Карпати, антураж XVIІІ століття та історія вільних українців: про зйомки "Довбуша" говоримо з художницею Олександрою Дробот та актором Дмитром Вівчарюком

Українська стрічка "Довбуш" режисера Олеся Саніна 24 серпня вийшла в кінопрокат відразу у двох країнах — Україні та Німеччині. Це один із наймасштабніших та найдорожчих фільмів за історію української кіноіндустрії.

Пригодницько-історичний екшн "Довбуш" заснований на реальних історичних подіях початку XVIII століття. Сюжет розгортається навколо повстання опришків проти польської шляхти.

Зйомки "Довбуша" розпочалися у 2018 році. Для цього побудували або відновили понад 20 локацій. В наймасштабніших сценах брали участь 500 людей. Для фільму пошили понад 1000 костюмів.

Команда прагнула повністю занурити глядача в антураж XVIІІ століття. Деякі елементи реквізиту позичили музеї, проте більшість об'єктів довелося створювати самостійно.

Частину фільму зняли в Карпатах: персонажі в кадрі говорять не літературною українською мовою, а гуцульським діалектом. Про це у "Ранку Вдома" розповіли художниця-постановниця фільму Олександра Дробот та виконавець ролі Опришка Дмитро Вівчарюк.

— Розберімося, про що саме йдеться, коли ми говоримо про масштабність стрічки?

Дробот: Проєкт прожив певне життя ще на етапі створення. Режисер жив з ним понад 20 років. Знімальний період тривав близько чотирьох років. За цей час багато було цікавих змін. Можу засвідчити, що такого плану проєкти, на жаль, велика рідкість для України. "Довбуш" — це вийняток. Це масштаб міжнародного проєкту, за всіма ознаками.

Вівчарюк: Погоджуюся. Навіть з акторської точки зору. Знімати хвилину фільму в день — це величезні гроші. Не кожен режисер на таке погодиться. Річ не в грошах, а в якості.

— Дмитре, розкажіть про сам знімалй процес. Чому так мало за день могли зняти?

Вівчарюк: По-перше, репетиції. По-друге, антураж, особливо довго наносили грим. Це театральнй процес, все ретельно відточується, щоб режисер та оператор вже знали як виставляти світло, яку локацію обрати. Насправді це голівудський підхід. Це кіно розлетиться на цитати, на епізоди. Для мене було показовим, те, як все орагнізовано. Навіть той факт, що на кожного шили костюми та гримували персонажів по кілька годин. Було багато масових сцен, це теж час та кропітка робота цілої команди.

Ми знімали на схилах Драгобрату. Ми жили там, виїжджали на експедиції машиною. Це дуже далеко. Дикі місця, але це неймовірно красиво. Треба було спіймати момент заходу чи сходу сонця так, щоб не зіпсувати картинку. Природню картинку, щоб потім нічого не домальовувати.  

За кожен кадр відповідали своїм професіоналізмом режисери та оператори. Тому це для мене було величезним показником. Репетиції тривали кілька днів, щоб зняти півтори хвилини сцени. Навіть якщо ми не встигали, то ніхто нікого не гнав, бо не було б тої якості.

— Олександра, як вдалося створити таку достовірну та яскраву картинку? З якими труднощами ви стикалися, створюючи цей світ?

Дробот: По-перше, це операторська робота. По-друге, режисер не дозволяв використовувати сучасні матеріали. Він досконало вивчив предмет і все, що ви бачите в кадрі, або справжнє, або сторене за ескізами. Зрештою, всі, хто працював в художньому департаменті, стали експертами з історії XVIII сторіччя.

В якийсь момент ми почали розподіляти речі на наші, і не наші. В нас насправді була кривава битва за якісь реальні речі. Музейний працівник, який відповідав за коштовні експонати, поїхав з нами в екпедицію. На 25-й день він просився додому.

У команді був асистент прикрас, художник з реквізиту, історичний консультант. Ми дивилися на те, чи вписується ця річ в картинку. Потім показуали режисеру і він вже або схвалював, або бракував. Тобто артдепаратамент працював на повну.

Каліграфи написали понад сотню документів, а постановники з нуля звели щонайменше п’ять локацій – фортецю під Києвом, колибу та інтер’єри замку на кіностудії імені Олександра Довженка, сироварню на горі Драгобрат та згарище церкви. Щоб створити корчму, розібрали декілька українських хат із 200-літнього бруса.

— "Довбуш" — це потужний міжнародний проєкт. До його створення долучилася Польща, США й Канада. Акторський склад теж інтернаціональний? 

Вівчарюк: Головні герої — українській актори. Сергій Стрельников, Даша Плахтій, Олексій Гнатковський, Ростислав Держипільський, брати Жируни, Роман Ясіновський, я — Дмитро Вівчарюк, Олег Шульга. Польські актори, як з нами працювали, це Матеуш Костюкевич.

Дробот: Ще була Агата Бузік. Її персонаж відіграє дуже важливу роль в історії. Це дуже крута польська акторка. Насправді у нас знімалася троє акторів першого польського ешелону.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Рекордні збори, реабілітація та дозвілля переселенців: про діяльність Fenix Charity розповіла засновниця організації Марина Філіпенко
• Що таке енергетичний менеджмент та чому важливо задовольняти свої потреби — інтерв'ю з психологинею Аллою Заяць
• В Україні триває розіграш 13 будинків для ВПО — інтерв'ю з засновниками фонду "Район #1"