В Україні діє програма підготовки наставників для дітей з інтернатів — деталі

Наставництво є ефективною допомогою дітям з інтернатних закладів у їх адаптації до самостійного життя. Адже у них немає близької людини, яка навчила б елементарним навичкам життя: приготувати їжу, заощадити кошти, оформити документи, влаштуватися на роботу. Наставники допомагають дітям відчути себе особистістю, визначити інтереси та здібності, вибудовують моральні цінності, вчать робити вибір, розв'язувати повсякденні проблеми та спілкуватися з людьми. Наставництво буває індивідуальним та корпоративним. Деталі — у матеріалі "Ранку Вдома".

Кирилу Невдосі — 24 роки. Дитинство він провів в інтернаті. Зараз він здобуває освіту фахівця з соціального забезпечення. Окрім цього, координує соціально-освітні проєкти у Міжнародному благодійному фонді Help Us Help UA та очолює Офіс дітей та молоді "ДІйМО" при Міністерстві соціальної політики. Його історія — це чудовий приклад того, чого можуть досягнути діти, які мають підтримку. У житті хлопцеві пощастило зустріти людей, які показали йому, що таке сім’я, навчили потрібним у житті навичкам та підготували до вступу в університет.

"Ця родина мені показали, що таке модель сім'ї, бо нам про це лише розповідали вихователі в дитячому будинку. Бачити на картинці та відчувати це в реальному житті — це зовсім інші речі", — розповів очільник Офісу дітей та молоді "ДІйМО" Кирило Невдоха.

Інтернатна система не здатна підготувати дитину до самостійного життя, каже Кирило Невдоха. Для цього потрібна сім'я чи хоча б наставники. Таким для нього став працівник інтернату Олександр, а ще громадська діячка Ксенія. Зараз Кирило Невдоха сам допомагає дітям в інтернатах. Стати наставником може будь-хто з дорослих. В Україні для цього навіть працює закон та діє програма підготовки наставників.

"Наставником може стати громадянин України, повнолітня особа, яка збирає повний пакет документів. Перш за все, це довідка про несудимість, медогляд та обов'язково навчання", — каже президент Асоціації наставництва для дітей та молоді Павло Шульга.

Його команда займається навчанням. За чотири дні інтенсиву кандидатам у наставники пояснюють, як правильно поводитися з сиротою чи дитиною, позбавленої батьківського піклування, як розпізнати дитячу травму та правильно на неї реагувати. Після навчання майбутній наставник має отримати позитивний висновок у Центрі соціальних службах та підписати тристоронню угоду.

"Це договір між особою, яка бажає стати наставником, центром соціальних служб та інституційним закладом. Точніше — це особа, яка є законним представником дитини", — додає Павло Шульга.

Асоціація допомагає майбутнім наставникам пройти бюрократичні процедури та комунікувати з інтернатом та дитбудинками. Однак людина повинна хотіти докладати зусилля. 

"Це робота з наркологом, психологом. Це час та гроші, є певний дискомфорт. Втім, це така перевірка твоїх намірів", — розповів режисер Артем Марченко.

Артем Марченко цю перевірку пройшов і став наставником Дмитра Холкіна. 

"Ми ходимо в кіно, тому що ми обидва любимо кіно. Гуляємо, займаємося побутовими речами, покупками, адміністративними питаннями", — додав Артем Марченко.

Самому вибрати собі дитину для наставництва неможливо. Асоціація влаштовує заходи в інтернатах, де дорослі знайомляться з вихованцями. Фахівці спостерігають за поведінкою дітей і підбирають для кожного наставника. Так Артем Марченко познайомився з тоді ще 15-річним Дмитром Холкіним. Зараз хлопцю 18 років. Він потрапив до спеціалізованого закладу, бо його батька позбавили батьківських прав. Матір хлопця померла. Наставник Дмитра допоміг йому зі вступом до коледжу та з творчим розвитком. Хлопець обожнює співати. Пригадує момент, коли готував зі своїм наставником пісню для конкурсу.

"Треба було написати пісню для одного конкурсу. Ми пішли на прогулянку в парк, щоб все продумати. До цього я ніколи ні з ким такого не робив, навіть не спілкувався, не робив нічого спільного. Це було класно", — поділився враженнями студент Дмитро Холкін.

Перед тим, як стати наставником, важливо усвідомити відповідальність перед дитиною. Але не слід цього боятися.

"У цій системі є бонус. Ти пройдеш стільки, скільки зможеш. Це ж не твоя дитина, ти зобов'язаний навіть її любити. Воно нібито полегшує цю місію. Адже ти маєш досвід і просто ним ділишся. Я буду це роботи допоки зможу наставляти дитину", — резюмував Артем Марченко. 

Крім індивідуального, є ще корпоративне наставництво. Компанії можуть запрошувати до себе дітей зі спеціалізованих закладів і знайомити їх з професіями. Дізнатися всю інформацію можна на сайті Асоціації наставництва для дітей та молоді. Там допоможуть з підготовкою та оформленням необхідних документів.

Читайте також: Реформа інтернатних закладів: як змінюють підходи до виховання сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування