Путін як головний фейк РФ і маршал-"піарник" Шойгу: інтерв'ю з російським опозиціонером Іллею Пономарьовим

Єдине, що чудово навчилася виробляти Росія, — це фейки та міфи. Навіть російська нафта Urals гірша за якістю еталонних Brent та техаської. А ось російські фейки настільки ефективні, що в них повірили не лише росіяни, але й західні військові експерти — про непереможну другу армію світу. І вже складається враження, що вся Росія — це суцільний фейк.

Про російські міфи в інтерв'ю в межах марафону FREEДОМ на телеканалі UA говоримо з російським опозиційним політиком Іллею Пономарьовим.

— Коли в Росії почалася ця фейкотворчість?

— Почалася давно. Першу інформацію про діяльність ботоферм я отримував ще в нульових роках, коли із соцмереж був тільки Twitter. Це не подача новин під якимсь певним кутом. А це пряме вигадування, коли вони просто конструюються, коли новини знімаються в павільйоні "Мосфільму" або десь на природі. Тобто коли вони просто знаходяться, висмоктуються з пальця. Це, звісно, ​​зовсім інший рівень.

— Альтернативну реальність про збройні сили РФ як другу армію світу почали формувати задовго до 8 років, які у нас триває війна...

— Якщо говорити про міф про армію, то він розвивався хвилями.

Це все йде в епоху холодної війни, коли були дві рівноважні наддержави — США та СРСР. У чомусь одна сильніша, у чомусь інша. При цьому радянська армія, звичайно, апелювала до статусу армії-переможниці у Другій світовій війні. І справді, на європейському театрі воєнних дій вона була основним актором, який зламав хребет фашистської Німеччини. І звідси йде традиція непереможності.

Коли Союз розвалився, Росія сказала: раніше СРСР був 1/7 частиною суші, після розвалу Росія — 1/9, тому армії США та РФ не на рівних, отже, наша — друга.

У сучасній Росії цей міф розвивав уже Сергій Шойгу.

Шойгу — це маршал-піарник. Він дуже уважно ставиться до піару.

Всі 1990-ті роки він піарився як суперефективний менеджер, який з нуля створив Міністерство надзвичайних ситуацій РФ, фактично нову спецслужбу, новий силовий блок. А оскільки надзвичайних ситуацій у Росії, м'яко кажучи, вистачало, то Шойгу завжди був у центрі уваги. І при цьому із суто позитивного боку: він нікого не вбивав, він увесь час усіх людей рятував, і до того ж у формі, з бравими хлопцями і т. д.

Тому цей імідж перенісся до армії, коли Шойгу очолив Міністерство оборони РФ. Він уже був у полоні власного образу, він уже не міг говорити, що все погано, він може говорити тільки те, що все добре і що буде ще краще. І міф про армію став відриватися від реального стану справ.

Армія Сергію Шойгу дісталася у 2012 році від міністра оборони Анатолія Сердюкова, дісталася у жалюгідному стані. І треба визнати, що Шойгу багато зробив, щоби навести якийсь лад у армії. Але покращення все одно йшли дуже повільно, а піар біг набагато попереду, і відповідно ми отримали те, що отримали.

— Найкраще фейк робить той, хто в нього щиро вірить. Російське військове керівництво насправді вірило в те, що це друга за силою армія світу?

— Думаю, що і Шойгу, і Путін у це вірили. Думаю, що вони й досі вважають, що це друга за силою армія світу. Вони можуть думати, що, можливо, вже третя, бо там ще Китай є.

А коли генерали доповідали нагору про ситуацію в армії, вони ж не могли доповідати правду — пацани не зрозуміють. Ця ще радянська культура приписок у звітах нагору. І вони ніколи не зізнаються, що були неправі. Тому міф житиме далі.

Тому ніхто не очікував, що взагалі треба буде колись перевірити, чи ця армія взагалі працездатна. Підсумок: ми зараз бачимо, як ракети в Бєлгороді запускаються і падають вниз, із 7 ракет 4 впали. Це й відповідь на запитання, чому Росія бомбардує Україну з Каспійського моря. Бо якщо запускати їх над сушею, і коли половина ракет впаде одразу, а ще якийсь російський блогер це зніме, то все стане очевидним. А так над морем запустили, частина в море впала і кінці у воду.

— Економіка. Потужна російська економіка, яка здатна впоратися із викликами імпортозаміщення — це теж фейк?

— Теж мультфільм. Просто імпортозаміщення — це така хитромудра штука, якою, в принципі, можна займатися нескінченно.

Бо вся промисловість зав'язана на імпорті. Ось зараз у нас там 70% імпортного обладнання, завтра буде 65%, за рік — 60%. А ще за 5 років ми вийдемо на цифру 30%.

Питання тільки в тому, що поки що залишиться хоч 1%, ти "імпортно не замістишся". І ти все одно залежатимеш від імпорту. Бо якщо немає однієї гайки в автомобілі, він не поїде.

Чи робили вони зусилля, спрямовані на імпортозаміщення? Звісно, ​​робили. Справді знизилася залежність від іноземних технологій у російській промисловості. Але успішною її можна назвати хіба що у сільському господарстві, та й то в окремих галузях. Тому що, припустимо, вирощувати пшеницю ми можемо, а насіння у нас свого немає і генетичних технологій у нас немає, ми його не можемо привезти. Навіть сперми биків у нас немає, якою треба телиць запліднити. І я не сміюся, це реальні приклади.

Ми не можемо виготовляти залізничні вагони, тому що немає одного конкретного підшипника, а Росія не виготовляє підшипники. А китайці не постачають, бо бояться вторинних санкцій. І все — глухий кут.

— Тут нещодавно заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв вийшов із черговим повідомленням, що Росію нарешті почали знову поважати, практично як раніше поважали Радянський Союз. Тобто Росія зараз намагається збудувати новий, але фейковий Радянський Союз?

— Ну, вони в Радянському Союзі були молодими людьми, жили непогано, мали світле майбутнє. Тому, звичайно, вони хочуть повернутися в молодість, а не у своє нинішнє життя.

Радянський Союз усі боялися через ракети, але ці ракети — далеко не позитивна складова іміджу Радянського Союзу. Але багато хто і на Заході щиро вірили в СРСР, навіть безкоштовно саме за ідею шпигували на користь Союзу, ті ж західні комуністи… Після краху Радянського Союзу його привабливість знизилася, але велика кількість людей у ​​світі, як і раніше, стоять на лівих поглядах.

Питання тільки в тому, що Росія не ліва, і те, що пропонує Путін, — зовсім не ліве. Те, що він пропонує з погляду ідеології — це архаїка. Тому зараз Росія приваблива тільки для гомофобів: якщо ви не любите представників ЛГБТ+ і не любите людей змішаних рас, ось тоді вам в Росію.

Навіть Сполучені Штати поважали Радянський Союз саме тому, що це було ідеологічне протистояння. Це був не просто страх ракет, це була зрозуміла американцям холодна війна з шановним ворогом. Тому що за цим противником стояла ідеологія, і американці бачили, що заради цієї ідеології Радянський Союз готовий багато на що. Але зараз ідеології ніякої немає, не можна ж насправді припустити, що росіяни вмиратимуть за ідею "русского мира".

— Одна з найпоширеніших думок, що російська влада є настільки сильною і непохитною, що ніщо не зможе її перемогти. Навіть росіяни у це вірять.

— Російська влада — це мафіозна структура. Це структура, яка пов'язана відносинами кругової поруки, взаємного компромату, взаємного страху, погроз тощо. З іншого боку, і взаємного заробітку.

Тобто це чіткий мафіозний клан, у якому є взаємини із серії: ми одне одного не кидаємо. Але це не росіяни не кидають росіян, а члени цього клану не кидають інших членів цього клану.

У Путіна абсолютно бездоганна система номенклатури. Поки ти лояльний до клану, доки ти в банді, з тобою нічого не станеться. Але зрада карається смертю, вийти із системи неможливо.

Путіну не треба, щоб люди працювали по-чесному, йому треба, щоб вони крали, бо коли вони крадуть, на них є компромат, тоді вони керовані. А якщо він чесна людина, то він профнепридатний. Жоден чесний у системі Путіна не працює, його не призначають на посади. Я це говорю без іронії. Реально, якщо випадково хтось чесний потрапить до системи, його посадять. Ось тих, хто реально краде, не посадять, а чесного посадять, бо як ним керувати? На нього немає компромату, а якщо на тебе немає компромату, ти не фальсифікуватимеш вибори, ти не виконуватимеш прохання з розпилювання бюджету.

— Який головний фейк було створено в Росії?

— Найбільший фейк, створений у Росії, — це Володимир Путін.

Тому що із зовсім сірої, дрібної, не дуже розумної людини з обмеженим світоглядом зробили якогось Деміурга, найвпливовішу людину на планеті Земля, яка може шантажувати весь світ.

Весь світ у це повірив, реально, все людство у це вірить. Він має один талант, безумовно, — він геніальний психолог, геніальний маніпулятор, який дуже добре відчуває людей. І через це він є, звичайно, блискучим тактиком, тому що він дуже добре може передбачити, як люди відреагують на ту чи іншу дію з його боку.

— Але виходить, що 24 лютого він припустився помилки, бо він не передбачив, як діятиме той самий Зеленський, як діятиме та ж верхівка Сполучених Штатів, Європи?

— Це значною мірою результат того, що він два роки сидів у ізоляції, у цьому бункері. А якби він спілкувався з широким колом людей, можливо, він цієї помилки не зробив би.

Він мав просто дуже невелику кількість інформаційних джерел. З дуже багатьма людьми він розмовляв телефоном, за допомогою відеозв'язку, а ти не прочитаєш людину, коли ти спілкуєшся через екран, щоб її відчувати, ти маєш сидіти з нею поруч. А Путін не мав цієї можливості.

За великим рахунком єдиний, кого Путін зміг "прочитати" за цей час — Байдена, з яким він зустрічався особисто за пів року до нападу.

І я думаю, що він цілком правильно зрозумів, що сам по собі Байден буде боятися, що він досить слабка, не жорстка, дуже обережна, м'яка людина, налаштована дипломатично.

Адже якби не було чинника Зеленського… А американці, що казали: давайте, Володимире Олександровичу, ми за вами літак надішлемо і вас відвеземо. Це легкий сценарій, який у всіх читався. І тим паче Путін бачив, що американці передбачають швидку поразку України. Тому він правильно прорахував, що Байден діятиме, виходячи зі свого характеру.

А Зеленський виявився тим самим нефритовим стрижнем, на який насадилася Російська держава разом із військовим кораблем.