Із бізнесу у волонтерство за кілька годин: історія В'ячеслава Запорожця

Бізнесмен В'ячеслав Запорожець за лічені години перетворився з керівника будівельної фірми на волонтера. Чоловік впевнений, що його місія — рятувати людей та допомагати їм. Історію, яка надихає, дивіться у сюжеті "Ранку Вдома". 

Перший день війни В'ячеслав зустрів у столичній реанімації. Коли опритомнів від наркозу після планової операції, чоловікові було складно повірити, що повномасштабний наступ Росії — не жарт. 

Поблизу аеропорту "Бориспіль" у В'ячеслава  є великий будинок із облаштованим підвалом. Як інженер та власник будівельного бізнесу, він одразу зводив житло з бомбосховищем. Там в перші тижні оборони Києва постійно перебувало близько 100 людей. 

"Та ніч мене повністю змінила. Відбулося справжнє переродження", — згадує В'ячеслав ніч, коли ховався в бомбосховищі разом із першими врятованими ним людьми. 

Відчуття власної безпорадності не залишало В'ячеслава. Ситуацію змінила зустріч з волонтером на заправці — 18-річний Давид із Тернополя рятував дітей і жінок з Бучі. Тоді бізнесмен вирішив також рятувати людей із зони бойових дій на власних двох джипах. Ризикуючи життям, разом із помічником він вирушив забирати перших 15 людей з Чернігова. Дорогою разом із переселенцями довелося ночувати в одному зі шкільних підвалів. Цей досвід повністю змінив світосприйняття чоловіка. Він з ентузіазмом взявся за волонтерство і поставив за мету рятувати поранених. 

"В день робили одну-дві ходки. Тільки-но завершували другу, завжди починався мінометний обстріл", — каже чоловік.

В'ячеслав також опановує філософію буддизму. Тричі він брав уроки в тибетського мудреця Далай-лами і називає себе Бодгісаттвою — тим, хто покликаний рятувати інших і допомагати їм. 

На момент звільнення Чернігова у волонтера вже було близько 10 машин швидкої допомоги, тож міг перевозити важкопоранених. Далі вирушив у Краматорськ. Коли росіяни запустили бомбу по вокзалу міста, В'ячеслав вже був там. Загалом було близько 125 поранених і 20 тіл. 

За перші місяці війни В'ячеславові вдалося перевезти до 2000 біженців і 33 поранених. До останніх у чоловіка особливе ставлення — всіх врятованих він називає своїми похресниками.

Читайте також: Герої-лікарі: як працювала Іванківська лікарня під час окупації