Працювали під обстрілами, пройшли фільтрацію, але не здалися: як склалося життя лікарів-героїв з Маріуполя

Захопивши найбільшу лікарню в Маріуполі, росіяни заборонили медикам залишати заклад. Лікарі працювали під обстрілами танків та прицілом ворожих снайперів, витягували хворих з-під завалів і відчайдушно рятували дітей. Як колективу вдалося це пережити та відновити практику в Києві, дізнавайтеся у "Ранку Вдома".

Захопивши обласну лікарню інтенсивного лікування у Маріуполі, росіяни заборонили медикам покидати її. Пацієнтів було дуже багато, як і поранених серед медперсоналу. Здебільшого до закладу доставляли поранених місцевих жителів, а самі медики щодня прощались з життям, перебуваючи на роботі.

Втім, лікарі швидко зіткнулись з новою проблемою — дефіцитом місць. Окрім поранених у медзакладі перебували пацієнти, яких госпіталізували перед вторгненням.

Кожен день у маріупольській лікарні був гіршим за попередній, пригадують медики. Невдовзі у медзакладі зникло електропостачання, опалення та вода. Персоналу довелося носити пацієнтів на руках.

"Доводилося працювати не тільки з пораненими, були пацієнти з інфарктами, інсультами. Тоді у відділенні нейрохірургії та неврології, які знаходилось на верхніх поверхах, було багато пацієнтів. Через відсутність світла не працювали ліфти й доводилося багатьох хворих носити на руках. Я не відчував тоді спини", — пригадав 21-річний медбрат обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполь Дмитро Гавро.

Найважче було бачити, як помирають діти. Маріупольські медики пам'ятають кожного маленького пацієнта.

"Ми робили реанімацію по протоколах. Це 40 хвилин, але ми робили довше, ніхто не збирався зупинятися. Попри те, що дивлячись на дитину бачили поранення, які несумісні з життям. Це були осколкові поранення в серце, легені. Дитина цього б не перенесла", — додав медбрат. 

Медзаклад постійно обстрілювали окупанти. Аби врятувати пацієнта, Дмитро одного разу свідомо вийшов під приціл російського снайпера.

11 березня росіяни почали штурм Маріупольської лікарні. В одне з відділень поцілили з танка. Ігор Золотоуст тоді був у коридорі, і це його врятувало.

"Вибух, пил, мене оглушило. Ми побігли на третій поверх. Подивитися, що з нашими пацієнтами й що з відділення. Три палати були зруйновані блоками, які впали з перекриття, двох хворих стіною притисло на ліжках, але вони були живі, ми їх витягли. Один хворий, на жаль, загинув", — розповів нейрохірург обласної лікарні інтенсивного лікування м. Маріуполь Ігор Золотоуст.

Наступного дня росіяни зайшли до маріупольської лікарні та почали фільтрацію. Окупанти пригрозили медикам розстрілювати усіх, хто спробує залишити лікарню. Однак деяким працівникам лікарні вдалося втекти, переодягнувшись у цивільний одяг.

Вже у серпні 2022 року 30 медиків обласної лікарні інтенсивного лікування міста Маріуполь об'єдналися з працівниками кардіологічного шпиталю Краматорська, аби разом працювати у Києві. У лікарні обладнані палати під дві операційні та навіть своя клінічна лабораторія. До лікарні звертається багато переселенців із Маріуполя. Для медиків вони не просто пацієнти, а справжня сім'я.

"У нас лікарня була найпотужніша в Донецькій області. Це було майже 25 тисяч квадратних метрів. Зараз ми відновили роботу на зовсім маленьких площах, орієнтовно 900 квадратних метрів. Але ми вирішили, що ми будем розвиватись і далі. Це була така велика подія, коли ти починаєш збирати свій колектив лікарів і знову пліч-о-пліч працювати. Це був довгий шлях, але ми зробили це", — резюмувала директор обласної лікарні інтенсивного лікування Ольга Голубченко.

Зараз обласна лікарня Маріуполя працює в Києві на вулиці Олександра Довженка, 3. Та всі медики мріють повернутися на своє колишнє місце — у звільнений український Маріуполь.

Читайте також:

• Врятувати немовлят під обстрілами: історія лікарів із Київщини
• Заклад став лігвом російських загарбників: як рятували пацієнтів Центру ментального здоров'я у Ворзелі
• Герої-лікарі: як працювала Іванківська лікарня під час окупації