Брав участь у протестах, намагався вигнати окупантів, тримає зв'язок з партизанами — історія Богдана Гуртового з Енергодара

Богдан Гуртовий — переселенець із Енергодара Запорізької області. Він неодноразово брав участь у протестах, намагаючись вигнати окупантів. У серпні Богдан вирішив виїхати з області. З Запоріжжя перебрався до Києва і повернувся до роботи. Хлопець підтримує зв'язок із партизанами в Енергодарі. Детальніше про нього розповідається у сюжеті "Ранку Вдома".

"У них було більше 5000 наших людей. Можна сказати, що в полоні. Було незрозуміло, що вони з ними зроблять, якщо ми почнемо проти них кидатись", — розповідає Богдан. 

У місцевому котеджі Богдан тримав бар. Росіяни захопили будівлю і влаштували там свій штаб. Хлопець згадує, що весь гостьовий будинок був набитий російськими військовими. Вони заклеювали вікна картоном, носили туди-сюди меблі, барикадувались і готувалися залишитися там надовго. Щоб вигнати окупантів богдан пожертвував власним закладом і здав його координати СБУ. Українські військові скинули на нього снаряди.

У місті панував величезний продовольчий дефіцит, згадує Богдан. Якщо росіянам хтось не подобався, його могли запхати в автозак просто на вулиці. У серпні містом почали ширитися чутки про мобілізацію місцевого населення на війну проти своїх же. Тоді Богдан зрозумів, що треба тікати. На блокпостах збирали паспорти кожного пасажира, а дорогою на Запоріжжя колону евакуаційних автобусів наздоганяли російські міни. 

"Проїжджало десять машин, а далі автобус Червоного Хреста, друга десятка автомобілів і знову автобус. З дітьми та інвалідами. А вони (росіяни, — ред.) випустили три залпи з мінометів", — розповідає Гуртовий.

Богдан перебрався до Києва і повернувся до роботи в сфері обслуговування. Спочатку офіціантом, а за півроку став менеджером. Хлопець підтримує зв'язок з партизанами в Енергодарі. Місцеві чекають контрнаступу ЗСУ, а росіяни його бояться та вже вивозять своїх рідних.

Читайте також: Бучанці, що пережили окупацію, виготовляють унікальні монети з переплавлених гільз — такі вже є у Ентоні Блінкена та Бориса Джонсона