана добровольчого батальйону, який повертається додому з ПТСР і намагається жити нормальним життям. У "Ранку Вдома" Сергій "Колос" Мартинюк розповів про сенси книги та фахівців, які йому допомагали. Також артист розкрив секрети нового благодійного туру гурту "Фіолет".

Ведучі — Лілія Ребрик та Костя Октябрський.

— Поговорімо про ваш новий роман "Кушмарджак". Що значить це слово? 

— Так, складне слово. Придумане мною. Воно родом із дитинства. Тож ви його не знайдете в жодному словнику. Це нібито монстр, який жив у нас вдома. Так я лякав сестру.

У контексті книжки кушмарджак — це образ, метафора наших дитячих страхів, травм, які нас не відпускають до зрілого віку. Якщо ми не працюємо над ними, то отримуємо багато проблем у дорослому віці.

Роман розповідає про ветерана українського добровольчого батальйону, який повертається додому з ПТСР і намагається жити нормальним життям. Але це дуже складна. Це сімейна драма, хоча там і трилера трошки є. Видав книжку "Наш формат".

— Ви зверталися по допомогу під час написання роману? Можливо, консультувалися з ветеранами.

— Так. Книги не було б без цілої команди людей. Це, зокрема, і ветерани війни з Росією, які були редакторами роману на етапі рукопису. Мій герой Павло пережив Іловайський котел. Це одна з найсумніших сторінок цієї війни. Я потребував розуміння та достовірної інформації. 

Я багато працював із психологами, бо мені важливо було розуміти тон спілкування з військовими, які мають ПТСР і проходять терапію. Також залучав людей, які допомагали мені з темою штучного інтелекту, бо в романі присутня ще й ця історія. Мене консультували навіть розробники відповідних додатків, не лише ветерани.

Перш ніж почати писати роман, я рік збирав інформацію. Починав писати до повномасштабного вторгнення.

Тепер книжка стала більш актуальною, бо з ПТСР живуть не тільки військові, а й цивільні. Мені здається, важливо про це говорити. Важливо ділитися досвідом, щоб переживати це і знаходити підтримку.

— Скільки загалом працювалося над книгою?

— Майже три роки. Була пауза у 2022 році, пов'язана з повномасштабним вторгненням і народженням доньки. Вона народилася якраз через два місяці після початку вторгнення. На той момент здавалося, що я вже до рукопису не повернуся. Утім, моя сім'я дала мені можливість дописати роман. Потім почалася редактура і співпраця з видавництвом. Це складно і нудно, у порівнянні з написанням роману.

— Ви не лише письменник, а й музикант. Чим наразі займається гурт "Фіолет"?

— Наразі ми вирушаємо в всеукраїнський акустичний тур. Він стартує 26 січня у Луцьку. Потім поїде до Львова. Це буде абсолютно камерний формат.

Ми будемо збирати на FPV дрони разом з нашими друзями, колегами з волонтерського штабу "Ангар". Для нас це як ніколи відповідальний тур. Бо це не просто про музику, а про справу, яка допоможе врятувати життя українських військових.

Тому всіх глядачів запрошую на концерти туру. Інформацію ви можете знайти у наших соцмережах. Купуйте квиточки й вкладайте гроші в нашу майбутню перемогу.

— В яких ще містах будуть концерти?

— Починаємо ми із Луцька, Львова. Далі буде Хмельницький, Вінниця, Івано-Франківськ, буде Дніпро, Харків, Черкаси. Завершуємо 29 лютого   в Києві, в день, який буває раз на чотири роки. Концерт плануємо провести в "Будинку архітектора".

— Що почують шанувальники "Фіолету"?

— Це добірка з 20 пісень, які ми вже грали. Щоправда, ми зробили нові аранжування, зокрема, камерно акустичні, струнні.

На акустичних концертах я читаю власні вірші. Будуть аукціони благодійні. Військові передали нам гільзи й тубуси, Залужний підписав прапори.

У нас є багато лотів для аукціонів. Хочемо більше грошей зібрати на дрони.

— Скільки років гурту "Фіолет"?

— Цього року нам виповнюється 15 років. Страшно навіть акцентувати на цьому. Здається, що тільки вчора все починалося. Мені нічим було зайнятися після роботи. Я почав це все будучи студентом-політологом, який не мислив себе музикантом. За 15 років усе змінилося. Музика та романи, ось уже п'ята книжка виходить.

— Залишилося ще фільм зняти. До речі, ви самі пишете тексти пісень?

— Так, звісно. Тексти мої. Музика робиться цілою командою — з музикантами та саундпродюсером.

— Яке з цих занять приносить задоволення?

— Чесно кажучи, коли тобі 36 років, ти думаєш, що треба визначитися. Втім, в мене не виходить.

Бо музика — це рефлексія. Література — це різновид психотерапії.

Кожен новий роман, це був певний етап. Цього разу мені захотілось проговорити травми дитинства. Відверто, поговорити про свої стосунки з батьками. Про ті речі, які з різних причин, рідним не говорю.

Література дає мені можливість з невидимим співрозмовником, але дуже професійним, проговорити все, для чого я раніше не знаходив слів. Кожна книга — це підсумок певного життєвого етапу.

Хоч тут описані досвіди, які я особисто не переживав, бо військового досвіду в мене немає, але там дуже багато дитячого відтинку життя кожного з нас, яке визначає те, як ми решту життя проживаємо. Якщо хтось думає про те, що дитинство не позначається на дорослому житті, то він глибоко помиляється. Бо все, що ми маємо, починається в дитинстві. Це книга, зокрема, про такі речі.

—  Чи можна було отримати якийсь музичний подарунок від вас?

— Залюбки. Ц буде пісня "Заряджай". Це була перша пісня написана після початку повномасштабного вторгнення написана. Тоді теж здавалося, що ніяких пісень і писати не буду. Втім, ця пісня — це рефлексія на ті фото і відео, які я побачив після деокупації Бучі та Ірпеня. Пісня, з'явилася як реакція на ці болючі кадри та вже частини нашої історії.

Читайте також: "Одна з кращих стрічок сучасної України": про міжнародне визнання соціальної драми "Як там Катя?" говоримо з режисеркою Крістіною Тинькевич та акторкою Анастасією Карпенко