Формування майбутнього: про прогнози зустрічі лідерів України та США говоримо з Олексієм Їжаком

Зустріч президента України Володимира Зеленського та лідера США Джозефа Байдена запланована на 31 серпня, триває активна підготовка до переговорів. Київ розраховує порушити ключові питання для Української держави: ризики для безпеки в контексті російської агресії та зміцнення українсько-американського партнерства.

Детальніше про прогнози зустрічі лідерів двох держав у Вашингтоні в програмі "Украина на самом деле" телеканалу "Дом" говорить завідувач сектору Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак.

Ведучий програми — Денис Похила.

— Днями стало відомо, що президент США підписав доручення виділити до 60 млн дол. на товари та послуги Міноборони США, призначені для допомоги Україні у сфері безпеки. Критики кажуть, що зустрічі зустрічами, але в Україні вже близько 2 років немає посла США. Що це означає, як вважаєте?

— Це, звичайно, говорить про певні складнощі, про те, що політика Сполучених Штатів з багатьох напрямів змінюється й формується. І в українському напрямі вона ще формується. Але після цього візиту президента України, офіційного візиту з широкою програмою, все-таки ці неясності, які ще залишаються, проясняться, й посол буде призначений. Думаю, це буде одним із результатів візиту.

— Ходить така теза (її озвучують зокрема й американські аналітики), що для Джозефа Байдена зустріч так само важлива, як і для Володимира Зеленського. Особливо після ситуації в Афганістані. Не секрет, що як прихильники, так і супротивники критикують лідера США за вирішення питань Афганістану. Як ви вважаєте?

— Такий фактор є. Я, в принципі, згоден із тією оцінкою, що на тлі Афганістану не можна сказати, що історія України — це історія успіху допомоги Сполучених Штатів, й участі у житті країни. Проте це й не провал. І, звичайно, це важливо для Джозефа Байдена, і для його адміністрації, — зрозуміти під час зустрічі, наскільки Україна готова до майбутнього, якщо можна так сказати.

Тому що вся ця зустріч, за великим рахунком, — зустріч про формування майбутнього. Не про з'ясування минулого, а про те, як рухатися далі. І лідери мають зрозуміти один одного, наскільки один одному можна вірити, щоб рухатися у майбутнє.

Тому так, це важливо, звичайно.

— Візит фактично підсумує комунікацію між Києвом і Вашингтоном упродовж останнього часу. Що має стати результатом переговорів? Можливо, спецдоговір між США та Україною, або ж певні гарантії від НАТО?

— Я згоден із тим, що результат зустрічі ми дізнаємося лише за кілька місяців, тому що головне не в тому, які документи будуть підписані. Деякі документи дійсно будуть підписані, й уже попередньо анонсовані. Буде щось щодо стратегічного партнерства, оновлення документа, який із 2008 року діє. Буде щось у сфері безпеки, буде щось у сфері енергетики.

Але головне: чи встановиться взаємна довіра між президентами та вищими чиновниками адміністрації на тлі тих скандалів і непорозумінь, які були раніше. Чи буде закрита історія з якимось залученням України до американського Далласу, якимись розслідуваннями проти олігархів, проти корупції, й чи буде зрозуміло майбутнє. Яке майбутнє встановиться, й наскільки встановлено довіру між президентами, ми побачимо не відразу.

— Якщо говорити про роботу адміністрації Байдена. Як ви вважаєте, чи має рацію адміністрація Байдена (а до цього — ще й адміністрація Трампа), які сфокусувалися на Китаї як опоненті, а не на Російській Федерації, яка є противником для США та їхніх партнерів?

— Якщо ми говоримо про майбутнє, то й адміністрація Трампа, й адміністрація Байдена абсолютно праві. Китай — це стратегічний виклик. Це не те, що ворог, тому що торговельні відносини дуже великі. Для Китаю Сполучені Штати — основний торговий партнер. Для Сполучених Штатів це один із основних торговельних партнерів. Тобто це виклик на майбутнє. Там, де конкурують технології та високі знання. А Росія (було таке визначення спочатку адміністрації Байдена) — шкідник. Звичайно, це важливо. Але це не настільки важливо в стратегічному плані. Тому, звичайно, фокус на Китай цілком виправданий.

— Не секрет, що зустріч Байдена та Зеленського відбуватиметься на тлі російсько-білоруських навчань "Захід-2021". Чи передаватиме Росія певний сигнал лідерам України та США впродовж цих навчань?

— Ризики ніколи не можна виключати. Але якщо говорити про сигнали, то вони передаються вже кілька місяців, із зустрічі саміту Сполучених Штатів і Росії. Потім відома стаття Путіна ("Про історичну єдність росіян і українців", — ред.), заява вищих чиновників. Ці сигнали постійно передаються. І зараз на тлі виведення американських військ із Афганістану, й того, що там відбувається, теж ці сигнали подаються, що ось, дивіться, Україна, вона така сама, як і Афганістан, вона нічого не важить без допомоги Сполучених Штатів, тому залиште нам її на поживу.

Щодо військової ескалації. Вона постійно має місце навколо тимчасово окупованих територій. Але наскільки Росія використовуватиме ці військові навчання для нової ескалації, важко сказати. Я думаю, цього не можна виключати, але дуже багато залежить від багатьох інших чинників і особистих двосторонніх відносин зі Сполученими Штатами. Тут важко прогнозувати. Але така загроза є, звичайно.

— Чи може йтися під час зустрічі Зеленського та Байдена про надання Україні статусу головного стратегічного або оборонного партнера США?

— З боку України напевно розмова ця буде, але чи готові до цього Сполучені Штати? Я думаю, для них це такий самий шлях через проміжні етапи. Тобто, наскільки було уже оголошено з боку України, готується певний оборонний меморандум. Він, звичайно, не дорівнює статусу основного союзника поза НАТО.

Тому що Сполученим Штатам треба ще "перетравити" ситуацію з Афганістаном, який теж був основним союзником Штатів поза НАТО. Хоча цей статус для Афганістану був "вимучений", він не зовсім коректно був оформлений усередині Сполучених Штатів. Але про це розмова, я думаю, з боку української делегації, звичайно, буде. Наскільки далеко підуть у цьому плані Сполучені Штати, ось це вони хочуть зрозуміти під час цього візиту.

Взагалі, якщо говорити ось про цю сферу, американські гарантії, американська політика щодо України, й відчуття недомовленості щодо того, що готується та які варіанти є, — вони пов'язані з тим, що наше минуле сприйняття американської політики було таке, що американці все знають. Їм варто звернути увагу, й вони все вирішать, усе розкажуть. Це, звичайно, не так, тому що зрештою є ще і Китай.

Сполучені Штати не всесильні. І в цій ситуації, як не дивно, дуже багато залежить від самої України, від її рішучості, розуміння своїх бажань і варіантів. Ось Сполучені Штати й хочуть подивитися, що запропонує Україна — й у плані вирішення конфлікту навколо тимчасово окупованих територій, і взагалі, як Україна бачить спільне майбутнє та партнерство, й наскільки далеко Україна готова йти, наскільки це вселяє довіру. Ось із цим усе це й пов'язано.

Все залежатиме від того, наскільки Сполучені Штати погодяться робити наступні кроки: загалом це і є результат зустрічей. Перший крок зрозумілий. Буде якийсь меморандум про оборонну співпрацю, буде певне збільшення військової допомоги. Але ж ідеться про щось більше. Наприклад, про відносини Сполучених Штатів із Японією, Ізраїлем, Австралією, такими великими та старими партнерами.

Ось це й залишається незрозумілим. Але це стане трохи більше зрозумілим за результатами зустрічі.

— Російський газовий проєкт "Північний потік-2" був топтемою, зокрема переговорів Володимира Зеленського та Ангели Меркель, яка приїжджала до Києва перед самітом Кримської платформи. Якщо "Північний потік" буде темою для дискусій, в якому ключі мають відбуватися переговори між Зеленським і Байденом? Який аспект слід порушити Україні?

— Головний аспект, як мені здається: не можна говорити про те, що Україна втратить мільярд або два доларів. Це, звичайно, істотні для України гроші, але не в цьому ж справа. І це навпаки підвищує якісь підозри в тому, що все стосується бізнесу та фінансів.

Якщо порушувати це питання, можна говорити лише про те, що відсутність транзиту російського газу через Україну підвищує ризики військової агресії Росії, тому що знижуються ризики для Росії [у контексті] такої агресії. Якщо триває транзит газу, зрозуміло, що будуть реакції — європейська, американська. Якщо транзиту немає — знижені ризики міжнародного втручання та участі у цьому конфлікті.

З боку України можна говорити, що підвищуються ризики для безпеки України. Але з боку Сполучених Штатів, я думаю, прозвучить їхнє бачення. Взагалі треба розуміти, що Сполучені Штати зараз вкладають 3 трлн дол. у нову зелену енергетику, у нову інфраструктуру, освіту й науку. Вони просто бачать це з іншого боку. Для них газ і нафта — це щось, що діятиме ще 10 років, як важливий фактор. Для України це важливо, але Сполучені Штати вже бачать на етап далі.

Якщо вдасться зробити так, щоб Сполучені Штати почули, що без транзиту російського газу підвищуються ризики якоїсь військової ескалації, тоді є предмет для розмови.

— Які головні маркери успішної зустрічі Володимира Зеленського та Джозефа Байдена?

— Перший маркер — призначення посла. Якийсь швидкий анонс, що посол буде призначений.

Другий маркер — щось на кшталт спільної заяви, пресконференції, а ще краще, якоїсь спільно підписаної декларації.

Ну, і третій маркер — це зміст 3-4 документів, які будуть підписані: про що вони й що там буде.

А наступний маркер з'явиться за декілька місяців — ми побачимо, якою буде атмосфера американсько-українських відносин.

Читайте також: Як у Криму — погляд "Дому" на Вашингтон напередодні зустрічі президентів США та України