У проєкті "Дочекаюсь" родина влаштувала сюрприз для пані Олени, яка нещодавно виїхала з окупованих Олешок на Херсонщині  

Андрій та Ольга мають трьох дітей. Всі вони родом з мальовничого міста Олешки Херсонської області. Окупація Росією та полон змусили родину тікати з міста. Мама Андрія, пані Олена спочатку не захотіла покидати дім. Після підриву росіянами Каховської ГЕС регіон було повністю затоплено. Олена змогла виїхати до своєї сестри у Львівській області наприкінці серпня. У програмі "Дочекаюсь" Андрій з Ольгою та дітьми зробили радісний сюрприз для пані Олени — влаштували їх довгоочікувана зустріч. 

44-річний Андрій Павич тимчасово живе у Києві зі своєю дружиною Ольгою та дітьми: 10-річною Софією, дев'ятирічним Єгором та трирічним Гордієм. Родина родом з Олешків, що на лівому березі Херсонщини. У зв'язку з повномасштабним вторгненням Росії сім'я переїхала до Києва та пізніше отримала допомогу від благодійного фонду Лілії Ребрик. 

В окупації в Олешках тривалий час залишалася мати Андрія — 64-річна пенсіонерка пані Олена. Жінка довго не хотіла покидати рідний дім і лише наприкінці літа 2023 року виїхала до своєї сестри на західну Україну. Зустріч сім'ї, яка не бачилася більше року, відбудеться у Львівській області, тому ведуча Лілія Ребрик вперше не зустрічає героїв на вокзалі, а разом із ними сідає в потяг.

"Наділи шапку, обмотали скотчем, щоб очі не бачили, посадили до машини і повезли"

Андрій Павич за освітою вчитель історії. Нині працює головним спеціалістом в Управлінні державної казначейської служби Олешківського району. Через його тверду проукраїнську позицію та посаду в держорганах одного літнього дня до Андрія прийшли окупанти. Вони приїхала на двох машинах, зайшли додому Павичів у балаклавах і відразу почали питати в Андрія про списки виборців. 

"На вересень у них був запланований референдум, тому вони хотіли отримати списки людей і їх кількість. Наділи [на мене] шапку, обмотали скотчем, щоб очі не бачили, і забрали до підвалу. (...) Посадили до машини і повезли. Намагалися мене налякати, не знімали скотч з очей. Всіляко били по ногам і в потилицю", — згадує чоловік.

Свідками "арешту" Андрія стали його дружина та діти. В Ольги трапилася істерика, а діти налякано забилися по кутках.

"Я почала кричати, як люди на похованнях кричать. Я не знаю, де в мені бралися сили і слова. Біль вийшов криком. Просила їх Господом-богом відпустити мого чоловіка, бо в нас троє дітей. Єгор забився у куток і плакав. Вони (окупанти, — ред.) всі у цих балаклавах були, видно лише очі. То я ті очі на все життя запам'ятала", — розповіла дружина.

У відділку окупанти запитували Андрія, чи є в нього знайомі в СБУ та ЗСУ. Чоловік брехав і відповідав, що не знає таких. Того, що планували отримати від чоловіка, окупанти не отримали, тому привезли його додому того ж дня.

Повернувся до родини Андрій уже іншою людиною. Чоловіка охопила паніка від усвідомлення того, що сталося і наскільки близький до смерті він був. 

"З підвалу він приїхав дуже зламаною людиною. Навіть не знаю, який момент був страшнішим: коли його забрали чи коли повернули таким. Були впевнені, що якщо вони прийдуть вдруге, то він уже не повернеться", — каже дружина Ольга.

Тоді родина вирішила разом із дітьми евакуюватися до столиці.

Підказка №1. Букет тюльпанів з мила

За легендою, у Львові на пані Олену чекає гуманітарною допомогою. Жінку підвезли до кафе у місті, де її зустріла Лілія Ребрик з коробкою всього найнеобхіднішого та першим натяком.

"Це подарунок їй від мене на восьме березня був. Живих тюльпанів в окупації я не знайшов, але знайшов можливість подарувати виготовлені з мила", — пояснив Андрій.

Такий букет Лілія Ребрик, немов би в якості сюрпризу, подарувала Олені при зустрічі. Жінка відразу впізнала, що це квіти з мила, і розповіла, як невістка з сином подарували їй такі ж. Пані Олена поділилася, що тоді плакала від щастя.

Підказка №2. Абетка

Абетка виготовлена у вигляді гри — кубики з літерами на кожній грані. Саме такий набір мав у дитинстві Андрій. Мама завжди давала їх йому, коли сама була зайнята роботою.

По кілька таких кубиків команда проєкту розклала на столиках другого поверху кафе, куди героїню привела Лілія Ребрик. Там вони оглянути фотовиставку, присвячену окупації Херсонщині, та поговорили про те, що пережила пані Олена. Коли жінки присіли за столик, Олена помітила складене з кубиків слово "мама" і розповіла, що її син Андрій так навчився читати.

Підказка №3. 1 копійка

Монету номіналом в одну копійку пані Олена подарувала на весілля Андрія та Ольги зі словами: "Як одну копійку не можна розміняти, так хай і ваше кохання та подружжя не уд розміняне". Цей подарунок пара зберігає донині. 

Під час очікування спеціального трамвая Лілія Ребрик завела з Оленою розмову про весілля її сина. Запитала, як те пройшло, що дарували дітям, а тоді простягнула долоню з однією копійкою і запитала, чи нічого їй ця монета не нагадує. 

Зустріч

Поки згадували історію з копійкою, трамвай під'їхав, а з нього на зустріч бабусі вибігли онуки та Андрій з Ольгою. Під літнім дощем з міцними обіймами та сльозами щастя родина возз'єдналася.

Попередні випуски "Дочекаюсь":

• Зворушливе возз'єднання родини риболовів після півтора року розлуки у проєкті "Дочекаюсь"
• Міцні обійми після року розлуки: історія родини з Харкова у проєкті "Дочекаюсь"
• Зворушлива зустріч родини рятувальника із Запоріжжя після півтора року розлуки у проєкті "Дочекаюсь"
• Втрата дітей — нестерпний біль: історія подружжя з Кривого Рогу у програмі "Дочекаюсь"